Изменить стиль страницы
Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього i_070.png

46. Джессі Салліван та Клаудія Мітчелл тримаються за руки. Найдивнішим в їхніх нових біонічних руках є те, що вони управляються силою думки

Наразі ці біонічні руки не здатні повністю замінити наші справжні кінцівки, але вони мають потенціал для необмеженого розвитку. Наприклад, біонічні руки можна зробити значно сильнішими за справжні, змусивши навіть чемпіона з боксу почуватися слабаком проти їх власника. Більш того, вони мають ту перевагу, що їх можна міняти кожні кілька років або навіть відділяти від тіла та управляти ними на відстані.

Учені Університету Дюка в Північній Кароліні нещодавно продемонстрували це на прикладі макак-резусів, у мізки яких вживлювались електроди. Ці електроди збирали сигнали від мозку та передавали їх на зовнішні пристрої. Мавп привчали контролювати від’єднані біонічні руки та ноги самою лише силою думки. Одна мавпа на ім’я Аврора навчилася подумки контролювати від’єднану біонічну руку, одночасно рухаючи двома своїми справжніми руками. Неначе якась індуїстська богиня, Аврора тепер має три руки, причому третя може знаходитися в іншій кімнаті – або навіть в іншому місті. Мавпа може сидіти в лабораторії в Північній Кароліні, чухати спину однією рукою, голову – другою й одночасно цупити банан у Нью-Йорку (хоча здатність їсти поцуплені фрукти на відстані поки залишається лише мрією). Інша макака-резус Ідоя здобула світову славу в 2008 році, контролюючи силою думки пару біонічних ніг у Кіото, Японія, зі свого стільця в Північній Кароліні. Причому ці ноги були важчими за саму Ідою аж у двадцять разів.[138]

Є ще такий цікавий синдром – псевдокома. Це стан, у якому людина втрачає всю або майже всю свою здатність рухати будь-якою частиною тіла, тоді як її когнітивні здібності залишаються неушкодженими. Раніше хворі, які страждали від цього синдрому, могли спілкуватися з навколишнім світом лише за рахунок дрібних рухів очей. Але раніше мало хто з хворих мав імплантовані в мозок електроди для збирання сигналів. Сьогодні вчені докладають багато зусиль, щоб перетворити мозкові сигнали не просто на рухи, але й на слова. Якщо їхні експерименти увінчаються успіхом, хворі, нарешті, зможуть говорити з навколишнім світом безпосередньо, а ми зможемо, врешті-решт, використовувати цю технологію для читання думок інших людей.[139]

Але з усіх проектів, які наразі перебувають на стадії розробки, найбільш революційною є спроба винайти двосторонній спосіб безпосереднього спілкування між мозком та комп’ютером. Він має дозволити комп’ютерам читати електричні сигнали людського мозку, одночасно передаючи сигнали, які мозок зможе читати у свою чергу. А що, як такі інтерфейси використовуватимуться для безпосереднього підключення мозку до Інтернету або для безпосереднього підключення кількох мізків один до одного, таким чином, створюючи різновид інтер-мозок-нету? Що може статися з людською пам’яттю, свідомістю та ідентичністю, якщо мозок отримає прямий доступ до банку колективної пам’яті людства? У таких ситуаціях один кіборг зможе, наприклад, використовувати спогади іншого. Причому не чути про них, не читати про них в автобіографії, не уявляти їх, а безпосередньо пам’ятати їх, наче власні. Що станеться з такими поняттями, як «я» та «гендерна ідентичність», коли свідомість стане колективною? Як можна буде пізнати самого себе або слідувати за своєю мрією, якщо мрія виникатиме не у вашій свідомості, а в якомусь колективному резервуарі прагнень?

Такий кіборг більше не буде людиною або навіть живим організмом. Він стане чимось геть іншим. Він стане настільки принципово іншим видом істоти, що ми не можемо навіть уявити собі все філософське, психологічне або політичне значення цього.

Інше життя

Третій спосіб змінити закони життя полягає у створенні цілком неорганічних істот. Найбільш очевидними прикладами є комп’ютерні програми та віруси, що можуть зазнати незалежної еволюції.

Галузь генетичного програмування сьогодні є однією з найцікавіших у науковому світі комп’ютерів. Вона всіляко намагається імітувати методи генетичної еволюції. Багато програмістів мріють про створення програми, яка б могла навчатися та еволюціонувати абсолютно незалежно від свого творця. У такому разі програміст став би primum mobile (головним рушієм), але його творіння було б вільним еволюціонувати в напрямках, які ані він, ані будь-які інші люди собі навіть не уявляли.

