— Прокинеться. Вона зробить це для нас, — Клаудія анітрохи не сумнівалася.

— Ти точно ненормальна! А я вже було подумала, що ти порозумнішала!

— Ой, дівчата, не починайте знову! — благала Зоська. — Треба пробувати. Доки можемо. Може, ми колись і перестанемо це робити, але це буде точно не завтра.

Наступного дня вони стояли біля воріт утрьох. Перезираючись, невпевнено чекали, доки хтось їм відчинить. Магдиної мами не було. Відразу було помітно, що тато не в захваті від несподіваних відвідин. Із Магдою саме працював реабілітолог, тож довелося вибирати: почекати або прийти іншим разом.

— Ми принесли їй диск. Це подарунок. І хочемо вручити його разом. Ми поставимо одну пісню, це недовго, якісь п’ять хвилин, — дипломатично пояснювала Зоська.

Магдин тато дивився на них очима, сповненими неприхованого здивування.

— Ви купили їй диск? А з якої нагоди?

— Не було жодної нагоди. Вона любила цей гурт, — сказала Агата. — І хоче його послухати.

— Вона хоче оце послухати?! — тато співчутливо похитав головою, але, на щастя, нічого більше не сказав. Та й непотрібно було, бо його стиснені вуста свідчили про всю зневагу дорослого, який завжди знає краще.

— Дозвольте нам спробувати, хіба вам шкода, це ж одна пісня, це недовго, — Агата вперше за довгий час, а може, за все своє життя, принизилася до просьби. Якби він не погодився, дівчина ладна була стати навколішки. Говорила рішучо, із такою непохитною впевненістю! — Ви мені не вірите?

— Це безглуздя. Віра — це питання вибору розуму. А у твоїх словах відсутня будь-яка логіка. Я вже не раз казав дружині, щоб відмовилася від ваших візитів. Магдою займаються фахівці, і якщо нам вдасться їй допомогти, то передусім завдяки професіоналам, а не аматорам, навіть дуже відданим.

— То ви переконані, що ми лише заважаємо? — обурилася Клаудія.

— Принаймні я не вважаю, щоб тут щось вирішував ентузіазм. Отож, може, скористаймося нагодою, щоб попрощатися, гаразд? Ми дуже вдячні за ваші зусилля й таке інше. Витрати за диск, звичайно компенсуємо. А в понеділок зателефонуємо до школи й попросимо, щоб вам зарахували це як суспільно корисну працю. Здається, це досі так зветься? — він замовк, чекаючи, доки дівчата підуть геть, проте жодна навіть не ворухнулася.

Зоська й Клаудія стояли, неначе вражені громом. Вони не сподівалися такого прийому, були здивовані й обурені, проте знаючи Агату, боялися сказати бодай слово.

— Ви нас проганяєте? — спитала вона, насупившись.

— Що ж, якщо ти так це називаєш…

— Якби я опинилася у вашій ситуації, то хапалася б за кожну соломинку.

— Дитино, це прекрасно, що в тобі стільки завзяття, але це нелогічно.

— Може й так! — Агата кивнула, мовби погоджуючись із його розважаннями. — Може, мені бракує логіки, але ж тут не про логіку йдеться, правда? А передусім про те, щоб Магда нарешті прокинулася. Ми всі цього хочемо, і яка різниця, чи доможемося цього з допомогою логіки чи всупереч їй. Мені начхати на логіку, начхати на те, що двічі по два — чотири, бо людина — це не математичний приклад. Людина — це загадка. Як ви поясните факт, що вона багато разів мені снилася? Причому перш ніж ви тут оселилися? Що я знала її раніше, ніж учителька вибрала нас для цього завдання? Можете сміятися, будь ласка, жодна розумна людина в таке не повірить. Мабуть, ми троє нерозумні, бо ми віримо. Ми полюбили її й хочемо, щоб вона стала нашою подругою. Це теж нелогічно, правда? Звичайно, адже вона нас не знає, не знає про нас нічого, а ми нічого не знаємо про неї. Хіба можна когось такого любити? Але так сталося. І знаєте, що? Відбулося ще багато інших речей. Ця дівчина, Клаудія, жива лише завдяки Магді. Це логічно? Якісь дві ненормальні врятували їй життя, а разом з тим і свої власні, там видно буде. Я… Зрештою, не розповідатиму про себе, скажу лише, що вона робить речі, яких ніхто не сподівався, вона пробуджує в людях бажання жити. Яким чином? Адже вона нічого не каже й не робить. Лежить собі непорушно на ліжку. Це логічно? Власне, можна сказати, що її взагалі немає. Але для нас вона є, існує, вона жива. Ось, чому ми поїхали й купили цей диск. І повірте, це аж ніяк не мій улюблений гурт! Це Магда була його фанкою. Їй неймовірно нудно слухати Баха чи що ви там ще їй ставите. Вона хоче повернутися, але треба дати їй шанс! Може, цього не станеться нині чи завтра, але я переконана, що так буде. Ми троє дуже в це віримо. Бо це неправда, що ми прийшли сюди за кару. Може, так було спочатку, але не тепер, тому ви мусите нас впустити, бо я знаю, що вона на нас чекає!

