— У мене є пляшка гарного санкере в холодильнику.
Він усміхнувся.
— Дякувати Богу, хоч у когось із нас є власне житло.
Він сказав це так, наче їй можна було позаздрити, хоча сам мешкав у маєтку вартістю в кілька мільйонів. Завдяки тому, що вона працювала агентом із нерухомості, Черрі одразу зрозуміла, скільки може коштувати його будинок, щойно він розповів, де живе. До того ж потім вона знайшла його на мапах Google і збільшувала зображення, щоб розгледіти якомога більше деталей, аж доки картинка не стала розмитою.
Вони всміхнулися одне одному, знаючи, на який шлях щойно ступили. Він узяв її за руку й тримав протягом усієї поїздки в метро так, наче вони були парою.
5
Лаура сиділа у величезній приймальні в баштах ITV, вдячна за встановлений кондиціонер. Вона пройшла довгий шлях, відколи працювала тут редактором сценаріїв у відділі драми, ще коли їй було двадцять. Саме тоді вона й закохалася в Говарда й покинула все, коли народилися спочатку Роуз, а потім і Даніель. Лише коли Даніель став підлітком, вона зрозуміла, що в неї з’явився вільний час, тож невпевнено вирішила випробувати долю з ідеєю для нової драми. Деякі з її давніх знайомих тепер працювали у відділах драми на каналах, і після кількох листів у стилі «Пам’ятаєш мене?» (у цій індустрії всі всіх знали) їй призначили перші важливі зустрічі, а згодом Лаурі вдалося продати ідею. Відтоді минуло вже сім років і тепер вона володіла маленькою, однак успішною компанією й була, як їй здавалося, шанованою в цих колах. Окрім того, кілька років поспіль вигравала премію БАФТА[9], хоча й відомо, якими примхливими та залежними від моди можуть бути такі речі: наразі рейтинги очолювала комедійна акторка, котра також грала й у драмах, тому кожна пропозиція, під якою стояло її ім’я, отримувала зелене світло й, як можна було здогадатися, продовжить здобувати нагороди. А вже за два роки на її місці опиниться хтось інший.
Лаура перевірила повідомлення на своєму i-Phone. Як вона й припускала, у суботу Даніель не ночував удома, однак у неділю в неї з’явилася ще більша впевненість у тому, що його відсутність затягнеться. Лаура приготувала для сина обід, проте його довелося прибрати до холодильника, а потім вона тинялася навколо будинку, з нетерпінням очікуючи на його повернення, і з кожною годиною хвилювання росло. Близько п’ятої вона раптом зрозуміла, що він може не повернутися й цієї ночі, і розсміялася над собою та над своїми переживаннями. Вона суворо вилаяла себе й пішла в ліжко, так і не зустрівшись із найдорожчими людьми впродовж усього дня, оскільки Говард поїхав грати в гольф.
Назвали її ім’я, і коли до неї підійшла особиста помічниця редактора, вона підвелася. Він провів її до ліфта, а потім до маленької кімнати для зустрічей на восьмому поверсі із зображенням Еркюля Пуаро на вікні.
— Лаура! — вигукнула Елісон так, наче вітала давно втрачену подругу.
Вони чмокнули одна одну в щічку. Елісон завжди розмовляла енергійно, на підвищених життєрадісних тонах, тому Лаура вважала за краще відповідати так само.
— Як ти? — випалила Елісон, сідаючи на один із пластикових стільців. Лаура сіла навпроти.
— Чудово!
— Що ж, ми з нетерпінням чекаємо на вихід першої серії. — Елісон також завалювала свої речення незвичними прикметниками: «розкішний», «неймовірний», «фантастичний», — і вони часто скрадалися поруч, як ніндзя, чекаючи на слушний момент, щоб атакувати з гучною демонстрацією сили.
Лаура подумки зітхнула з полегшенням, однак це була гірко-солодка пігулка. Останньої хвилини вона внесла зміни в заключну серію, як «радила» Елісон, аргументуючи це тим, що коханці нізащо б не пішли, не попрощавшись із покинутим давнім другом, сперечаючись у своєму фірмовому пасивно-агресивному стилі.
«Не знаю, я просто в це не вірю, а ти?» — сказала вона, а Лаура подумки відповіла: «А я вірю, як, здається, повірила й ти, коли читала сценарій півроку тому». Вона намагалася переконати Елісон у зворотному, однак це було все одно, що штовхатися зі стіною, до того ж вона знала: якщо в найближчому майбутньому хоче отримати другий серіал чи будь-яку іншу домовленість з ITV, то повинна бути «не проблемною», тож зробила те, чого від неї вимагали. Звісно ж, режисер був не в захваті від змін, головним чином у його роботі, однак його заспокоїли, пообіцявши дві серії в бажаних наступних серіалах.
