Вона бачила, як він сяє, розповідаючи про це, і перед очима в неї був п’ятирічний хлопчик, який перев’язував іграшку туалетним папером і стверджував, що збирається стати лікарем, коли виросте, що звучало як «коли мені буде десять». Тепер перед нею стояв він дорослий. Вона дуже пишалася сином, однак було щось іще, що відволікало її, а спогади про його дитинство розчулювали. Лаура швидко відмахнулася від них.

— А як у тебе справи? Як британські глядачі сприйняли «Бій подушками»?

— Непогано. Усе стане ясно цього вечора, під час показу другої серії. Якщо ми отримаємо гарні рейтинги, то й з другим серіалом усе буде добре.

Насправді першу серію почали дивитися чимало глядачів, однак перемкнули канал на середині. Елісон сказала їй, що хвилюватися ще зарано: відгуки в пресі непогані. Інша частина новин полягала в тому, що Елісон також зателефонувала, щоб повідомити, як сильно їм із Шоном сподобався короткий виклад ідеї для нової кримінальної драми («це суперово, модно й що за сенсаційний персонаж»), і хотіла замовити сценарій, який мали закінчити якомога раніше. За плітками, один із їхніх основних серіалів мав скоро закінчитися й потрібна була заміна. Лаура без вагань викликала сценариста й надіслала їй майже шістдесят сторінок «неперевершеності». Якщо пощастить, «Кавендіш Пікчерз» будуть дуже зайняті впродовж наступних кількох місяців.

— Схрестила пальці, так?

— Ти дивився серіал?

— Ми з Черрі дивилися його разом. І обоє думаємо, що серіал чудовий.

Через згадку про Черрі Лаура знову почала нервуватися. Вона гралася зі своїм сендвічем, розмірковуючи, звідки ж почати.

Даніель перестав жувати й ковтнув.

— Що? — з викликом сказав він.

Вона мусила розповісти йому те, що знала. Причини, чому вважала Черрі не тією, ким здавалася ця дівчина. Лаура повинна була спробувати зробити так, щоб він вислухав її.

— Послухай, ти знаєш, що останнім часом ми з Черрі не бачилися, і я розумію твоє розчарування від моїх слів, однак я зумисно дещо приховала. Один свій учинок, про який тепер шкодую.

— Продовжуй.

— Мені було дуже соромно, і саме тому я не розповіла тобі цього. Спершу, — це привернуло його увагу, і Лаура глибоко вдихнула. — Бачиш, коли ми були у Франції, я зайшла до вашої кімнати, коли вас обох не було вдома.

Даніель обурено підвів брови.

— Я цього не планувала, просто випадково проходила повз кімнату, а двері були відчинені, і… Ну, я зайшла всередину. І знайшла квитки Черрі й помітила дві подробиці. Перш за все вона не забронювала зворотного квитка, що видалося мені дивним, оскільки ми узгодили час її повернення, а по-друге, виявилося, що вона заплатила за квиток лише п’ять сотень. А ти дав їй шість, — швидко випалила вона.

Даніель не сказав ні слова, просто дивився на неї, і Лаура подумала, що краще продовжити.

— І це ще не все. Коли я повернулася в Лондон, то пішла в «Гайсміт та Браун». Дехто там розповів мені, що Черрі поїхала до Франції на похорон своєї бабусі.

— Що?

— Я цілком певна, що вона сказала це, щоб отримати вихідні. Гадаю, їй знадобився важливий привід, щоб їй дозволили поїхати тоді, коли в них і так було дуже мало працівників.

— Вони, певно, сплутали її з кимось іншим. Мамо, я не дурний, і це все, що в тебе насправді було? Те, що переконало тебе, ніби Черрі — мисливиця за грішми? Усе це легко могло бути помилкою: можливо, Черрі забула, скільки заплатила, а та людина, з якою ти говорила в агентстві… хто то був, її бос?

— Ні.

— Тоді хто?

— Гадаю, тимчасовий працівник.

— Так он воно що, — переможно сказав він. — Вони, напевно, навіть не спромоглися найняти компетентну людину. До того ж, якщо Черрі збиралася тягнути з мене гроші, думаю, вона б попросила значно більше, ніж сотню фунтів.

— Ні, ти не розумієш, — у відчаї сказала Лаура.

