— Виходь за мене.

Черрі була така шокована, що її вираз обличчя змусив Даніеля розсміятися. Потім, у спалаху паніки, він зрозумів, що вона могла сказати «ні». Тому став на одне коліно — човен загрозливо захитався — і взяв її за руку, а вона захихотіла й скрикнула:

— Ти перекинеш нас!

— Вийдеш за мене?

Вона знову засміялася, і її обличчя осяяла радість.

— Так!

44

Зачарована грою кольорів, котрі спалахували, а потім зникали, і замість них з’являлися інші, мабуть, іще яскравіші кольори, Черрі нахиляла долоню то вперед, то назад. Це було неймовірно, і Черрі знала, що їй ніколи не набридне. Даніель сказав, що хоче зробити все офіційно, запропонувати їй руку та серце, і вибачився, що не підготувався заздалегідь, тому вони відразу ж вирушили до магазину. Спочатку Черрі була така приголомшена, що навіть не вірила в те, що відбувалося. Вона дозволила потягнути себе по маленьких ексклюзивних ювелірних крамничках лише в п’яти хвилинах пішки від причалу для човнів і була представлена як «моя наречена». Продавці щебетали над тим, якою «романтичною» була пропозиція, і в неї — і в нього — запитали, чи віддають вони перевагу якомусь конкретному каменю. Це змусило Черрі підвестися й заговорити. Вона мусила якось вплинути, якщо хотіла отримати бажане. Насправді вона вже все знала: звісно ж, це мав бути діамант, та ще й винятковий. І хоча це не давало їй простору для гри з веселковими коштовностями, деякі з них з’являться в її житті пізніше в іншій формі. Чи то подарунок на день народження, чи на честь народження першої дитини, можливо, усіяна коштовним камінням каблучка. Спочатку Черрі приміряла сапфір, оточений меншими діамантами, потім — аквамарин кольору Карибського моря, а далі криваво-червоний рубін, а тоді відчула нетерпеливість Даніеля й побачила, що продавець почав втрачати інтерес. Тож обрала те, що помітила ще десять хвилин тому. Квадратний діамант у два карати в платиновій оправі. Вона вийшла з магазину, одягнувши каблучку, і, коли вона йшла вулицею, Даніель тримав її за праву руку, а лівою вона потирала зовнішній бік каблучки, усміхаючись, відчуваючи її холодну важкість із якимось особливим розумінням, що вони мали стати друзями на все життя.

Після того, як наступного дня Даніель пішов на роботу, Черрі роздивлялася каблучку в кожній кімнаті: як вона виглядала під певним світлом та на окремих тканинах, а потім ще й із численними варіантами одягу. Дівчина експериментувала з тим, як вона виглядала, коли наливала з чайника воду, коли говорила по телефону, тримаючи руку вгорі, коли друкувала на клавіатурі, і була захоплена кожним видовищем. Черрі накинула навколо зап’ястка занавіску кольору слонової кістки, що висіла у вітальні, і покрутила, її серце радісно затріпотіло. Вона це зробила. Вона одружиться з кимось, хто назавжди забере її зі старого життя. Їй більше ніколи не доведеться перейматися боротьбою за існування, грошима чи нудною роботою, монотонною працею, котру мусила терпіти її мати. Черрі була гідна більшого й тепер могла високо тримати голову. Бісовий Ніколас із його нетерпимістю. Можливо, колись вони куплять маєток у Веб Естейт. Скажімо, по сусідству з ним. Одного дня Ніколас зі своєю тупою дружиною вийде з дому й побачить її там. Вона була в захваті від цієї думки й довго уявляла їхні вирази обличчя, але потім їй стало не по собі, і Черрі визирнула з вікна. Вона хотіла вийти прогулятися і поділитися з кимось гарними новинами. Похизуватися каблучкою.

Якоїсь миті Черрі усвідомила, що їде Кройдоном, і подумала про те, що влаштує матері сюрприз. Вона зайшла до квартири, і їй стало цікаво, скільки ж часу знадобиться Венді для того, щоб помітити зміни.

Венді, дуже не звикла до несподіваних візитів, була переконана, що щось сталося, тож зрештою Черрі показала їй обручку лише для того, щоб вона заткнулася, і це зіпсувало її план перевірити, через який час Венді помітить на її пальці камінь за десять тисяч фунтів.

— О Боже, — вигукнула Венді й схопила її за руку. — Невже справжній?