Прототип такої програми вже існує – він називається комп’ютерний вірус. Поширюючись інтернетом, вірус відтворює себе мільйони й мільйони разів, одночасно рятуючись від хижих антивірусних програм та змагаючись з іншими вірусами за місце в кіберпросторі. Одного дня, коли він відтворює самого себе, стається помилка – комп’ютеризована мутація. Можливо, це відбувається тому, що людина запрограмувала вірус робити періодичні випадкові помилки відтворення. Можливо, мутація є наслідком такої випадкової помилки. Якщо ж, випадково, модифікований вірус краще ухиляється від антивірусних програм, не втрачаючи свою здатність до зараження інших комп’ютерів, він поширюватиметься далі у кіберпросторі. Тоді мутанти виживатимуть та відтворюватимуться. З часом там буде повно нових вірусів, які ніхто не створював та які зазнають нової неорганічної еволюції.

Чи є вони живими створіннями? Це залежить від того, що ви маєте на увазі під терміном «живі створіння». Точно можна сказати лише одне: вони є продуктом нового еволюційного процесу, абсолютно незалежного від законів та обмежень органічної еволюції.

Уявіть собі іншу можливість – припустімо, що ви могли би переписати свій мозок на флешку, а потім запустити його на лептопі. Чи зможе ваш лептоп думати та відчувати як людина розумна? Якщо так, то будете це ви чи хтось інший? Що як програмісти створять на базі комп’ютерного коду зовсім новий цифровий розум, сповнений відчуттям власного «я», свідомості та пам’яті? Якщо ви запустите таку програму на своєму комп’ютері, чи буде вона особистістю? Якщо ви видалите її, чи звинуватять вас у вбивстві?

Можливо, скоро ми отримаємо відповіді на ці запитання. Заснований у 2005 році проект «Людський мозок» сподівається повністю відтворити наш мозок усередині комп’ютера, з електронними схемами в ролі нейронної мережі. Директор проекту заявив, що, при належному фінансуванні, ми за 10–20 років зможемо отримати всередині комп’ютера штучний людський мозок, здатний розмовляти та реагувати дуже подібно до людей. Якщо проект увінчається успіхом, це означатиме, що після 4 мільярдів років блукання в межах тісного світу органічних сполук життя раптово вирветься на простори неорганічного царства, готове набути форм, які раніше не уявлялися нам навіть у найбожевільніших мріях. Не всі вчені погоджуються, що розум людини працює аналогічно до сучасних цифрових комп’ютерів, – і, якщо вони праві, сучасні електронні пристрої не зможуть його відтворити. проте було би безглуздо категорично відкидати можливість такої спроби. У 2013 році проект отримав від Європейського Союзу грант у розмірі 1 мільярда євро.[140]

Неповторність

На цей час реалізована лише крихітна частина цих нових можливостей. Але вже зрозуміло, що у світі 2013 року культура поступово звільняється від ярма біології. Наша здатність створювати не просто світ навколо нас, але й, перш за все, світ усередині нашого тіла та розуму, розвивається просто з приголомшливою швидкістю. Дедалі більше царин діяльності зазнають потрясінь, які докорінно змінюють їх звичне існування. Юристам доводиться переглядати питання приватності та ідентичності; уряди змушені переосмислити питання охорони здоров’я та рівності; спортивні асоціації та освітні інституції заново визначають поняття чесної гри та досягнення; пенсійні фонди та ринки праці мають пристосовуватися до світу, в якому шістдесят років можуть стати тридцятьма. Усі вони в наш час змушені мати справу з новинками біоінженерії, кіборгами та неорганічним життям.

вернуться

138

Miguel Nicolelis, Beyond Boundaries: The New Neuroscience of Connecting Brains and Machines – and How It Will Change Our Lives (New York: Times Books, 2011).

вернуться

139

Chris Berdik: ‘Turning Thought into Words’, BU Today, 15 жовтня 2008 р., доступ від 22 березня 2012 р., http://www.bu.edu/today/2008/turning-thoughts-into-words/.

вернуться

140

Jonathan Fildes: ‘Artificial Brain “10 years away”‘, BBC News, 22 липня 2009 р., доступ від 19 вересня 2012 р., http://news.bbc.co.uk/2/hi/8164060.stm.