— Будь ласка, мамо, — перебив він, а потім глибоко вдихнув. — Завтра твій день народження, не сварімося через це зараз. Ми можемо обговорити це після вихідних?

Лаура прикусила губу. Чим більше вона чула про Черрі, тим більше переконувалася в тому, що від цієї дівчини нічого хорошого чекати не варто. Даніель сказав їй, що Черрі намагалася перенести заброньовану поїздку, яка «збіглася» з вечерею на честь її дня народження, однак у компанії не було жодних інших наявних пропозицій на це літо, які б не збігалися з його змінами в лікарні. Лаура не повірила жодному слову. Вона починала думати, що насправді справа не лише в грошах. Ця поїздка, як підозрювала Лаура, була спланована для того, щоб показати їй, хто займає важливіше місце в житті Даніеля. Черрі збиралася забрати в неї сина. І тут їй дещо спало на думку. А раптом одного дня Черрі зможе витягнути з Даніеля пропозицію руки й серця? Зненацька її накрила лавина страждань. Черрі будуватиме інтриги впродовж усього життя, і все, чого вона чекала з таким нетерпінням, опиниться на краю прірви: розвиток його кар’єри, міріади родинних подій, Різдво, дні народження, свята. Їй доведеться чекати на рідкісні дозволи побачитися з власними внуками.

— Послухай, поки ми будемо у від’їзді, я запитаю її про це, а потім, наступного тижня, ми зможемо поговорити. Згода?

Лаура знову зосередилася на розмові. Вона глянула на сина й зрозуміла, що коли не хоче відштовхнути його ще далі, то мусить погодитися, і кивнула.

— Хочеш чогось іще? — сказав він, глянувши на ледь надкушений багет.

— Ні, цей чудовий. — У неї зник апетит, однак вона з удаваним задоволенням відкусила шматок.

— З нетерпінням чекаєш завтрашнього дня? — Якщо вона цього разу продовжить розпитувати його про Черрі, то зможе перевірити, чи не випливе щось іще.

— Не можу дочекатися. Випало так багато дощів, що рівень води піднявся аж до четвірки. Стартуємо о восьмій ранку.

Холодна вода та швидкість для Лаури були наче пекло.

— Ти ж… будеш обережним, правда? — сказала вона.

Він хмикнув, і вона не знала напевне, що це означало.

— Це повністю законна компанія…

— Ні, я не про це.

— Тоді що?

Лаура підвела брови, наче казала: «Я маю повторити це ще раз?»

У нього відвисла щелепа.

— Мамо! Я лікар. Не думаю, що мені потрібна лекція про контрацепцію.

Він почав сміятися й не міг зупинитися, аж доки обличчям не покотилися сльози.

— О, мамо, — тільки й зумів вимовити він, — інколи ти така смішна.

Вона мляво усміхнулася, але шлунок і досі стискало у вузол. І вона знала, що так триватиме доти, доки на запитання, пов’язані з Черрі, не будуть знайдені відповіді.

20

— Упевнений, що не хочеш, аби я сіла за кермо? — запитала Черрі, коли неподалік від Бірмінгема вони скинули швидкість на автостраді. Вона пропонувала, підлещувалася, благала дозволити їй покермувати впродовж усієї поїздки, однак він відмовляв, посилаючись на те, що вона весь день працювала, а в нього був вихідний. Тож їй довелося обмежитися встановленням навігатора та вибором музики. Не те щоб це був неприємний бік угоди. Черрі не сказала Даніелю точно, куди саме вони прямували: це мав бути сюрприз, однак подвійний префікс «Л» наштовхував на картинку уельських сіл у горах із затишними провінційними пабами. Те, що вона нічого йому не сказала, було важливим: завдяки елементу несподіванки Даніель краще запам’ятає цю поїздку. Час для неї обирався дуже ретельно й не лише щоб затьмарити день народження Лаури, а й тому, що скоро мине три місяці, відколи вони зустрічалися, і Черрі знала, що на цьому потрібно наголосити. Зробити щось пам’ятне. Між ними все було добре, однак вона не збиралася просто пливти за течією. Черрі була переконана, що події зміцнюють стосунки, переносять їх на новий рівень. Чим більше пара зробить разом, тим більше спогадів створить, а отже, довше відчуватиме, що вони разом, і стосунки отримають новий виток свого розвитку. Не можна вічно залишатися на першому рівні, ти мусиш розвиватися. Ці вихідні й мали стати цим розвитком.