— Ну, звісно ж.

— Ти… — обличчя Венді засяяло, Черрі всміхнулася й ухилилася від наступного поцілунку.

— Мої вітання! — Венді закрила рота рукою, в очах блискотіли сльози щастя. — Подумати лишень, моя дівчинка виходить заміж… О, Черрі, за Даніеля. Він такий милий… відвертий, дуже мені сподобався. Це як у казці. Як ті Кетрін та Вільям. Мені доведеться купити десь відповідну сукню, можливо, навіть у «Дизайнерів у Дегемгамс» абощо…

Повертаючись додому, Черрі проїжджала повз численні місця, де раніше так часто бувала, котрі приносили їй лише сором чи страх. Ресторан, у якому вона працювала, школа. Вони більше нічого для неї не означали. Тепер вона була іншою людиною, кращою, і вони вже ніколи не зможуть їй зашкодити. Коли Черрі зуміла від них утекти, то відчула нову свободу, і це окриляло.

Вона повернулася майже о другій, усе ще в стані ейфорії. А коли проходила повз стіл портьє, він гукнув її:

— Ти сама, люба?

— Так. Даніель на роботі.

Він встав з-за столу й зник у кімнаті позаду, вигукуючи через плече:

— Тоді це все пояснює.

Черрі ліниво думала, по що ж він пішов, аж раптом поглядом зачепилася за конверт у маленькій комірці, яка — Черрі про це знала — була призначена для зареєстрованої пошти, яку портьє отримував для мешканців. Лист був підписаний від руки й адресований Даніелю. Вона вже було збиралася вигукнути, чи хоче він, щоб вона забрала пошту, коли впізнала почерк. Лаура. Навіть не роздумуючи, вона витягла його й сховала в сумочку за мить до того, як портьє повернувся з великим букетом квітів.

— Хіба що в тебе з’явився ще один прихильник.

— Вони прекрасні! — Вона прочитала картку, прикріплену до обгортки.

«Моїй нареченій у перший день наших заручин».

— Так, обручка й досі сліпить мене, — пожартував портьє, прикриваючи очі від пальця Черрі.

Повернувшись до квартири, Черрі сіла на лимонний диван і витягла листа. Вона потримала його якусь мить, розмірковуючи. Це, імовірно, були сповнені патетикою благання, але їй спало на думку, що в листі могло бути ще більше гидоти проти неї, а Черрі не могла дозволити, щоб щось зіпсувало заручини. Вона вже натякнула, що хотіла б відсвяткувати весілля взимку, і вони з Даніелем планували одружитися десь у січні, адже вона була переконана, що це варто зробити якомога скоріше. Звісно ж, існувала ще перепона на ім’я Лаура, і попри всі протести Даніеля, що це він вирішує, що йому робити з власним життям, Черрі трохи непокоїло те, що Лаура продовжуватиме пхати носа в їхні справи, а це означало й листи, адресовані Даніелеві, щоб очорнити її ім’я.

Вона відкрила листа й швидко прочитала.

Даніелю!

Мені шкода, що ти був не готовий відповісти на мої дзвінки, і я знаю, це частково тому, що ти не хочеш чути мої слова. Проте я не можу стояти осторонь і просто спостерігати, якщо все так неправильно. І я знаю, що ти кохаєш Черрі і що це важко — чути погане про кохану людину, але все, про що я прошу, — це щоб ти подумав над тим, що я розповіла. Дослідив. Повір мені, я кажу це не тому, що перебільшую, щоб зруйнувати ваші стосунки, бо не схвалюю їх. Усе значно серйозніше. Можливо, ти можеш зробити кілька простих, скромних запитів. Згадай про історію з її померлою бабусею, ту, котру вона розповіла своєму босові. Вони й справді так сказали, але Черрі навіть не натякнула про це нам. Чому ні? Це була неправда? Чи, можливо, було щось інше, щось у її минулому, що ти можеш дізнатися. Вона коли-небудь розповідала тобі про своїх колишніх? Ким вони були? Чому вона з ними розійшлася?

Якщо ти нічого не знайдеш, тоді зможеш сказати мені про це, і я не втручатимуся, але, будь ласка, спробуй. Мені все одно, що вона зробить зі мною, і поки ти шукатимеш, мені хотілося б, щоб вона таки зробила те, що відкрило б тобі очі. Не буду казати, що шалено сумую за тобою й хочу для нас більшого, ніж просто поговорити знову.