Повернення неандертальців

Однак генетики мріють не лише вдосконалювати звичні нам організми, які живуть нині. Вони беруться також відродити створіння, які давно вимерли. Причому не лише динозаврів, як у фільмі «Парк Юрського періоду». Нещодавно команда з російських, японських та корейських учених розшифрувала геном давніх мамонтів, знайдених у вічній мерзлоті Сибіру. Зараз ці вчені планують узяти яйцеклітину сучасного слона, замінити її ДНК реконструйованою ДНК мамонта та ввести цю яйцеклітину в матку слонихи. Приблизно через двадцять два місяці вони очікують народження першого мамонта за останні 5 тисяч років.[130]

Але навіщо зупинятися лише на якихось мамонтах? Професор Джордж Черч з Гарвардського університету нещодавно висунув припущення, що після завершення проекту з відновлення геному неандертальців можна буде ввести реконструйовану ДНК цих давніх людей у яйцеклітину розумних, таким чином одержавши першу дитину неандертальців за 30 тисяч років. Черч заявив, що може зробити це за якихось 30 мільйонів доларів. Кілька жінок уже зголосилися добровільно послужити сурогатними матерями.[131]

Навіщо нам неандертальці? Деякі вчені стверджують, що, дослідивши особливості їхнього життя, ми змогли би відповісти на найбільш нагальні питання про походження та унікальність Homo sapiens. Порівнявши мозок неандертальців з мозком людини розумної та виявивши відмінності їх будови, ми, можливо, змогли би визначити, які біологічні зміни породили нашу свідомість. Є також етична причина – дехто стверджує, що, якщо Homo sapiens були відповідальними за вимирання неандертальців, відродити останніх – наш моральний обов’язок. Крім того, мати по сусідству кількох неандертальців може бути просто корисно. Багато підприємців були би раді платити одному неандертальцю за важку роботу, для якої потрібні два слабосилих розумних.

Далі – більше. Навіщо зупинятися навіть на неандертальцях? Чому б не сісти за Божий кульман та не спроектувати кращих людей розумних? Здібності, потреби та бажання Homo sapiens мають генетичну основу, а їхній геном не набагато складніший, ніж у полівок та мишей. (Геном миші містить приблизно 2,5 мільярда нуклеотидів, тоді як геном розумних приблизно 2,9 мільярда – лише на 14 % більше.)[132] Мине порівняно небагато часу – можливо, кілька десятиліть, – як генна інженерія та інші форми біоінженерії дозволять нам суттєво змінити не лише нашу фізіологію, імунну систему та тривалість життя, а й розумові та емоційні здібності. Якщо генна інженерія може створити геніальних мишей, то чому б не геніальних людей? Якщо вона може створити моногамних полівок, то чому б не людей, міцно прив’язаних до своїх партнерів?

Когнітивна революція, що перетворила людину розумну з малозначущої мавпи на володаря світу, не потребувала жодних помітних змін фізіології або навіть розміру та зовнішньої форми її мозку. Вочевидь, вистачило кількох невеликих змін внутрішньої будови мозку. Можливо, ще однієї невеличкої зміни було б достатньо для другої когнітивної революції, створення геть нового типу свідомості та перетворення Homo sapiens на щось узагалі небачене.

Щоправда, ми все ще не знаємо, як цього досягти, але схоже на те, що немає жодного нездоланного технічного бар’єра, який би завадив нам створити надлюдей. Головними перепонами є етичні та політичні заперечення, що гальмують дослідження на людях. Але якими би переконливими не були етичні аргументи, навряд чи вони зможуть надовго затримати наступний крок, особливо якщо на карту поставлена можливість безкінечного подовження людського життя, перемога невиліковних хвороб, розвиток наших когнітивних та емоційних здібностей.

Наприклад, а що, як ми розробимо ліки проти хвороби Альцгеймера, які додатковим бонусом значно покращуватимуть пам’ять здорових людей? Чи зможе хтось тоді зупинити супутні дослідження? А коли ці ліки будуть розроблені, чи зможе якийсь орган обмежити їхній продаж лише хворим, заборонивши здоровим людям вживати їх для суперпам’яті?

