Саме тоді, коли вона опинилася в скрутному становищі, з’явився Ніколас, і Черрі по-новому поглянула на світ. Поруч із ним їй було добре, вона почувалася особливою, наче стала частиною його світу. Її мозок перелаштувався, оскільки вони обговорювали, як покращити економічну ситуацію та подолати безробіття серед молоді. Він показав їй смак гарного життя, і вона високо тримала голову у вишуканих ресторанах і без зусиль обирала гарне вино. Однак одного суботнього вечора все несподівано скінчилося: замість заїхати за нею, як зазвичай, Ніколас зателефонував, сказавши, що його батьки хочуть, аби він зосередився на навчанні, і вони переконані, що вона відволікає його. Батьки змусили його вибирати між нею та сімейним бізнесом, а майбутнє з нею було непевним, адже батько не дав би йому роботу. Розрив спустошив її. Увесь цей час вона нічого не приховувала про своє скромне виховання, неповну освіту, родину з робітничого середовища — її гірка помилка. З того, як він знехтував нею, Черрі зрозуміла, що ніколи не знайде свого місця під сонцем, якщо залишатиметься собою. Тож вона вирішила, що створить себе нову. Тоді вона занурилася б у світ, до якого, як їй здавалося, належала. І більше вона не збиралася нікому розповідати про своє походження.

Протягом шкільних років Черрі мала лише одного відданого союзника, який пліч-о-пліч боровся разом із нею, щоб дати їй змогу вирватися в краще місце. Книжки чи частіше інтернет. Неймовірно, чого можна навчитися за їх допомогою. Вона жадібно читала, перестрибуючи з одного посилання на друге, аж доки, ще до того, як сама це усвідомила, не сплела заплутану павутину здобутих знань. Плюс до всього вона ще й щоденно читала про події у світі в «The Guardian», всотувала мову освічених журналістів і ретельно знищувала будь-які залишки кройдонського акценту у своїй вимові. Прийшовши на співбесіду в агентство «Гайсміт та Браун», Черрі почувалася повністю підготованою: завдяки кільком перебільшенням у резюме та вивченню її фальшивої особистості мешканки Челсі вкупі з павутиною знань, над створенням якої вона так важко працювала, Черрі отримала роботу.

Уже минуло п’ять місяців, відколи вона тут працювала. З точністю майже до дня. Вона бачила дату, позначену червоним кружечком, у своєму щоденнику, яка мала слугувати їй метою, а може, і попередженням, адже за весь цей час єдиний чоловік, який звернув на неї увагу, був мийником вікон.

«Усе добре, люба?» — сказав він, коли Черрі змінювала умови продажів у вітрині й ще до того, як хтось зміг це помітити, напружилася. Він продовжував витріщатися на неї, натираючи скло спеціальним шкребком, і вона відчула хвилю приниження. Чому він не заговорив із кимось із дівчат? З Ебіґейл чи Емілі. Їй здавалося, що він бачить наскрізь усе, що вона створила, і розпізнав споріднений дух робітничого класу. Її страшенно налякало те, що така увага могла її викрити.

— Заговориш до мене ще раз, і будеш звільнений за домагання, — сказала вона й відвернулася.

Інші ж були одружені, геї, приходили зі своїми подружками або так переймалися власним задом, що навіть не помічали її.

Однак усе це вже в минулому й нарешті їй пощастило. Оркестр підвівся на перерву, і Даніель повернувся до неї.

— Як тобі?

Несподівано її серце наповнила радість. Цього неперевершеного вечора вона була тут, на концерті класичної музики, разом із чоловіком, який хотів пересвідчитися, що вона гарно проводить час.

— Просто фантастика.

Вона роззирнулася навколо й зрозуміла, що змогла б відразу розпізнати багатіїв: серед дівчат переважали блондинки, їхнє вкладене без особливих зусиль медове волосся спадало довгими хвилями, і вони перекидали його з боку на бік, знаючи, що пасма кокетливо прикриватимуть очі. Хлопці були засмаглі й носили дорогезні щоденні сорочки навипуск поверх майже приспущених шортів. Такими вона пам’ятала і хлопців зі свого минулого (вона ніколи не говорила «дому»), де жила її мама, однак різниця між тим, що було тут, і її частиною Кройдона полягала у вартості нижньої білизни. Черрі відчула неймовірну гордість, що могла високо тримати голову серед них. Вона нічим не відрізнялася від усіх цих людей, а можливо, була навіть розумніша, а її теперішній успіх доводив, що вона таки здібна. Настав час показати, чого ти можеш досягти, якщо тільки обдумаєш усе та докладеш зусиль, і вперше за довгий час вона відчула, що по-справжньому віддаляється від свого походження.

