Ми навіть жодного разу не покохалися.

— Я люблю тебе! — урочисто промовив Максим і повів мене до обмальованої роздягалки на пляжі.

— Я — теж, — сказала після паузи. Коли він мене поцілував, у животі вибухнули фонтани, і я не могла їм не піддатися!

…Удома мені захотілося спати. Після того як отямилася від сплячки, надворі вже стемніло, а в мою душу закралися печаль і сумніви. Мені перехотілося виходити заміж. Причому — зовсім.

Я вийшла в коридор. Ксеня щось там малювала, мама — куховарила. Вирішила подзвонити бабусі. Вона майже відразу підняла слухавку.

— Привіт, бабусю. Мені запропонували вийти заміж. Я не знаю, що робити.

— Виходь, — після паузи сказала бабуся.

— Але чому? — здивувалася.

— Бо ти вже немолода, — приштампувала мене фактом бабуся й поклала слухавку.

Вражено сіла на пуфик, який стояв тут же. Мені тільки ж ледь за двадцять років!

Я не почула, як мене обступили Ксенька з мамою. Мала негідниця все підслухала по суміжному телефону, який був у нашій спальні, а в мами був натренований слух.

— А що, Максим — хороший хлопець, хазяйський, — сказала мама.

Ксенька мовчала. На її обличчі був німий жах. Я вгледілася в неї й відчула, про що вона думає: я вийду заміж і ця квартира точно буде моєю, бо тут житиме моя молода сім’я!

Мій рот сам розтягнувся в усмішці. Мені вже ввижалися біле плаття й шикарна фата. Усе має бути на найвищому рівні!

39

Ярослав

Я Зіні не ризикнув здоров’ям це розповідати, проте факт залишається фактом: у мене, крім Марка, були ще руденькі позашлюбні сини й дочки по всьому містечку Д. І якщо по-чесному, то не лише в Д.

Усьому виною моя хандра. Коли я впадав у її липкі підступні обійми, то мене могло ненадовго врятувати м’яке жіноче тіло. І, якщо вже зовсім обдрипатися правдою, я любив жінок. Це не применшуючи мої почуття до дружини Наталки.

І таке буває.

Чимало хто з моїх позашлюбних дітей знав, що я — їхній батько. Я часом садовив таке дитинча до своєї «Ниви», і ми їхали на риболовлю. Усі мої позашлюбні діти любили риболовлю й зовсім не просили в мене грошей. На відміну від їхніх матерів.

Наталка знала про кількох моїх позашлюбних дітей, проте не робила з цього трагедію. Хоча ні, дізнавшись про першого хлопчика, якого народила від мене кума Надія, Наталка влаштувала скандал із биттям посуду, люстр і дзеркал. Коли скло в хаті закінчилося, вона заявила, що не віддасть мене тій хтивій одиначці, яка все ніяк не може вийти заміж. Надія, по правді, сподівалася, що дружина вижене мене прямо до неї в ліжко.

Звістки про наступних байстрюків Наталка сприймала, не змигнувши оком. Тільки попереджала, що грошей із сімейного бюджету на них не виділятиме. І все ж іноді вона складала в кошик пелюшки й фрукти та несла породіллі додому. Ставила під дверима й ішла собі. Жодна породілля не наважилася відмовитися від подарунку.

Тож я в неділю рано-вранці під’їхав до Зіниних воріт і тричі просигналив. Вийшов заспаний Марко. Його ірокез сумно звисав набік, як гребінь.

— Здоров! Їдеш на риболовлю?

— Привіт, звісно! П’ять хвилин — і я повернуся!

Я відчув гордість. Усе ж таки Марко — мій син!

40

Марко

Гріх не бути рибалкою, якщо ти народився на березі повноводної ріки. Малюки приходили в цей світ не в сорочці, а обмотані рибальською сіткою.

Ярослав закинув відразу чотири вудочки на пригодованому місці — під позеленілою вербою, де для зручності хтось поклав старі шини. Ми на них усілися й розклали наше рибальське начиння.

Я зовсім не знав, про що з Ярославом говорити. Він, схоже, відчував те саме. Тому я почав розповідати анекдоти. Ярослав теж приєднався й травив бувальщини.

