Якоюсь мірою нещодавня стриманість його матері до Черрі лише посилила прив’язаність Даніеля до неї. Йому подобалися прості жінки, а вона була саме такою, і попри поведінку його матері, жодного разу не скаржилася на неї, і за це він цінував її ще більше. Здавалося, вона змирилася з цим і продовжувала насолоджуватися життям. Думаючи про те, як вона йому зрадіє, Даніель прискорив крок. Саме час позбутися страху покупок, а потім, можливо, вона повернеться ввечері й допоможе йому випробувати нові простирадла.

Годинникова стрілка наближалася до першої дня, а потім нарешті досягла цієї позначки й після виснажливого сходження таки встановила прапорець на верхівці гори. Цього тижня обідня перерва в Черрі була о першій. Ебіґейл та Емілі мусили чекати до другої, а Нейл саме повертався. Така система розвантажувала «лихоманку» під час обідніх перерв, хоча й сумнівно, що потік клієнтів, щоб орендувати та купити будинки, нахлинув би в такий день. Двері знову розчинилися, а оскільки в офісі було дуже тихо, усі присутні відразу ж підвели голови, і Черрі була задоволена, відзначивши, що Даніель отримав стількох глядачів. Вона підвела погляд, щоб привітатися з ним особисто, однак усмішка завмерла на її вустах.

— Привітик, дорогенька! — невпевнено вигукнула Венді через увесь офіс, по-дурному змахнувши парасолькою, і струмочки води відразу ж почали стікати на підлогу.

Черрі не могла поворухнутися: жах та зростаюча паніка прикували її до стільця, поки вона намагалася збагнути, що в біса тут робить її мати.

Венді все ще чекала на якесь привітання й потроху пройшла далі до кімнати, прямуючи до столу Черрі й усвідомлюючи, що всі дивилися лише на неї.

— Вибач, люба, не те щоб я хотіла тебе шокувати чи щось таке, але я нічого не чула від тебе, відколи ти повернулася з відпустки, а оскільки сьогодні в мене вихідний і не було жодних планів, — бос поїхав і поміняв зміни, — я подумала… Ну, ми ж говорили про те, щоб я приїхала сюди, щоб побачитися з тобою, і…

Черрі різко підвелася, — оборонна дія проти тиради, блювоти слів, які могли б викрити все, — і Венді, дякувати Богу, замовкла.

Дівчина відчувала, що всі в офісі уважно розглядають Венді за нею, зверхньо посміхаючись, а в поглядах читалася жалість. Її мати була вбрана в білі джинсові капрі, без сумніву, куплені у відділі одягу в супермаркеті, де вона працювала, та ще й ззаду вони були заляпані брудом із мокрих вулиць. Так само, як і литки. Черрі опустила погляд і побачила, що її мама взула сандалі, — сандалі в таку погоду, — тому пальці теж були брудні. З усіх випадків, коли вона соромилася своєї матері, сьогодні Венді перевершила себе.

— Я промокла до нитки, там ллє як з відра, — наче між іншим пояснила Венді.

Черрі відчула в ту мить гострий докір сумління, розуміючи, що мама помітила вираз відчуження на її обличчі.

— Ми змогли б десь пообідати, люба?

Ціла нова хвиля жаху накрила Черрі. З хвилини на хвилину тут мав бути Даніель. Вона злякано глянула на двері. Можливо, їй вдасться якимось чином позбутися матері, вигадати, що вона так зайнята, що не зможе пообідати з нею, і заспокоїти, пообіцявши: «Якось іншим разом». Однак уже було надто пізно. Вона побачила, як Даніель переходить вулицю й прямує до агентства. Двері розчинилися, і всі знову повернули голови.

— Привіт! — сказав Даніель, звертаючись до всіх.

Венді також обернулася, а Черрі завмерла. Це була зустріч, якої вона ніколи не хотіла. Потім раптом її накрила сліпа злість: як власна мати посміла поставити її в таке становище, змушувати панікувати та хвилюватися, ставити під загрозу її майбутнє? Чому вона не могла нарешті дати їй спокій? Черрі намагалася стримати вибух гніву на свою матір й уявляла, як штовхає її назад, назад до дверей і виштовхує на вулицю, однак потім опанувала себе. Ця картинка різко привела її до тями, навіть вжахнула, тому Черрі заблокувала її в голові. Вона не повинна все втратити, не зараз. Вона нервово вказала на матір, лише різкий жест рукою, навіть не глянувши на неї.

— Це, — натягнуто промовила вона, — моя мама.