Важко сказати, чи зуміє біоінженерія дійсно відродити неандертальців, але от з людьми розумними вона цілком може покінчити. Забавки з генами нас, можливо, і не вб’ють, але ми змінимо Homo sapiens до такої міри, що просто перестанемо ними бути.

Біонічне життя

Існує також інша нова технологія, здатна змінити закони життя, – створення кіборгів. Кіборги – це істоти, які поєднують у собі органічні та неорганічні частини, наприклад, люди з біонічними руками. У певному розумінні, майже всі ми сьогодні є біонічними організмами, оскільки наші природні чуття та функції доповнюються різного роду пристроями, такими як окуляри, кардіостимулятори, ортопедичні апарати та навіть комп’ютери та мобільні телефони (що звільняє наші мізки від тягаря зберігання та обробки деяких даних). Сьогодні ми балансуємо на межі того, щоби стати справжніми кіборгами, здобувши неорганічні властивості, невід’ємні від наших тіл, які модифікуватимуть наші можливості, бажання, особистість та ідентичність.

Агенція передових оборонних дослідних проектів (DARPA) – американська організація з військових досліджень – розробляє кіборгів із комах. Ідея полягає в імплантації електронних чипів, давачів та процесорів у тіло мухи або таргана, що дозволить людині або автоматичному операторові віддалено контролювати рухи комах, а також збирати та передавати інформацію. Така муха зможе тихенько сидіти собі на стіні ворожої штаб-квартири, підслуховуючи найтаємніші переговори, та (якщо її раніше не зловить павук) вчасно повідомляти нас про плани ворога.[133] У 2006 році Науково-дослідний центр підводної війни США (NUWC) повідомив про свій намір розробити кіборгів з акул, заявивши: «Ми створюємо мітки для риби, завданням яких є контроль поведінки тварини-носія за допомогою нервових імплантів». Розробники сподіваються виявляти підводні електромагнітні поля, створювані підводними човнами та мінами, використовуючи природні здібності акул, які перевершують у цьому будь-які зроблені людиною детектори.[134]

Люди також поступово перетворюються на кіборгів. Найновіше покоління слухових апаратів іноді називають «біонічні вуха». Такий пристрій являє собою імплант, що вловлює звуки мікрофоном, розташованим у зовнішній частині вуха. Імплант фільтрує вловлювані звуки, ідентифікує людські голоси та перетворює їх на електричні сигнали, які посилаються безпосередньо до центрального слухового нерва, а звідти до мозку.[135]

Спонсорована німецьким урядом компанія «Ретина Імплант» розробляє протез сітківки, що уможливить часткове відновлення втраченого зору. Методика передбачає вживлення мікрочипа всередину ока пацієнта. Спеціальні фотоклітини вловлюють світло, що потрапляє на око, та трансформують його в електричну енергію, яка стимулює непошкоджені нервові клітини сітківки. Нервові імпульси від цих клітин стимулюють мозок, у якому вони й перетворюються на зір. Наразі ця технологія дозволяє пацієнтам орієнтуватися в просторі, розрізняти великі літери та навіть впізнавати обличчя.[136]

У 2001 році стався нещасний випадок, у якому американський електрик Джессі Салліван втратив обидві руки аж по плечі. Сьогодні він користується біонічними руками, люб’язно наданими йому Інститутом реабілітації Чикаго. Особливістю його нових рук є те, що вони управляються самою лише силою думки. Вони рухаються за рахунок електричних команд, на які вбудовані мікрокомп’ютери перетворюють нервові сигнали, що надходять з мозку Джессі. Коли він хоче підняти руку, то робить те, що на підсвідомому рівні робить будь-яка звичайна людина, – і рука піднімається. Ці руки, звісно, не можуть повністю замінити справжні, але вони дозволяють Джессі виконувати прості повсякденні завдання. Схожу біонічну руку нещодавно отримала також Клаудія Мітчелл, американський солдат, яка втратила свою руку в мотоциклетній аварії. Вчені вірять, що скоро в нас з’являться біонічні руки, здатні не лише рухатись за бажанням власника, але й передавати сигнали назад до мозку, таким чином, дозволяючи ампутантам відновити навіть тактильні відчуття![137]