У міру того як ви просуваєтеся вперед у досягненні поставлених цілей, вам необхідно навчитися відстежувати внутрішні спокуси, на зразок думок: «Я зроблю це завтра!», або: «Якщо я півгодинки подивлюся телевізор, нічого страшного не станеться!», чи:

«Я ще маю купу часу!», або: «У мене є право на відпочинок!», чи й зовсім: «Не хочу!»

Коли у вашій голові заводяться такі зрадницькі думки, ви повинні навчитися аргументовано відповідати на них. «Послухай! Часу в запасі не так вже й багато, а що робити, якщо з’являться незаплановані справи?» Або: «Скінчив діло – гуляй сміло! Якщо я доведу цю роботу до кінця, мені ж спокійніше буде під час відпочинку!» Або: «Очі бояться, а руки роблять! Коли візьмуся за роботу, виявиться, що вона не така вже й осоружна!»

Не бійтеся дискутувати з собою! Якщо у вашій голові виникають подібні зрадницькі думки, слід навчитися розпізнавати їх і брати під контроль, ведучи ось таку «внутрішню дискусію». Хоча я, звичайно, не став би робити цього прилюдно і вголос – мало що про вас можуть подумати.

Коли я кажу «беріть відповідальність», я кажу про укладання угоди.

Що я маю на увазі? Є двоє людей, з якими ви можете укласти угоду.

Припустімо, ви знаєте про якусь конкретну справу, яку відкладаєте з дня на день або яку вам просто важко зробити. Я виявив, що якщо записати на папері суть проблеми і кроки до її усунення, а потім цей папір підписати – це буде щось типу угоди з собою, угоди, де визначено мету й терміни її досягнення. Швидше за все, ви вже навчилися чітко визначати свої цілі, просто я хочу нагадати вам, що завжди непогано розбити мету на кілька складових частин.

Угоду можна укласти також із кимось із ваших знайомих. Це може бути ваш друг, це може бути ваш колега по роботі… Але я хочу закликати вас до обережності. Якщо ви готові брати відповідальність за свої обіцянки – це, звичайно, прекрасно. Якщо ви скажете другові, члену сім’ї чи своїй другій половині: «Я протягом такого ось часу хочу досягти того й того», запишете все це на папері, поставите підписи і попросите цю людину надати вам допомогу в плані контролю здійснення намічених планів – особливо якщо поставлені цілі стосуються не тільки вас особисто, а й тих, хто вас оточує, – це допоможе вам цілком і повністю присвятити себе досягненню визначеної мети. Це плюс! Мінус полягає в тому, що коли ви берете відповідальність перед кимось, у кого недостатньо конструктивний світогляд, або тим, хто – не приведи Господь! – вам просто заздрить, ці люди можуть у разі вашої невдачі завдати вам великої шкоди: «От бачиш! Я ж тобі казав, що нічого в тебе не вийде! Ти – посередність!»

Тут я хочу сказати, що якщо ви зможете знайти відповідну людину, яка допомогла б вам у досягненні цієї мети, – це буде просто чудово! Я щасливий, що маю можливість бути таким «свідком», проводячи консультації з безліччю людей. Я допомагаю керівникам вищої ланки відомих фірм узяти на себе зобов’язання з досягнення цілей і виконувати їх.

Але ось що важливо! Якщо за тим, досягнете ви успіху чи ні, буде стежити людина, позбавлена вміння дивитися на речі позитивно, – у разі невдачі вона закопає вас у багно. Ще раз нагадую: думайте, кому ви відкриваєте свої плани! Я обіцяв повернутися до цього питання, й ось повертаюся. Не варто довіряти свої цілі людям, які не зможуть позитивно вас підтримати. Можливо, ви думаєте, що члени вашої родини чи принаймні ваша друга половина зможуть вас позитивно підтримати, – це не факт! Тому будьте гранично обережні.

Я сам – великий шанувальник якісно виконаної роботи і переконаний, що, коли ви зробили все від вас залежне і цього недостатньо, треба знайти інший спосіб вирішення проблеми.

І не кажіть мені, що ви не можете, адже я знаю, що можете! Ми самі господарі своєї долі, і ми здатні робити неможливе можливим. І я знаю, що в деяких культурах це твердження не зовсім політкоректне, бо там панує ідея: «Роби, що повинен, і хай буде, що буде!» Це абсолютно не корелює з принципом «Неможливе – можливо», і взагалі – світ уже давно став іншим!

