Більшість лідерів докладають зусиль до створення такої команди вищого керівництва, члени якої мали б серйозні функціональні навички, наприклад, у маркетингу, операціях, фінансах, – і це важливо. Одначе цілеспрямований лідер, окрім цього, включає в список ще одну «посаду», про яку інші керівники зазвичай забувають, – консильєре. Так, Бреттон завжди забезпечував наявність у команді топ-менеджерів шанованої людини, що знала всі перешкоди, з якими випаде зіткнутися під час втілення нової поліційної стратегії. У NYPD Бреттон призначив своїм заступником Джона Тімоні. Тімоні був поліціянтом з-поміж поліціянтів, його поважали й боялися за відданість NYPD, а також за шістдесят з гаком орденів, медалей і хрестів, якими він нагороджений. Двадцять років служби навчили його не тільки розпізнавати чільних гравців, а й добре розумітися на тому, як вони ведуть свої політичні ігрища. Одним з перших завдань, виконаних Тімоні, була доповідь Бреттона про ймовірне ставлення топ-менеджменту до нової поліційної стратегії NYPD – з конкретним зазначенням, хто опиратиметься нововведенням або тихцем їх саботуватиме. Це спричинило серйозні зміни.

Щоб здолати політичні перешкоди, корисно поставити собі такі дві групи питань:

• Хто вони, мої біси? Хто піде проти мене? Хто найбільше втратить у майбутньому через стратегії блакитного океану?

• Хто вони, мої ангели? Хто з доброї волі стане моїм союзником? Хто найбільше виграє від зміни стратегії?

Не воюйте самотужки. Для боротьби заручіться підтримкою впливових вищих осіб. Визначте, хто піде проти вас, а хто вас підтримає – про тих, хто посередині, забудьте, – і постарайтеся забезпечити навзаєм вигідний результат для всіх. Однак поспішіть. Не чекаючи на початок битви, ізолюйте супротивників і об’єднайтеся з вашими ангелами. Таким чином ви покладете край війні перше, ніж вона розпочнеться або почне набирати обертів.

Одна з найбільш серйозних загроз новій поліційній стратегії Бреттона виходила з нью-йоркських судів. Вважаючи, що нова стратегія Бреттона, націлена на боротьбу зі злочинністю, котра впливає на якість життя, може перевантажити систему розглядами дрібних порушень на кшталт проституції або пияцтва в громадських місцях, суди виступили проти. Щоб перемогти цей опір, Бреттон наочно проілюстрував усім, хто його підтримував, зокрема мерові, окружним прокурорам і очільникам в’язниць, що судова система цілком може впоратися з розглядом збільшення кількості справ і що коли приділити саме цим злочинам пильнішу увагу, то в довготерміновій перспективі це, навпаки, допоможе розвантажити суди. Мер вирішив втрутитися в справу.

Коаліція Бреттона, очолювана мером, через пресу звернулася до своїх опонентів із простим і зрозумілим повідомленням: якщо суди не даватимуть раду необхідному навантаженню, то рівень злочинності в місті не впаде. Зав’язавши спілку з мером і пресою, Бреттон успішно ізолював суди. Вони вже не змогли б публічно виступити проти ініціативи, яка не тільки зробить Нью-Йорк привабливішим місцем для життя, а й, зрештою, приведе до скорочення числа ними ж розглянутих злочинів. Після того як мер рішуче висловився в пресі про доконечність боротьби зі злочинами, що руйнують якість життя, а найбільш шановані – і ліберальні – газети міста підтримали нову поліційну стратегію, будь-який виступ проти бреттонівської ініціативи обійшовся б занадто дорого. Бреттон виграв бій: суди поступились. І він виграв війну: рівень злочинності став падати.

