Парубки не слухають його та товпляться в хату, а тут на той галас де не взялись наймит із наймичкою, убігли в хату, за рогач та за макогін, як штурхнуть одного, другого, так вони й угамувались.

— Будь ласкав, — кажуть парубки, — хоч що-небудь дай за те, що принесли твоєму хазяїнові скарб!

Наймит кинув їм кілька дукатів та й каже:

— Нате вам за працю, а се наші гроші, бо самі-таки розсудіть: хто б їх у чужу хату вкинув, якби не сам Бог того схотів!

Та сеє кажучи, позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню.

Отакий то був щасливий наш Павлусь! Сказано: як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде. А другому неборакові на бездоллі у те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне; не поробить день, то на другий і їсти нічого.

Щаслива нитка до смерті не ввірвалась Павлусеві. Знайшлась і дівчина, що, як на той скарб, сама до його залицялась. Послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він пудофет[11], а у матір, бо жінка у його була невсипуща господиня. Спав, спав, аж поки навіки заснув.

Що таке на світі щастя? Спитав би я у дуже письменних. Частенько чуєш, люде кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам скаржиться на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба. Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має, і голодний, і холодний ще гірш од якого-небудь бідолахи. Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав, — той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре впораній ниві. Нагодує вона і орача, і його сусідів, попаде од неї скибка і старцеві в торбу. Не той тільки щасливий, що сам напхає живіт і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна.

Отеє ж так загвоздив вам з письменська, щоб самі одгадали, чи мій Павлусь справді щасливий, чи, може, таким тільки прозвали його зависливі люде. Глядіть же, щоб не було по приказці: хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть! Завидуєте щастю мого Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем.

___________________

Олекса Стороженко. Три сестри 5

Солдат і смерть 18

Про козу, чарівне свистало і чудодійний макогін 24

Мудра дівчина31

Козаки і смерть 36

Солдатська загадка 39

Мудрі відповіді 41

Хома Беренников 44

Джек Хеннефорд 48

Жан і П’єр 51

Мудрий ткач 56

Казки про Абу-Нуваса 59

Звіздар 62

Як бідняк чорта обдурив 68

Кирик 72

Шабарша 75

Чортів млин 79

Про попа, який зовсім охляв 85

Дідова дочка й бабина дочка 87

Шепелява Марія 97

Мисливець і його дружина 100

Зажерлива стара 103

Як мужичок-Бурячок пана в дурні пошив 106

Хитрий мисливець 109

Вчений кум 115

Про людину, яка пішла шукати свою долю 118

Названий батько 122

Про щасливого бідняка і нещасливого пана 126

Як постала на світі біда 128

Життя і смерть 130

Про правду і кривду 132

Розумна дочка 138

Не шукай там, де не поклав 142

Бекри-Муйо 144

Не той багатий, хто багато має, а той, хто багато вміє 147

Олекса Стороженко. Скарб 151

Казки друкуються за виданнями:

Дванадцять братів. Закарпатські казки Андрія Калина — Ужюрод: Карпати, 1972.

Казки Буковини. Казки Верховини. — Ужгород: Карпати, 1968.

Легенди лашаго краю. — Ужгород— Карпати, 1972.

Наши сказки. Сказки и песенки народов СССР. — М.: Дет. лит.. 1982.

Народные русские сказки. Из сборника А.Н.Афанасьева. — М.: Худож. лит., 1991.

Скарби мудрості. Українські народні казки, легенди, анекдоти, загадки, прислів’я та ін. — К.: Рад. шк., 1968.

Український дитячий фольклор. — К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії, 1962.

Чарівна сумка. Чеські народні казки. — К.: Веселка, 1970.