Ця нова релігія мала вирішальний вплив також на розвиток сучасної науки. Наукові дослідження зазвичай фінансуються урядами або приватними підприємствами. Коли капіталістичні уряди та підприємства думають про інвестування в конкретний науковий проект, першим у них зазвичай з’являється таке запитання: «Чи дозволить нам цей проект збільшити виробництво та прибутки? Чи приведе він до економічного зростання?» Проект, який не може розвіяти ці сумніви, має мало шансів на фінансування від спонсорів. Жодна історія сучасної науки не може залишити капіталізм за межами загальної картини.

Навпаки, історію капіталізму неможливо уявити без значної ролі науки. Віра капіталізму в безкінечне економічне зростання проявляється майже в усьому, що ми знаємо про всесвіт. Суспільство вовків було би надзвичайно дурним, якби вірило, що постачання овець зростатиме безперервно. Але людська економіка примудрилася експоненційно зростати протягом усієї сучасної ери, завдяки лише тому фактові, що вчені пропонували чергові відкриття або гаджети кожні кілька років – на кшталт Американського континенту, двигуна внутрішнього згоряння або генетично модифікованої вівці. Гроші друкують банки та уряди, але, врешті-решт, рахунки сплачують вчені.

До речі, протягом останніх кількох років банки та уряди друкують гроші просто шаленими темпами. Усі бояться, що поточна економічна криза може зупинити зростання економіки. Тому вони створюють трильйони доларів, євро та японських єн із повітря, нагнітаючи в систему дешеві кредити та сподіваючись, що вчені, техніки та інженери зуміють запропонувати щось дійсно велике, перш ніж ця булька лусне. Усе залежить від людей у лабораторіях. Нові відкриття в таких галузях, як біотехнології та нанотехнології, могли би створити цілі нові галузі, прибутки яких повернули би трильйони уявних грошей, створені банками та урядами з 2008 року. Якщо лабораторії не задовольнять ці сподівання, перш ніж булька лусне, попереду нас чекають дуже важкі часи.

Колумбові пошуки інвестора

Капіталізм відіграв вирішальну роль не лише в розвиткові сучасної науки, але й у виникненні європейського імперіалізму. Причому саме європейський імперіалізм, в першу чергу, створив капіталістичну кредитну систему. Звичайно, кредит не був винайдений у сучасній Європі. Він існував майже у всіх сільськогосподарських суспільствах, і в ранньому сучасному періоді виникнення європейського капіталізму було тісно пов’язане з економічним розвитком в Азії. Пам’ятайте також, що до кінця ХVІІІ століття двигуном світової економіки була Азія, оскільки європейці мали у своєму розпорядженні значно менше капіталу, ніж китайці, мусульмани чи індійці.

Проте у соціополітичній системі Китаю, Індії та мусульманського світу кредит відігравав лише другорядну роль. Банкіри та купці на ринках Стамбула, Ісфагана, Делі та Пекіна, можливо, й мислили в капіталістичному ключі, але царі та генерали в палацах та фортецях рідко дослухаються до меркантильних думок торговців. Більшість неєвропейських імперій ранньої сучасної ери були засновані великими завойовниками, такими як Нурхаци в Маньчжурії та Надір-шах в Афганістані, або бюрократичними та військовими елітами, такими як династії Цінь та Османської імперії. Фінансуючи війни за рахунок податків та грабунків (без чітких відмінностей між ними), вони мало чим завдячували кредитним системам, а про інтереси банкірів та інвесторів дбали ще менше.

З іншого боку, в Європі царі та генерали поступово перейняли меркантильний спосіб мислення ще до того, як торговці та банкіри стали панівною елітою. Європейське завоювання світу дедалі більше фінансувалося за рахунок кредитів, а не податків, та дедалі більше спрямовувалося капіталістами, головною метою яких було отримання максимальних прибутків на їхні інвестиції. Імперії, збудовані банкірами та бізнесменами в темних сюртуках та циліндрах, перемогли імперії, збудовані царями та дворянами в золотій парчі та сяючих обладунках. Просто меркантильні імперії були значно практичнішими у фінансуванні своїх завоювань. Адже ніхто не хоче платити податки, але інвестують усі з превеликою радістю.

