Піжони – це призирливе слово, що означає людей, схильних до показної франтуватості, що приділяють надмірну увагу зовнішньому боку життя, походить від «невинного» французького “pigeon” – голуб.

… колотнеча на ленінградському стадіоні імени Кірова… – Ленінградський футбольний бунт – події на стадіоні імені Кірова в Ленінграді, мали місце 14 травня 1957 року під час і після розгромної поразки місцевого «Зеніту» від московського «Торпедо» з рахунком 1:5 в рамках 8-го туру чемпіонату СРСР 1957 року з футболу. Недисциплінована поведінка ленінградських уболівальників спричинила до масових арештів. Ці заворушення вважаються наймасовішими в історії радянського футболу.

З Джонсоном він був запанібрата, про Ґолдуотера оповідав так, ніби нещодавно побував у того з гостях, де Ґолль для нього був свій хлоп, Насера поплескував по спині, а з Мао попивав чаї. – Ліндон Джонсон – 36-й президент США, з 1963 по 1968 роки. Баррі Ґолдуотер – американський політик, суперник Ліндона Джонсона на президентських виборах. Шарль де Ґолль – президент Франції з 1958 по 1969 роки. Ґамаль Абдер Насер – 2-й президент Єгипту, з 1954 по 1970 роки. Мао Цзедун – 1-й Голова Комуністичної партії Китаю, з 1943 по 1976 роки.

Що, власне, вас цікавить: Мобуту, Лі-Син-Ман чи Аденауер? – Мобуту Сесе Секо – африканський політик, президент Конго з 1965 по 1997 роки. Лі Синман – корейський політик, президент республіки Корея з 1948 по 1960 роки. Конрад Аденауер – федеральний канцлер ФРН з 1949 по 1963 роки, міністр закордонних справ з 1951 по 1955.

… марша «Легко на серце» виграють. – «Легко на сердце от песни весёлой…» – перший рядок «Маршу веселих хлоп'ят» композитора Ісака Дунаєвського на вірш Василя Лебедєва-Кумача, з кінокомедії «Веселі хлоп'ята» («Весёлые ребята», 1934, режисер Григорій Александров). У фільмі пісню виконав Леонід Утьосов у ролі Кості Потєхіна. Цікаво, що коли знімався цей епізод фільма, Утьосов співав іншу пісню, але потім її вирішили замінити і на вже відзняті кадри наклали нову звукову дорожку, із цим маршем. Тому, якщо придивитися, видно, що звуки співу не співпадають із руханням губ актора. От перший куплет:

Легко на сердце от песни весёлой,

Она скучать не даёт никогда,

И любят песню деревни и сёла,

И любят песню большие города.

«Ви жертвою впали» – Початкові слова так званого «похоронного маршу» (часто називається за першим рядком), який був популярний серед російських робітників з кінця 1870-х рр. і виконувався ними на похоронах своїх товаришів – жертв поліцейського свавілля, робочих, загиблих на барикадах, і т.д . Музика Олександра Варламова, текст Антона Амосова. До речі, у першому варіанті було не «Вы жертвою пали…», а «Мы жертвою пали…». От перший куплет:

Вы жертвою пали в борьбе роковой

Любви беззаветной к народу.

Вы отдали всё, что могли за него,

За жизнь его, честь и свободу.

… картину Шишкіна «Ведмеді на лісозаготівлі»… – Зрозуміло, це жарт. Насправді ця найвідоміша картина російського живописця Івана Шишкіна називається «Ранок у сосновому бору». Але Шишкін написав лише пейзаж, а ведмедів домалював інший живописець – Павло Третьяков. Лісозаготівлею в СРСР займалися переважно у'вязнені.

«Подмосковные вечера» – пісня композитора Василя Соловйова-Сєдого на вірш поета Михайла Матусовського (написана 1955 року для документального фільму «У дні спартакіади»), що набула великої популярності не тільки у Радянському Союзі, але й у інших країнах. Про це навіть був знятий анімаційний фільм «Песня летит по свету» (1965, реж. Анатолій Каранович). Перший виконавець – драматичний актор Володимир Трошин.

