Глобальне бачення

З практичної точки зору, найважливішим етапом у процесі глобального об’єднання людства стали останні кілька століть, коли розрослися імперії та інтенсифікувалася торгівля. Між народами Афро-Азії, Америки, Австралії та Океанії встановилися найтісніші в історії зв’язки. Саме тоді мексиканський перець чилі потрапив у індійську їжу, а іспанська свійська худоба почала пастися в Аргентині. Проте з ідеологічної точки зору, ще важливіша подія сталася в І тисячолітті до нашої ери, коли корені пустила ідея універсального порядку. До того історія вже багато тисяч років поступово просувалася в напрямку глобального об’єднання, але ідея універсального порядку, який би керував цілим світом, для більшості людей була чужою.

25. Індіанці ассінібойни в Монтані, 1890–1891. До 1492 р. ані вони, ані будь-яке інше плем’я Великих Рівнин коней не мали

У процесі еволюції Homo sapiens звикли думати, що всі люди діляться на «нас» та «них». «Ми» означало групу безпосередньо навколо вас, хай ви хто, тоді як «вони» означало всіх інших. Фактично жодна соціальна тварина ніколи не керувалась інтересами усього виду, до якого належала. Жодного шимпанзе не турбують інтереси виду шимпанзе, жоден слимак не підніме ріжки за глобальну спільноту слимаків, жоден лев не прагне стати королем усіх левів, а на вході до жодного вулика не знайти транспарант: «Робочі бджоли усіх країн – єднайтеся!»

Але, починаючи з Когнітивної революції, Homo sapiens пішли іншим шляхом. Люди почали на регулярній основі співпрацювати з незнайомцями, яких уявляли «братами» або «друзями». Проте це братерство не було універсальним. Десь у наступній долині або за гірським хребтом незнайомці все ще могли вважатися «ними». Коли перший фараон Менес об’єднав Єгипет близько 3 тисяч років до нашої ери, єгиптяни чітко розуміли, що їхня країна має кордони, а за цими кордонами живуть «варвари». Варвари були чимось чужим та загрозливим і цікавили єгиптян лише тому, що мали привабливу землю або природні ресурси. Всі уявні порядки, які створювалися людьми, мали тенденцію ігнорувати значну частину людства.

Перше тисячоліття до нашої ери стало свідком появи трьох потенційно універсальних порядків, прихильники яких могли вперше уявити весь світ та всю людську расу як єдине ціле під керівництвом одного набору законів. Усі там були «нами», принаймні потенційно. Більше не було «їх». Перший універсальний порядок, який з’явився в історії, був економічним: монетарний порядок. Другий універсальний порядок був політичним: імперський порядок. Третій універсальний порядок був релігійним: порядок універсальних релігій, таких як буддизм, християнство та іслам.

Першими людьми, які зуміли вийти за межі бінарного еволюційного поділу «нас проти них» та передбачити потенціал об’єднання людства, стали торгівці, завойовники та пророки. Для торгівців увесь світ був одним великим ринком, а всі люди – потенційними покупцями. Вони намагалися встановити економічний порядок, який би підходив усім та скрізь. Для завойовників увесь світ був однією великою імперією, а всі люди – потенційними підданими. Для пророків же увесь світ мав єдину істину, а всі люди були потенційними віруючими. Вони теж намагалися встановити порядок, який би задовольняв усіх та скрізь.

Упродовж останніх трьох тисячоліть люди робили дедалі амбітніші спроби реалізувати це глобальне бачення. В наступних трьох розділах ми розглянемо, як гроші, імперії та універсальні релігії поширювались, а також як вони заклали підвалини об’єднаного світу сьогодення. Почнемо ж ми з історії найбільшого завойовника в історії, який мав надзвичайну толерантність та здатність до пристосування, за допомогою яких перетворював людей на своїх палких прихильників. Цим завойовником є гроші. Люди, які не вірять в одного Бога або не підкоряються одному королю, залюбки готові скористатися однаковими грошима. Осама бен Ладен, попри ненависть до американської культури, релігії та політики, аж надто полюбляв американські долари. Як же грошам вдається досягати успіху там, де зазнали невдачі боги та правителі?

