Я повертаюся до машини, відкланявшись директорові цього сумного луна-парку. Він рекомендує мені сусідні пивниці та винарні, а також радить, щоб я з’їв що-небудь у вендейґло, що знаходиться неподалік, у Сайці. Сутеніє, я залишаю за собою п’ятнадцять тисяч скелетів разом із дерев’яними Сулейманом Пишним та Людвіком ІІ і їду далі шукати вечерю і нічліг у місті Печ. Дорога через села Шаторгей Нодьнярад — майже як польова. Я перетинаю трасу все ще не добудованого відрізка автостради М6, яка має сполучити Будапешт із угорсько-хорватським кордоном, минаю село Бовль і виїжджаю на дорогу номер 57. Незабаром я побачу світло Печа і заміські пагорби Мечека, об’єкт патріотичних зітхань місцевого невдалого поета. Зупинитись, думаю, доведеться в пансіонаті «Кальварія» на вулиці Кальварії. Перед сном грядущим я піду ще на склянку до винарні, що на Каптолон утцо неподалік від Кафедральної площі. Адмірал Горті, як і раніше, буде люто дивитися зі стіни і гордо випинати груди з орденами, а вино, як і раніше, буде таке ж дешеве та кисле.

Наступного дня я поїду до Будапешта і подамся на довгу прогулянку цвинтарем Керепеші, аби дивитись на пружні сідниці і перса, витесані навіки в надгробних кам’яних брилах.

Інформація видавця

УДК 82-4:008 (439)

ББК 84-4 (44УГО)

В 18

Переклад здійснено за виданням

KRZYSZTOF VARGA «Gulasz z turula», «CZARNE», Wołowiec, 2008.

Copyright© Ьу Krzysztof Varga 2008.

Усі права застережено.

Видано за згодою видавництва «CZARNE», Польща.

Переклад: Олег Белей

Редакція: Лесь Белей

Коректура: Ірина Давидко

Дизайн: Юрій М. Барабаш

Переклад здійснено в рамках видавничих проектів «ЕСЕМ МЕДІА УКРАЇНА»

В 18 Варґа К. Гуляш із турула. — К.: Темпора. — К.: Темпора, 2010. — 174 c.

© ЕСЕМ МЕДІА УКРАЇНА, 2010

© ТЕМПОРА, 2010

ISBN 978-966-8201-99-8

ЗМІСТ

Паприкаш із Кадара …9

Печеня з Горті …37

Суп із Ракоші …50

Пюркюльт із Бульчу та Легеля …65

Салямі зі святого Стефана …80

Лечо з Ґурчані та Орбана …94

Смалець із Кошута …146

Котлета з Арпада …164

КШИШТОФ ВАРҐА

ГУЛЯШ ІЗ ТУРУЛА

Головний редактор: Ю. Олійник

Редактор: Л. Белей

Коректор: І. Давидко

Дизайн: Ю. М. Барабаш

Підписано до друку 13.05.2010.

Формат 60*84/16

Умовн. друк. арк. 10,23

Облік.-видавн. арк. 6,67

Папір офсетний.

Друк офсетний.

Гарнітура Charter

Наклад 2000 екз.

Замовлення № 177.

TOB «ТЕМПОРА»

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 4

Тел./факс: (044) 234-46-40

www.tempora.com.ua

Свідоцтво про внесення до державного реєстру:

ДК № 2406 від 13.01.2006

Віддруковано в ПП “Медобори-2006” (свідоцтво ДК № 867.від 22.03.2002 р.)

32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Іоанопредтечинська, 2.

Тел./факс (03849) 2-72-01, 2-20-79

Про автора

КШИШТОФ ВАРҐА (нар. 1968 р.) — сучасний польський прозаїк та журналіст. Працює редактором у відділі культури «Ґазети Виборчої», мешкає у Варшаві. До його доробку належать романи «Хлопці не плачуть» (1996), «Смертельність» (1998), «Текіла» (2001), «Кароліна» (2003), «Надгробок з Ластрико» (2007), збірка есеїстики «Більдунґсроман» та ін.

У 2009 році книга есе «Гуляш із турула» здобула приз глядацьких симпатій на найпрестижнішому польському літературному конкурсі «Nike».

Примітки до електронної версії

С. 2: КШИШТОФ ВАРҐА (нар. 1968 р.) — [сучаний] => сучасний польський прозаїк та журналіст.