Зненацька він замислився, спохмурнів і сказав таке:

— Час від часу Наталці сниться один і той же кошмар. Вона заходить у наш дім, а там на підлозі бавляться немовлята. Мої байстрюки. Їхні матері дружно вирішили підкинути їх мені, батьку. Наталка з розлюченим криком кидається на мене й починає душити. Потім зупиняється, бо мене попробуй задуши, шия — як у бика, і її груди починають розриватися. Наталка відчуває дикий біль, намагається втримати свою плоть, але її груди розкриваються, як бутон троянди, і звідти зі свистом виходить повітря. «Це все через тебе!» — з такими словами вона прокидається й потім весь день ходить сумна, не говорить зі мною.

— Я все зрозумів. Нікому не розкажу, що я — ваш син, — пообіцяв.

Ярослав схвально кивнув головою й продовжив розповідати якусь нісенітницю. У мене клювало, я підсік, на гачку танцював маленький карасик — я обережно зняв його й відпустив.

Мені стало сумно. Я згадав Ксеню. Таким же невловимим був, мабуть, і Назар.

41

Павло

Валерика викликали на допит у районний відділ міліції. Я пішов разом із сином. Мене всього трусило. Якого біса? Чому зникнення Настуні з тим голубуватим Онуфрієм Станіславовичем пов’язують із моїм сином? Ну, сохнув він за нею. Не лише він. Чимало чоловіків різного віку проводжали посоловілим поглядом худу постать Настуні. Вона таки була красивою. Хоча чого зразу була?

— Це правда, що ви напередодні мали конфлікт із Настею? — запитав слідчий Віталій Ростиславович, ще пацан, маленький на зріст, чорнявенький, з акуратною лисиною на маківці. Проти Валерика він виглядав, як чотирикласник.

— Я з Настею не сварився. Вона лише приклеїла до моєї спини плакат із нехорошим словом, — Валерик склав руки на колінах і дивився на слідчого ясним поглядом.

Якщо чесно, від Настуні такого вибрику я не очікував. Якось низько для неї.

— Ти розізлився? — поцікавився слідчий.

— На що ви натякаєте? — не витримав я. — А ви б не образилися на таке?

— Помовчте або доведеться вас попросити вийти, — слідчий зміряв мене зневажливо.

Ти диви на нього! Пуцьвірінок!

— Я їй пробачив. Мабуть, хтось підговорив її, щоб зробила таке. Крім того, батько підтвердить, що в той вечір я сидів удома, працював за комп’ютером.

— Крім батька ніхто це не підтвердить?

— Ні, — опустив голову Валерик.

Тут із жахом згадав, що і я не підтверджу — у той вечір повернувся пізно, мав романтичну здибанку з Вітою. Але я ніколи не повірю, що Валерик на таке здатний. Мало того, що Настуню, так ще і її вчителя…

Я поглянув на міцні волохаті руки сина й замислився. Очевидно, що при такій ситуації пишне весілля з Вітою доведеться переробити в скромненьке. Бо хтозна, щоб не перетворилося це весілля на банкет під час чуми.

Слідчий поки що відпустив Валерика додому — під мою відповідальність. У нього взяли відбитки пальців і для чогось аналізи крові й сечі. Я погладив Валерика по голові, як маленького, і пообіцяв, що татко все владнає.

42

Ксенька

Наближався Великдень. Після нього — Проводи, час, коли згадують померлих. Я вирішила, що треба провідати батькову могилу. Навіть краще, якщо я це зроблю раніше, ніж прийнято, — менше очей мене побачать. Приїду до Д., мене Ірокез проведе до кладовища. І не обов’язково, щоб про це знала його мама. Самі справимося.

Подзвонила до гуртожитку, де він жив. Поговорила з вахтеркою, вона дуже здивувалася, що в Марка є сестра, і пішла його звати. Через хвилин п’ять почула голос брата, він був оксамитовий і водночас трохи хрипкий. Ідеальний.

— Як ти ставишся до того, щоб я на вихідних приїхала до Д. і ти показав мені, де кладовище? Хочу на батькову могилу.

— Не проти. Приїжджай. Коли будеш?

— У цю суботу о 10 годині ранку чекай на мене на залізниці. Я триматиму в руках похоронний вінок.

— Це буде дуже готично, я для цього випадку пофарбую ірокез у чорний.