— Умієш на чомусь грати? — запитала вона.

— Мене змушували вчитися грати на фортепіано аж до п’ятнадцяти років.

— Змушували?

— Насправді все було не так уже й погано. — Він глянув на неї й відчув, що може це сказати. — Дочка мого вчителя, на три роки старша за мене, любила засмагати в саду, і її було гарно видно через подвійні двері в музичній кімнаті.

Вона засміялася й подумала: «Добре, що він почувається достатньо вільно, щоб розповідати мені про таке», — хоча й справді була не проти почути подібні подробиці. Вона знала, що чоловіки ненавидять примхливих жінок, і могла відкласти вибухи ревнощів на той час, коли вони вже будуть заручені, щоб дати йому зрозуміти, як сильно вона цим переймається. Цю карту варто було приберегти.

— А ти?

Черрі вже вирішила, що не брехатиме забагато про своє минуле, якщо цього можна буде уникнути. У брехні є неприємна звичка викриватися. До того ж ця дружба лише зароджувалася, тому не було потреби обтяжувати її надзвичайно нудною правдою, що в їхній кімнаті не було місця для фортепіано, навіть якби вони й мали гроші. Це була лише кімната з блідо-кремовим шкіряним диваном, на який її мати заощаджувала впродовж кількох місяців, побачивши його в «DFC» іще до початку розпродажу. У ньому були відкидні сидіння, а Черрі завжди вважала це жахливим несмаком.

— Музика — це не моє. Мій коник — мови. Особливо французька.

— Розмовна?

— Oui.

— Ще якісь?

— Іспанська.

— Вражений.

— А ще італійська.

— Справді?

Вона скромно знизала плечима.

— Вони дуже схожі. Лишень потрібно це зрозуміти.

— Напевно, ти гарно вчилася в школі.

— Так. От тільки в школі я вивчала лише французьку.

— А як?..

— Вивчила самостійно. Завантажувала навчальні курси з інтернету.

— Ого. — Він знову дивився на неї із захватом. — Ого! Якби ж тільки ти була поруч під час мого Гранд-туру.

— У тебе був Гранд-тур?

— Це була ідея моєї матері. Було чудово: на Східному експресі ми заїхали так далеко, як тільки змогли, — знову ж таки її ідея, — потім подорожували Європою потягом. Я бачив неймовірні місця.

Черрі виїжджала за кордон лише раз, — в Австралію, — тому була одержима тривалими поїздками найкращими європейськими містами, проте в них не було часу, щоб обговорювати це й далі, оскільки оркестр знову почав розігріватися, тож вони пересіли обличчям до сцени. Черрі обхопила коліна руками й жадібно спостерігала за музикантами, розмірковуючи над тим, як довго потрібно вчитися грати на музичному інструменті, щоб досягти такого рівня майстерності, та чи може вона почати вчитися й собі. Мають же бути онлайн-уроки. Через якийсь час Даніель поклав свою руку майже біля її правого стегна, і вона відчула збудження від бажання, яке оволоділо нею, — це був перший такий дотик. Потім вона схилилася на нього, і вони час від часу обмінювалися інтимними усмішками.

— Ще зовсім не пізно, — промовив Даніель, коли вони поверталися через парк після закінчення концерту.

Ще не стемніло — вечори були довгими та звабливими, і вони обоє знали, що мало статися далі. Ніхто з них не хотів повертатися додому.

— Як щодо того, щоб випити чогось? — запитала Черрі, із сумнівом поглядаючи на переповнені модні бари, у яких людно було навіть ззовні.

— У нас із собою забагато речей, — відповів він, указуючи на кошик для пікніка та килимок.

— Хочеш відвезти це додому?

— Щоб моя мама наполягла на знайомстві з тобою? — Він усміхнувся їй. — Хоча мені й подобається ця ідея, однак їй доведеться зачекати.

Серце Черрі в захваті забилося частіше. Даніель розмірковує над тим, щоб познайомити її зі своєю мамою. Вона подумала над цим і вирішила, що ще одне побачення уже в кишені, і якщо вони прокинуться разом, то велика ймовірність того, що й весь завтрашній день теж проведуть удвох. Вона могла б почекати, доки він не переїде у свою квартиру, яку щойно погодився купити, однак для цього знадобиться ще кілька тижнів. Черрі відчула, що це занадто довго.