С. 9: Солодкий аромат тушкованих на смальці овочів, лечо, [фаршированного] => фаршированого перцю, картопляної запіканки — недорогої поживної їжі, після якої вже не зголоднієш до кінця дня.

С. 20—21: Однак в обідню пору всі столики зайняті і пюркюльти демократично їдять разом: робітники в комбінезонах, заляпаних [фарбрю] => фарбою, чиновники з папками та портфелями і качки із золотими печатками та грубезними ланцюгами на шиї.

С. 27: Їжа в Угорщині [містись] => містить у собі не тільки сум і меланхолію; вона страшенно марнотратна.

С. 34: Артур [Ґроттер] => Ґроттґер <…>

С. 53: Її поставили на цитаделі, спорудженій [тріуфальними] => тріумфальними австрійцями.

С. 57: Бруно [Ясєнськкий] => Ясєнський <…>

С. 66: Це все мало [сатися] => статися пізніше, вже через чотири роки, коли покази націоналістичної моди переходили в справжні бої <…>

С. 70: Солдати, що помирають в окопах, не подібні на хоробрих гонведів, вони мають вигляд сп’янілих до непритомності хлопів у якійсь алфьольдській корчмі, які з останніх [сих] => сил, белькочучи, наспівують якусь зворушливу пісню <…>

С. 74: Ось так зі звуку фортепіано зробилась отрута, набагато страшніша, ніж [ціаністий] => ціанистий калій і миш’як разом узяті.

С. 75: Останній раз він був тут ще перед війною: молодий, сором’язливий арієць, трохи непропорційний, трохи [дивах] => дивак.

С. 79: У комуністичній Угорщині манґаліца вважалася застарілою і зайвою [породу] => породою, що дає більше жиру, ніж м’яса, та ще й специфічно [угорську] => угорською, а не інтернаціональною; із цієї причини її стали переслідувати.

С. 81: Актори грають з перебільшенням, надемоційно; вони підвищують голос на важливих фразах, щоб глядачі добре [орієнтувалисья] => орієнтувались — тут щось суттєве.

С. 97: У Будапешті мені [найбільшше] => найбільше подобаються його окраїни.

С. 98: [Селеще] => Селище

С. 114: <…> Будин, у свою чергу, — спокійніший, багатший, [занятий] => зайнятий своїми справами.

С. 116: То був Рацварош (Сербське місто), на згадку [пор] => про нього залишилась тільки назва купальні <…>

С. 116: Зник також «Рац керт» ([Сербськй] => Сербський город), звичайний пивбар із пивом у пластмасових склянках.

С. 128: На залишки австро-угорської бюрократії я натрапив у туалеті торгово-розважального центру «Сінво Парк» у Мішкольці: я [отримв] => отримав чек за користування послугами туалету.

С. 131: Ці руїни ще занадто свіжі, а отже, Овзд мусить і далі терпеливо чекати на свій шанс, аж поки він перетвориться на посткомуністичний Аквінкум і стане [пам’яткою на] => пам’яткою відмерлої цивілізації.

С. 131: У Козінцборціко нема нічого, окрім самих багатоповерхівок; нема інших будівель, окрім бетонних; власне, немає різниці, якою вулицею їхати, — [крізь] => скрізь однаково.

С. 151: Натовп не підхоплює гасел, бо [занятий] => зайнятий слуханням промов зі сцени, або дискутує в невеличких групках, або їсть варену кукурудзу і прецлі.

С. 153: Тоді ж запала велика тиша, як по телевізору, коли академічний хор доспівує гімн, [телетрансяція] => телетрансляція завершується, і нема вже жодної відмовки, щоб не йти спати.

С. 153: Але навіть цей [імпільс] => імпульс, який передбачає нескінченне скандування «Рія! Рія! Гунґарія!», не в силі підняти натовп.

С. 159: Коли я думаю про свою старість, то хотів би, щоб вона саме так і [виглядати] => виглядала: надворі рання, тепла осінь; я сиджу в котромусь із парків Будина, нахиляюсь над шахівницею або планшетом для шашок і обмірковую наступний хід.

С. 161: На площі Кошута панує абсолютна тиша, аж чути, як скриплять [траваї] => трамваї маршруту № 2 на повороті біля парламенту.