З Сільськогосподарською революцією ситуація не надто змінилася. Більшість людей продовжували жити невеликими дружніми громадами. Подібно до групи мисливців-збирачів, кожне село було самодостатньою економічною одиницею, в основі якої лежали взаємні послуги та зобов’язання плюс трішки бартеру деінде. Один селянин міг бути особливо майстерним у пошитті взуття, іншій – у наданні медичної допомоги, тому селяни знали, куди звертатися, коли не було чого взути або спіткала хвороба. Але села були невеликими, а їхня економіка доволі обмеженою, тому професійних шевців та лікарів там могло не бути.

Розвиток міст та царств, а також покращення транспортної інфраструктури відкрили нові можливості для спеціалізації. Густонаселені міста забезпечили постійну зайнятість не лише фаховим шевцям та лікарям, але й теслям, священикам, солдатам та юристам. Села, що здобували собі репутацію виробництвом справді доброго вина, оливкової олії або глиняного посуду, невдовзі збагнули, що їм варто спеціалізуватися майже виключно на цьому продукті та платити ним іншим поселенням за решту необхідних товарів. У цьому був великий сенс. Кліматичні умови та ґрунти скрізь різні, то навіщо пити поганеньке винце зі свого садка, якщо можна купувати значно якісніше з місць, де ґрунт та клімат краще підходять для вирощування винограду? Якщо ж із глини з вашого садка виходять міцніші та гарніші горщики, то можна організувати обмін. Більш того, професійні винороби та гончарі, не кажучи вже про лікарів та юристів, можуть відточити свою майстерність на користь усіх. Але спеціалізація створила також проблему – як обмінюватися товарами між фахівцями?

Економіка послуг та зобов’язань не працює, коли співпрацювати намагається велика кількість чужих людей. Одна річ надавати безкоштовну допомогу сестрі або сусідові й зовсім інша – піклуватися про іноземців, які можуть ніколи не віддячити вам за послугу. Можна скористатися бартером. Але бартер є ефективним лише для обміну обмеженим асортиментом продуктів. Він аж ніяк не може лягти в основу складної економіки.[58]

Щоб зрозуміти обмеженість бартеру, уявіть, що ви володієте яблуневим садом у гористій місцевості, який родить найхрумкіші, найсолодші яблука на всю округу. Ви так тяжко працювали у своєму саду, що геть зносили черевики. Тож ви запрягаєте віслюка у візок та вирушаєте до містечка з ринком нижче за течією річки. Сусід розповідав вам, що швець на південному кінці ринку колись пошив для нього дійсно міцну пару черевиків, що прослужили цілих п’ять сезонів. Ви знаходите майстерню того шевця та пропонуєте чудовий, на вашу думку, бартер: яблука в обмін на взуття, яке вам потрібне.

Швець вагається. Скільки саме яблук йому слід запросити як платню? Кожного дня він має справу з десятками клієнтів. Деякі з них, як і ви, приносять мішки яблук, тоді як інші тягнуть пшеницю, кіз або тканини – все різної якості. А трапляються й такі, що пропонують свій досвід у складанні петицій до царя або лікуванні радикуліту. Останній раз, коли швець обмінював взуття на яблука, був три місяці тому, і тоді він узяв три мішки яблук. Чи то було чотири? Але треба ж іще врахувати, що то були кислючі яблука з долини, а не першокласні гірські. З іншого боку, за ті яблука він віддав маленькі жіночі черевички. А цей хлоп просить черевики чоловічого розміру. Крім того, в останні тижні якась пошесть покосила стада худоби навколо містечка, і зі шкірою стало сутужно. Кожум’яки починають вимагати вдвічі більше готового взуття в обмін на ту саму кількість шкіри. Чи не слід усе це взяти до уваги?

У бартерній економіці швець та яблучник щодня мали заново з’ясовувати приблизні ціни на десятки різних товарів та послуг. Якби на ринку продавалося сто товарів, покупці та продавці мали б знати 4950 різних обмінних ставок. А якби товарів продавалося тисяча – 499 500 різних обмінних ставок![59] Як взагалі можливо тримати їх усі в голові?