Ключ до перемоги над противниками, або бісами, – знати всі їхні ймовірні напрямки атаки та вміти вибудовувати контраргументи, підкріплені незаперечними даними й логікою. Так, наприклад, коли голів поліційних дільниць Нью-Йорка вперше попросили зібрати докладні дані про факти і географію злочинів, вони взялися чинити опір, доводячи, що на це піде забагато часу. Передбачивши таку реакцію, Бреттон сам заздалегідь виконав аналогічну роботу, щоб перевірити, скільки часу вона забирає; виявилося, що йдеться хвилин про вісімнадцять на день, і це, як він заявив очільникам поліційних дільниць, становить менше ніж 1 % їхнього денного робочого навантаження. Озброївшись незаперечними фактами, Бреттон зумів упоратися з політичною завадою й завершити битву ще до того, як вона розпочалася.

Чи є у вас консильєре – шанований інсайдер – або ж тільки керівник фінансової служби й інші топ-менеджери, які очолюють головні функції? Чи знаєте ви, хто з вами боротиметься, а хто підтримає нову стратегію? Чи вдалося вам створити єдину коаліцію разом зі своїми союзниками, щоб оточити розкольників? Чи допоміг ваш консильєре знешкодити найбільші «піхотні міни», щоб вам самому не довелося марнувати сили на тих, хто не хоче і не буде змінюватися?

Як показано на рис. 7.3, традиційна теорія організаційних змін спирається на трансформацію мас. Тому спроби провести зміни спрямовано на те, щоб зрушити з місця маси, а це потребує величезних ресурсів і часу – розкіш, яку далеко не всі керівники можуть собі дозволити. А ось цілеспрямований лідер, навпаки, вибирає протилежний курс. Щоб трансформувати маси, він концентрує силу на перетворенні екстремумів – людей, дій і діяльності, які справляють недомірний вплив на ефективність роботи. Перетворивши ці екстремуми, цілеспрямований лідер може швидко й з невеликими витратами змінити основну частину, а відтак утілити нову стратегію.

Реалізовувати зміну стратегії завжди важко, а робити це швидко і в умовах обмежених ресурсів іще тяжче. Проте, як свідчать наші дослідження, це цілком можливо, якщо оволодіти навичками цілеспрямованого лідерства. Ви можете здолати перешкоди на шляху до втілення нової стратегії, якщо свідомо спрямуєте свої сили й енергію на боротьбу з ними, зосередившись при цьому на чинниках невідповідного впливу.

Не приставайте на традиційний погляд. Не кожна важка завада потребує пропорційних дій. Сконцентруйтеся на випадках недомірного впливу. Це найважливіший складник лідерства, необхідний для реалізації стратегії блакитного океану.

У наступному розділі ми зануримося ще глибше, на наступний рівень, прагнучи показати, як нова стратегія може опанувати думки й серця людей, якщо створити культуру довіри, прихильності до обраного курсу та добровільної допомоги під час її реалізації, а також підтримки лідера.

Рис. 7.3 . Традиційний погляд супроти цілеспрямованого лідерства

Компанія – це не тільки топ-менеджмент і не лише керівництво середньої ланки. Компанія – це всі її співробітники, починаючи від директора й закінчуючи найнижчою ланкою. І тільки коли всі співробітники організації об’єднуються навколо стратегії та підтримують її і в гарні, і в лихі часи, тоді компанія вирізняється із загалу, заявляючи про себе як про видатного й послідовного реалізатора ідей. Подолання організаційних завад на етапі втілення стратегії – важливий крок на шляху до фінішу. Це дає змогу усунути труднощі, які можуть перешкодити розгляду навіть найкращої стратегії.

Урешті-решт компанії конче слід активізувати найфундаментальніше підґрунтя до дій: ставлення та поведінку всіх співробітників в організації. Ви мусите створити культуру довіри і відданості, яка мотивує людей утілювати узгоджену стратегію – не букву її, але дух. Необхідно, щоб стратегія опанувала думки й серця, щоб її прийняв кожен працівник, який під час її втілення вийде за рамки змушеного виконання обов’язків і почне працювати на принципах доброї волі.

Коли йдеться про стратегію блакитних океанів, складність цього завдання зростає. Щойно ви просите співробітників покинути зону комфорту й працювати не так, як раніше, починає наростати напруга. Люди гадають: які є справжні причини змін? чи правду каже керівництво про майбутнє зростання внаслідок зміни стратегічного курсу? а що, коли воно намагається зробити нас зайвими й звільнити?