10. Запах грошей

У 1519 році Ернан Кортес та його конкістадори вторглися в Мексику, ізольований до того часу людський світ. Ацтеки, як називали себе тубільці, швидко помітили, що прибульці виявляють надзвичайний інтерес до певного жовтого металу. Фактично, здавалося, що вони постійно лише про нього й говорили. Місцеві мешканці не знали ціну золота – воно було доволі гарним на вигляд та простим у роботі, тому його використовували для виготовлення прикрас та статуй, а також час від часу золотий пісок слугував як засіб обміну. Але, коли якийсь ацтек хотів щось купити, він зазвичай розплачувався какао-бобами або сувоями тканин. Одержимість іспанців золотом, таким чином, здавалася незбагненною. Що такого важливого було в металі, який не можна їсти, пити або ткати та який надто м’який для виготовлення інструментів чи зброї? Коли ж місцеві мешканці запитали Кортеса, чому іспанці мають таку пристрасть до золота, конкістадор відповів: «Тому, що я та мої компаньйони страждаємо на хвороби серця, що лікується лише золотом».[55]

В афро-азійському світі, звідки прийшли іспанці, одержимість золотом дійсно нагадувала якусь епідемію. Навіть найзапекліші вороги пристрасно бажали того самого ні до чого непридатного жовтого металу. За три століття до завоювання Мексики предки Кортеса та його армії вели криваві релігійні війни проти мусульманських царств у Іберії та Північній Африці. Послідовники Христа та послідовники Аллаха вбивали одне одного тисячами, спустошуючи поля й сади та перетворюючи квітучі міста на руїни, – і все заради більшої слави своїх богів.

Оскільки християни поступово брали гору, вони відзначали свої перемоги не лише руйнуванням мечетей та будівництвом церков, але й випуском нових золотих та срібних монет, що мали знак хреста, та подякою Богу за Його допомогу в битві з безбожниками. Проте разом із новою валютою переможці карбували й інший тип монет під назвою міллари, що містил інакше повідомлення. Ці квадратні монети, виготовлені християнськими завойовниками, були прикрашені написом плавним арабським шрифтом, що проголошував: «Немає бога крім Аллаха, і Мухаммед – пророк його». Навіть католицькі єпископи французьких графств Мельґьой та Аґд випускали ці точні копії популярних мусульманських монет, а богобоязнені християни радо ними послуговувалися.[56]

Толерантність процвітала й по інший бік також. Мусульманські торгівці в Північній Африці вели свій бізнес, використовуючи християнські монети, такі як флорентійський флорин, венеційський дукат та неаполітанський джильято. Навіть мусульманські правителі, які закликало до священної війни джихаду проти невірних християн, охоче одержували податки монетами, що прославляли Христа та Його матір Діву Марію.[57]

Скільки це коштує?

Свого часу мисливці-збирачі не мали грошей. Кожна група могла вполювати, зібрати та виробити майже все, що їй було потрібно: від м’яса до ліків, від сандалій до чаклунських атрибутів. Різні члени групи спеціалізувалися на різних завданнях, але вони ділилися своїми товарами та послугами в межах первісної економіки натурального обміну. Шматок м’яса, відданий безкоштовно, міг натякати на взаємну вигоду – скажімо, безкоштовну медичну допомогу. Така група була економічно незалежною; у сторонніх людей доводилось отримувати лише небагато рідкісних речей, які не можна було знайти десь поблизу – морські мушлі, барвники, обсидіан тощо. Зазвичай це був простий бартер: «Ми вам дамо гарненькі морські мушлі, а ви нам – високоякісний кремінь».