Могло бути ще гірше. Навіть якби ви примудрилися точно вирахувати, скільки яблук дорівнюють одні парі взуття, бартер не завжди можливий. Зрештою, торгівля вимагає, щоби кожна сторона хотіла те, що має запропонувати їй інша. А якби швець взагалі не любив яблука та єдиним, чого він тієї миті насправді хотів, було розлучення? Щоправда, селянин міг пошукати адвоката з розлучень, який любить яблука, та укласти тристоронню угоду. Але що, як у того адвоката вже було повно-повнісінько яблук, а хотів він підстригтися?

Деякі суспільства намагалися вирішити цю проблему, запровадивши центральну бартерну систему, що збирала продукти від усіх фахівців (садівників та виробників) та розподіляла між тими, хто їх потребував. Найбільший та найвідоміший такий експеримент проводився в Радянському Союзі, і він безславно провалився. Гасло, що звучало: «Від кожного – за здібностями, кожному – за потребами», на практиці перетворилося на: «Кожен працюватиме по мінімуму та отримуватиме скільки зможе нахапати». В інших випадках експерименти були поміркованішими та успішнішими, наприклад в Імперії інків. Але більшість суспільств знайшли легший спосіб з’єднати між собою велику кількість вузьких спеціалістів – вони винайшли гроші.

Мушлі та цигарки

Загалом гроші створювались у історії чимало разів у багатьох місцях. Адже їх створення не вимагало технічного прориву – це була суто ментальна революція. Вона передбачала лише появу нової міжсуб’єктивної реальності, що існує виключно у спільній уяві людей.

26. У давньокитайському шрифті знак мушель каурі (1) означав гроші, цей символ є в словах «багатство» (2), чи «скарб» (3), «вимагати платню» (4)

Гроші – це не обов’язково монети та банкноти. Грошима можуть бути будь-які речі, які люди прагнуть використовувати для систематичного відображення цінності інших речей з метою обміну товарів та послуг. Гроші дозволяють людям швидко та легко порівнювати цінність різних товарів (наприклад, яблук, взуття та розлучень), щоби легко обмінювати одну річ на іншу та зручно зберігати накопичені багатства. В історії існувало багато різновидів грошей. Найпопулярнішим із них була, звісно, монета – стандартизований шматочок карбованого металу. Проте гроші існували ще задовго до винайдення монет, а культури процвітали, використовуючи як валюту інші речі, такі як мушлі, худоба, шкіри, сіль, зерно, намисто, тканини та боргові зобов’язання. Протягом близько 4 тисяч років по всій території Африки, Південної Азії, Східної Азії та Океанії як гроші побутували мушлі каурі. У Британській Уганді ними подекуди сплачували податки ще на початку ХХ століття.

У сучасних в’язницях і таборах для військовополонених функцію грошей часто виконують цигарки. Навіть ті в’язні, які не палять, залюбки приймають платню цигарками та розраховують у них цінність інших товарів та послуг. Один із тих, хто вижив у фашистському концтаборі Аушвіц, описав тамтешню цигаркову валюту, так: «Ми мали власну валюту, в цінності якої ніхто не сумнівався, – цигарки. Ціна всіх речей вимірювалась у цигарках… У «звичайні» часи, тобто коли кандидати в газові камери поступали регулярно, буханець хліба коштував двадцять цигарок; 300-грамова пачка маргарину – тридцять; наручний годинник – від вісімдесяти до двохсот; літр спирту – чотириста цигарок!»[60]

Фактично навіть сьогодні монети та банкноти є рідкісними формами грошей. У 2006 році загальна сума всіх грошей у світі становила приблизно 473 трильйони доларів, але загальна сума монет та банкнот – менше 47 трильйонів доларів.[61] Понад 90 % усіх грошей – понад 400 трильйонів доларів, які опиняються на наших банківських рахунках, – існують лише на комп’ютерних серверах. Відповідно, більшість бізнесових транзакцій – це перенесення електронних даних з одного комп’ютерного файла до іншого, без жодного обміну фізичної готівки. Сьогодні лише злочинець купує, наприклад, будинок, передаючи продавцеві валізу банкнот. Допоки люди готові торгувати товарами та послугами в обмін на електронні дані, це навіть краще за блискучі монети та хрусткі банкноти – легше, займає менше місця та простіше відстежувати.