Коли лінію Мажіно було прорвано… прорвала лінію Маннерґейма… прорвала лінію Зіґфріда… проривати лінію Дракона… дібралася до Хайларських укріплень. – Перераховані військові укріплення часів Другої світової війни: лінія Мажино – на кордоні Франції і Німеччини; лінія Маннерґейма – на кордоні Фінляндії з Радянським Союзом; лінія Зіґфрида – у Німеччині вздовж лінії Мажино; Хайларські укріплення – у Китаї. А от поняття «лінія Дракона» відноситься не до військової історії, а до хіромантії, тобто гаданню по лініях на долонях.

… проспівали пісню Максима Р. «Із-за гір, із-за високих»… – Мається на увазі «Пiсня про Сталiна» (1935) на вірш Максима Рильського, музика Левка Ревуцького. От її текст:

Із-за гір, та з-за високих 

Сизокрил орел летить... 

Не зламати крил широких,

Того льоту не спинить! 

На вершини всі ми линем,

Сонце променем в очах...

Льотом сонячним орлиним

Вождь показує нам шлях.

Хай шумить земля піснями

В цей крилатий, горний час!..

Слово Сталіна між нами,

Воля Сталіна між нас! 

Нам скорились темні води,

В ноги нам лягли поля,

Розпівалися заводи, 

Оновляється земля!

Уперед полком єдиним 

Більшовицька сила йде,

Льотом сталінским, орлиним

Мудрий вождь усіх веде.

Пурпуровими вогнями

Нам новий сіяє час...

Слово Сталіна між нами,

Воля Сталіна між нас!

Обормоти занотували: Павло Т. – Мається на увазі Павло Тичина. Талановитий поет, котрий у 1910-х – 20-х роках збагатив українську літературу чудовими аванґардними віршами, у 1930-ті, коли сотні українських літераторів та інших діячив культури були репресовани, і чимало їх страчено, Тичина, аби врятувати своє життя, став писати вірнопідданські вірші сумнівної якості, де оспівував комуністичний режим, радянську владу, Леніна та Сталіна. За це він не тільки уникнув репресій, що знищили багатьох його колег, але й отримав чимало премій і престижних посад та особистий добробут. Школярів радянської України примушували вчити такі вірші, а школярі складали на них пародії-дражнилки. Приклад: на фразу «На майдані коло церкви революція іде…» – дражнилка «На майдані коло бані спить Тичина в чемодані». І таке інше. В. Рафальський в розділі про шкрябарів помістив такі народні пародії на Тичину: «На вгороді баба…», «В полі трактор дир-дир-дир…», «А Дрючина пише вірші…». В останній, зрозуміло, «Дрючиною» замінений «Тичина».

Ти Євгеній… А ти давно. – От витяг із книги «Двадцатый век в эпиграммах от А до Я. Из собрания Льва Куклина». Спб.: Гуманитарное издательство «Академический проект», 2002:

«Евгений Евтушенко – Евгению Долматовскому:

Ты – Евгений, я – Евгений,

Я – не гений, ты – не гений.

Почему ж тебе дано

Называть меня "говно"?!

Евгений Долматовский – Евгению Евтушенко:

Ты – Евгений, я – Евгений,

Я – не гений, ты – не гений.

Ты – говно, и я – говно,

Ты – недавно, я – давно!

(Следует, однако, заметить, что самокритическими посланиями обменялись не лично сами адресаты, а кто-то – за них!)»

Діти на цвинтарі… вмерло людей кількасот. – Так звані «садистьські віршики», складені невідомими «поетами з народу», були популярні в СРСР у 1970-90-х роках. Із чого можна зробити висновок, що розділ про шкрябарів Віктор Рафальський написав не у 60-х роках, а додав до роману пізніше.

У тебя не голова… родить тебя вновь. – Цей віршик є прикладом складених у СРСР народних анекдотів-пародій на відомих поетів. Начебто це віршик Володимира Маяковського, присвячений Сергію Єсеніну.

… про що згадується в солідній «Поетиці». – «Поетика» – трактат Аристотеля.