У 1484 році до короля Португалії звернувся Христофор Колумб, запропонувавши фінансувати флот, який попливе на захід, щоби знайти новий торгівельний маршрут до Східної Азії. Така експедиція була справою дуже ризикованою та дорогою. Будівництво кораблів, придбання спорядження, платня морякам та солдатам вимагали багато грошей – причому не було жодної гарантії, що ці інвестиції принесуть хоч якийсь прибуток. Тому король Португалії пропозицію відхилив.

Подібно до сучасного стартапера, Колумб не здавався. Він розповів про свою ідею іншим потенційним інвесторам в Італії, Франції, Англії та знову в Португалії. Щоразу йому відмовляли. Тоді він випробував удачу з Фердинандом та Ізабеллою, правителями нещодавно об’єднаної Іспанії. Він звернувся до кількох досвідчених лобістів, за допомогою яких зумів переконати королеву Ізабеллу вкласти гроші в його підприємство. Як знає кожен школяр, Ізабелла зірвала джекпот. Відкриття Колумба дозволило іспанцям завоювати Америку, де вони заснували золоті та срібні копальні, а також цукрові та тютюнові плантації, що збагатили іспанських королів, банкірів та торговців більше, ніж ті могли навіть мріяти.

Сто років по тому, завдяки привезеним з Америки скарбам, дворяни та банкіри були готові надати наступникам Колумба значно більші кредити та мали у своєму розпорядженні більший капітал. Не менш важливо, що вони значно легше вірили в потенціал нових експедицій та значно охочіше розставалися зі своїми грошима. Це було зачароване коло імперського капіталізму: кредит фінансував нові відкриття, відкриття привели до заснування колоній, колонії принесли прибутки, прибутки посилили віру, а віра втілилась у більший кредит. Великі завойовники Нурхаци та Надір-шах видихалися вже після кількох тисяч кілометрів. Натомість капіталістичні підприємці лише збільшували свою фінансову міць від завоювання до завоювання.

Але ці експедиції залишалися справами ризикованими, тому й кредитні ринки були доволі обережними. Багато експедицій поверталися до Європи з порожніми руками, не відкривши нічого цінного. Англійці, наприклад, змарнували багато капіталу в безплідних спробах знайти північно-західний перехід до Азії через Арктику. Багато експедицій взагалі не повернулися. Кораблі налітали на айсберги, тонули під час тропічних штормів або ставали здобиччю піратів. З метою збільшити кількість потенційних інвесторів та зменшити ризик, який вони на себе брали, європейці звернулися до акціонерних товариств. Замість одного-єдиного інвестора, який ставить усі свої гроші на один розхитаний корабель, акціонерне товариство збирало гроші великої кількості інвесторів, кожен з яких ризикував лише невеличкою часткою свого капіталу. Ризики, таким чином, зменшувалися, але прибутки нічим не обмежувалися. Навіть невеличка інвестиція у правильний корабель могла зробити інвестора мільйонером.

Десятки років Західна Європа була свідком розвитку складної фінансової системи, здатної зібрати велику суму кредиту за короткий час та передати її в розпорядження приватних підприємців та урядів. Ця система дозволяла фінансувати розвідки та завоювання значно ефективніше за будь-яке царство чи імперію. Заново відкриту силу кредиту можна побачити в запеклій боротьбі між Іспанією та Нідерландами. У ХVІ столітті Іспанія була наймогутнішою державою Європи, пануючи над величезною світовою імперією. Вона правила значною частиною Європи, величезними територіями Північної та Південної Америки, Філіппінськими островами та низкою баз уздовж берегів Африки та Азії. Щороку до портів Севільї та Кадіса поверталися флоти, повні американських та азійських скарбів. Нідерланди ж являли собою невеличке та вітряне болото, бідне на природні ресурси, – маленький клаптик під владою короля Іспанії.

У 1568 році голландці, які були переважно протестантами, повстали проти свого католицького іспанського повелителя. Спершу повстанці, здавалося, грали роль Дон Кіхота, який сміливо атакував непереможні вітряки. Але не минуло й вісімдесят років, як Нідерланди не просто відстояли свою незалежність від Іспанії, але й зуміли потіснити іспанців та їхніх португальських союзників як господарів океанських трас, створити колоніальну Нідерландську імперію та стати найбагатшою державою Європи.