Магдин батько стояв приголомшений. Він явно не сподівався такої тиради. Ніхто не сподівався, навіть сама Агата. І невідомо, чи вона зрештою переконала його, чи він вирішив, що коли впустить дівчат, то цей цирк скінчиться швидше, бо вже не сперечаючись із цією шаленою дівчиною, промовив:

— П’ятнадцять хвилин. Цього досить?

— Звичайно.

За кілька хвилин до вітальні ввійшов реабілітолог.

— Можна? — запитала Агата.

— Будь ласка, — Магдин батько показав рукою нагору.

Агата відкрила диск і вклала його до музичного центру.

— Спершу невеличкий вступ. Послухай, ти ледача Спляча Королівно. Ми прийшли утрьох, щоб сказати тобі, що не збираємося чекати на тебе без кінця. Ти хотіла музику, ми її принесли. За тяжко зароблені гроші купили тобі те, що тобі подобається. А тепер ти зроби щось для нас! Тим більше, що мені здається, наче ми бачимося востаннє!

І натиснула на кнопку. Залунали перші звуки. Клаудія стиснула кулаки й навіть не відчувала болю, бо нігті вп’ялися їй у долоні. Зоська склала руки, неначе молилася. Агата тремтіла, мовби саме тепер тіло й душа дівчини з її сновидінь мали об’єднатися й зникнути назавжди з її життя.

«Нам тебе бракуватиме, — подумала вона. — Але повернися, прокинься нарешті!» Підійшла до Магди й узяла її за руку.

— Тут немає принца, мусиш прокинутися тільки заради нас, — тихо мовила вона.

— Дивіться! — вигукнула зненацька Клаудія. — Дивіться!

Вона стояла, роззявивши рота й показуючи на ліву руку Магди.

— Вона рухається! Ворухнула пальцем! Боже мій, вона справді ним ворухнула!

Агата й Зося підбігли й схилилися над долонею. Палець справді рухався.

— Браво, сестро! Ти молодчага. Коли встанеш, підеш з нами до «Променаду» на морозиво. Наразі це лише мізинець, але початок уже є. Біжіть по її батька!

Клаудія помчала до вітальні. За мить повернулася з Магдиним татом. Лунала друга пісня, а Магда, щоправда, трохи незграбно, але намагалася ворушити пальцем.

— Магдо, донечко, ти чуєш мене? Що тут сталося? — чоловік був явно приголомшений. — Магдо, якщо можеш, зупинися й не воруши пальцем.

Палець зупинився.

Побачивши це, дівчата несамовито заверещали, почали стрибати й обійматися. Вони верещали, мов божевільні, не звертаючи уваги на батька, який спантеличено дивився на доньчину руку.

— Як ви це зробили? — запитав він, силкуючись угамувати сльози.

— Це не ми. Це вона. Магда хоче повернутися.

Агата незграбно пояснювала, а чоловік не зводив погляду з доньчиної руки. То брав її й цілував, то клав на ліжко.

— Залишіться тут, я мушу подзвонити! — і він вибіг з кімнати.

— Це сталося! — зітхнула Агата. Підійшла до Магди й погладила її по голові. — Спасибі, ти врятувала нашу честь!

— Мабуть, я стану медсестрою, — побожно прошепотіла Клаудія.

— Здуріла?! — обурилася Зоська. — Стань лікарем. Замість мене, — додала вона. Абсурдність цієї пропозиції розсмішила дівчат до знемоги.

— Гаразд, ходімо. Будь чемною, принцесо! — сказала Агата й поцілувала Магдине чоло, а решта дівчат зробила те саме. — А якщо хтось тебе скривдить, збирай лахи й приходь на той бік вулиці. У мене завжди знайдеться для тебе місце.

Коли повернувся Магдин батько, дівчата були готові до виходу.