Якщо ви зробили все від вас залежне, і цього недостатньо, треба знайти інший спосіб вирішення проблеми, інакше ви запросто можете залишитися без роботи або не отримати від життя того, чого хочете! Я вже поділився з вами достатньою кількістю методик і доказів, що ви можете знайти кращий шлях. У той же час я хочу особливо підкреслити, що, коли ви тільки починаєте, найважливіше – просто почати, а не «блискуче дебютувати». Дуже важливо саме фактично приступити до роботи, а не зробити її ідеально з першого разу. Чому? Усе просто! Тому що саме спочатку створюються той імпульс і та рушійна сила, які змушують нас рухатися вперед. І якщо ми рухаємося вперед, ми завжди можемо повернутися і виправити помилки. Неможливо виправити помилку, ще не взявшись до справи. Багато людей стає жертвою украй небезпечного «перфекціоністського» менталітету: він підриває нашу самооцінку і начисто позбавляє нас почуття впевненості в собі. Це відбувається тому, що спочатку встановлені невиправдано високі стандарти. Я не проти високих стандартів, я кажу про початково встановлені – вони створюють недосяжні цілі, що веде до розчарування, самознищення і повної неможливості бути щасливим. Якщо ви живете життям перфекціоніста, приготуйтеся до нескінченних невдач і розчарувань. Ви ніколи не будете знаходити собі місця – перфекціонізм постійно призводить до поразок. І в цьому контексті невдачі будуть ставатися знову й знову, і рано чи пізно ви дійдете висновку, що й самі ви – невдаха! Це дуже тонкий психологічний момент, і його дуже важливо зрозуміти! Навіть якщо час від часу ви й будете домагатися виняткових результатів, швидше за все, і вони вам радості не принесуть, позаяк і в них ви побачите недоліки. Природа перфекціонізму деструктивна; він підриває нашу самооцінку. У кінцевому підсумку все в цьому світі не до кінця досконале, і не тільки ми з вами, але й те, що нас оточує. Перфекціоністський підхід зведе нанівець ваші шанси на успіх як в особистому житті, так і в професійній сфері. Вам просто страшно буде робити хоч щось, бо за цим може ховатися «недосконалий» результат. Перфекціонізму можна уникнути, сказавши «ні» невиправдано високим вимогам, що призведуть тільки до невдач і самознищення. Необхідно ставити перед собою реальні й здійсненні цілі, які лежать у межах сфери ваших можливостей, а потім повністю присвячувати себе їх досягненню. І нічого страшного, якщо ви не можете відразу досягти Головної Глобальної Мети, – почніть із тієї мети, якої справді можете досягти, а потім, просунувшись уперед, підніміть планку.

Я переконаний, що, якщо ми вирішили усунути проблему перфекціонізму, нам необхідно сконцентруватися на тому, як контролювати рівень своїх очікувань, як перестати думати тільки про недоліки, – і тоді продуктивність та ефективність вашої роботи разом із самооцінкою стрімко злетять угору. Зосередьтеся на тому, щоб робити роботу якісно. Робіть усе від вас залежне, а якщо й цього недостатньо – знайдіть новаторський спосіб вирішення проблеми. Не вимагайте від себе ідеального виконання всіх вимог із першого разу. Життя – не спринт, а марафон. Не забувайте про це!

Якщо вам вдасться себе організувати, це завжди знадобиться вам у житті взагалі, і вже точно прискорить ваш прогрес. Самоорганізація додасть вам упевненості в собі й дасть змогу прискорити своє зростання. Можливо, ви з тих, хто записує ідеї на долоні, у блокнотику, на серветках і взагалі на всьому, що опиниться під рукою в той момент, коли на вас сходить думка. Те, що ви записуєте свої ідеї, – це добре, але те, що ви робите це таким неохайним способом, – кепсько! Швидше за все, через тиждень ви думаєте: «Ех, знайти б зараз той папірець – тоді я точно зміг би досягти неможливого й здійснити мрію всього свого життя!» Можливо, коли вам треба написати звіт про відрядження, ви марно дивитеся у стелю, намагаючись згадати хоч щось; може, перед Новим роком ви не можете пригадати, де ж у вашій квартирі лежать ялинкові прикраси; можливо, кожен ранок в офісі зустрічає вас купою початих, але так і не закінчених справ.