— Тепер закінчення мені й справді до вподоби. Я бачила його цього ранку й була… — Елісон у театральній агонії притиснула руки до грудей. Молодий асистент безшумно приніс чай і поставив на скляному столі. Поки Елісон запевняла її, що от-от розплачеться, Лаура подякувала йому.
— Рада, що тобі подобається.
Лаура знала, що Елісон дуже потрібно випустити хіт, як, зрештою, і всім, хто працював у цьому бізнесі. Її останній серіал не здобув очікуваної кількості глядачів, і коли це сталося, люди почали хвилюватися. Ніхто на телебаченні не любив зазнавати невдачі, і вже почали шукати цапа-відбувайла. В Елісон був винятковий талант уникати такої ролі, однак, навіть озброївшись підкріпленням та власним его, вона вважала, буцімто щойно врятувала гарну драму й перетворила її на феєричну.
— Я говорила з Шоном, і він хоче знати, що ще «Кавендіш Пікчерз» можуть нам запропонувати.
Ось і її винагорода, і цього разу полегшення було солодшим. Останні кілька років стали важкими часами для продюсування, і Лаурі був необхідний новий контракт. Шон був керівником відділу драми й міг дати їй зелене світло. Те, що він хотів працювати з нею знову, було дуже гарною новиною.
— У тебе є щось, що б ти хотіла з нами обговорити?
Лаура згадала свою дошку ідей — на ній було кілька нових, які вона вже позначила для ITV.
— Так.
— Фантастично! Можеш відправити мені якісь матеріали?
— Звичайно.
— І ми б хотіли влаштувати зустріч, лише ми втрьох.
— Чудово. — Лаура витягла свій i-Phone, і Елісон зробила те саме. Клац, клац, змах.
— Він буде зайнятий аж до наступного місяця, тож як щодо, скажімо, 18 липня?
— Тут?
— Ми хотіли запросити тебе на обід.
— Як чудово! Чекатиму з нетерпінням.
Записавши, Елісон відклала телефон. Вони обмінялися всіма новинами, і зустріч добігла логічного завершення. Ще більше поцілунків та «працювати з тобою просто фантастично», і Лаура вийшла на вулицю. Глянула на годинник — майже третя. Вирішила не повертатися до свого офісу на Ковент Гарден. Було надто спекотно: у новинах повідомляли про нову хвилю спеки й сьогодні в Лондоні обіцяли 32 градуси. Удень завжди було найгірше: пил та випари, здавалося, огортали тебе й липнули до шкіри. Замість цього вона зателефонувала своєму помічникові й повідомила, що решту дня працюватиме вдома. Зупинивши чорне таксі[10], вона стрибнула всередину.
Щойно вони досягли Кенсінгтона, на дорозі побільшало авто, адже саме в цей час батьки забирали своїх дітей зі школи, тому таксист поїхав навпростець вулицею Глочестер. Лаура обмірковувала всі проекти, які могла б показати Елісон та Шону, і аж дотепер не звертала уваги на маршрут. Вона визирнула з вікна й, побачивши, де опинилася, підвелася на сидінні. Он там — на розі Олд Бромптон — синьо-коричнева вивіска. Вони все наближалися до неї, і, коли залишалося якихось там кілька метрів, Лаура вигукнула крізь скло:
— Можете висадити мене тут, дякую!
Вона розрахувалася й почекала, поки таксі від’їде, а потім пішла тротуаром до «Гайсміт та Браун».
Лаура стояла майже перед вітриною й під кутом дивилася на неї, удавши, нібито розглядає фото ексклюзивних квартир, виставлених на продаж, проте насправді намагалася розгледіти працівників офісу. Власне відображення в склі, позиція, на якій вона стояла, та сонцезахисні окуляри значно ускладнювали завдання, і побачити бодай щось їй так і не вдалося. Врешті-решт вона здалася: підняла окуляри, пройшла трохи праворуч і пильно глянула всередину. Вони всі були зайняті, і це дало їй іще кращу можливість спробувати зрозуміти, котра з них — Черрі, однак це й не знадобилося, усе було й так очевидно. Вона була неймовірна.
9
Нагорода Британської академії кіно й телемистецтв, яку вручають за досягнення в галузі кінематографії, телемистецтва, комп’ютерних ігор та мистецтв для дітей.
10
Символ лондонського таксі, яке є найпопулярнішим засобом пересування для місцевих жителів та цікавою розвагою для туристів.