Даніель пройшов усередину й потиснув руку Венді, а Черрі пильно спостерігала за його реакцією, але не побачила нічого, окрім звичайного привітного шарму.

— Приємно познайомитися. Вибачте, я сплутав дні чи що?

Венді розвернулася до Черрі, щоб отримати пояснення, на її обличчі була нахабна усмішка, і Черрі зрозуміла, що Венді здогадалася, що Даніель більше, ніж просто друг.

— Мамо, — сказала вона низьким, застережливим тоном, який означав «не кажи нічого, що може мене засоромити», — це Даніель.

— Даніелю, так чудово нарешті познайомитися з тобою. Черрі так багато про тебе розповідала.

Це була велика брехня, оскільки Черрі жодного разу не згадувала його в розмовах із Венді. Вона була вдячна за це крихітне полегшення, хоча ставлення до матері не стало ніскілечки м’якішим.

— Ви приїхали, щоб пообідати з Черрі? — запитав він.

Черрі вже готова була втрутитися, владнати все, запропонувавши матері зустрітися якось іншим разом, однак Венді була занадто швидкою.

— Це був сюрприз, — сказала вона. — От тільки, гадаю, що для Черрі мій приїзд став значно більшою несподіванкою, ніж я планувала.

— Що ж, залишу вас удвох.

— Ні-ні, — перебила Черрі. — Мамо, ми з Даніелем уже дещо запланували.

— Ми можемо зробити все в інший час, — сказав він, а потім, щоб заповнити мовчання, додав: — Або, якщо ви обоє погодитеся… Чому б нам не піти всім разом? Було б чудово познайомитися ближче з мамою моєї дівчини.

Це був найгірший обід з-поміж усіх, які Черрі доводилося переживати. Усе, що вона так ретельно приховувала, розкрилося: квартира в Кройдоні, робота в супермаркеті, «милі» спогади про її дитинство, і Черрі спостерігала за тим, як її мати розцвіла так, як ніколи раніше до цього. Вона аж світилася від задоволення та щастя, і якби Черрі це спало на думку, вона б зрозуміла, що Венді просто пишалася дочкою. Черрі вже не витримувала того, що їй не дають вставити й слова, і кипіла від обурення, що мати витрачає такий гарний час. Після історії про те, як вона колись сиділа на касі до кінця материної зміни та із захватом гралася в «магазини», наполягаючи на тому, що коли виросте, то працюватиме там, Черрі так несамовито злісно глянула на Венді, що та затнулася й змінила тему.

Тієї миті Черрі пристрасно ненавиділа власну матір. Її тарілка жахливо пливла перед очима, а їжа застрягала в горлі. Даніель, звісно ж, залишався ввічливим і навіть засміявся кілька разів, однак Черрі відчувала, що дещо з того, що розповіла її мати, вразило його й він хотів піти, щойно це стане можливим.

На якомусь етапі вона вже не змогла більше терпіти, тому втекла до туалету й стояла там, глибоко зануривши руки у воду в раковині й пильно розглядаючи в дзеркалі власне відображення. Їй хотілося плакати — це були б гіркі, злі сльози відчаю, однак вона не могла й не мала іншого вибору, окрім як повернутися й спостерігати за тим, як її власна мати знищує все, що вона побудувала, перетворюючи це на купу непізнаваного каміння. Це було її життя, її життя, куди Венді увірвалася без запрошення. Черрі стиснула кулаки й відпустила з тихим стогоном від того, що її мати не здатна була зрозуміти, коли її не хотіли бачити, не здатна усвідомити, як одним порухом руки руйнує те єдине, чим Черрі коли-небудь дорожила. На якусь мить вона дозволила собі темну думку. Черрі уявила, яким би було її життя, якби останні шістнадцять років її матері не було поруч, якби вона була в тому авто, коли сталася аварія й загинув її тато. Можливо, були б якісь проблеми з прийомними батьками, однак це скоро б минулося, а потім вона змогла б відбудувати своє життя без навіть сліду того багажу, який мусила тягнути зараз. Їй стало цікаво, чи була в її матері якась страховка й чи заплатив би супермаркет хоч якусь компенсацію. Можливо, тоді вона змогла б жити в місці, трохи кращому за Тутінг. Бульбашка уяви зникла, і Черрі повільно усвідомила, що перебуває в туалеті вже якийсь час, тому ретельно висушила руки й повернулася до ресторану. Коли вона підійшла до столика, її мати глянула на неї, однак Черрі не дивилася їй у вічі.