3. У чому полягала ваша помилка?

4. Чому це сталося?

5. Чи можна було запобігти цьому, і якщо так – то як?

6. Як не допустити цього надалі?

Є ще один популярний вислів, співзвучний зі словами Томаса Вотсона. Том Пітерс, всесвітньовідомий експерт, стверджує, що у світі сучасного бізнесу успішна компанія повинна гордо нестися від одного провалу до іншого. Це також означає, що ми вчимося, роблячи помилки. Якщо ми хочемо прискорити процес навчання і швидше домогтися успіху, то й помилок треба припускатися швидше. Ключ до розуміння цієї тактики в тому, що з помилок і поразок слід отримувати головний урок – як зробити так, щоб вони не повторювалися.

І ще один момент, пов’язаний із невдачами. Коли у вас стається невдача, намагайтеся думати про свої перемоги. І коли ви, нарешті, визначили основні цінності, установили цілі й розробили докладний покроковий план дій – будьте терплячі. Якщо ви зібралися щось міняти у своєму житті, усталеному за останніх двадцять років, доведеться, мабуть, відкрутити чимало гайок і болтів. Не забувайте про це.

Наостанок я просто хотів би навести вам кілька дивовижних крилатих висловів про невдачі. Можливо, вони надихнуть і підбадьорять когось із читачів.

– Невдача не означає, що ви нічого не досягли, – вона означає, що ви чогось навчилися.

– Невдача не означає, що ви були дурнем, – вона означає, що ви маєте віру.

– Невдача не означає, що ви слабкі, – вона означає, що у вас є мужність.

– Невдача не означає, що ви маєте здатися, – вона означає, що треба спробувати зробити щось інакше.

– Невдача не означає, що у вас ніколи нічого не вийде, – вона означає, що на досягнення мети у вас піде трохи більше часу.

– Невдача не означає, що Бог вас покинув, – вона означає, що Бог, можливо, хоче запропонувати вам кращу ідею.

Зробіть кілька простих дій, які посилять вашу мотивацію для досягнення поставленої мети і постійно будуть вам нагадувати про те, що ви взяли перед собою зобов’язання.

Наприклад, багато років тому у мене працював один директор, який дуже хотів купити собі «Мерседес». Я бачив, що цей чоловік – а керував він відділом продажів, і з продажами якраз справи йшли не дуже добре – налаштований серйозно, і я вирішив допомогти йому «прив’язати» себе до цієї мети. На вихідних ми вирушили в автосалон із «Мерседесами», сіли в машину, насолодилися ароматом нового шкіряного салону і влаштували тест-драйв (дилер був моїм знайомим). Після вихідних я пішов на ще одну невелику хитрість. У понеділок уранці я подарував йому коробочку, усередині якої була мініатюрна модель «Мерседеса». Він поставив її на свій робочий стіл. Після всього цього мій директор із продажу просто загорівся ідеєю купити цю машину і заробив гроші на її придбання удвічі швидше, ніж сам розраховував.

Ми можемо придумати для себе безліч подібних мотиваційних

«прив’язок» – наприклад, помістити фотографію тієї речі, що ми так хочемо купити, як заставку на монітор. Я сам вдавався до таких прийомів для реалізації власних цілей.

Ми можемо також розбивати цілі на частини. Наприклад, якщо ви вирішили худнути, чому б не купити собі відразу одяг меншого розміру – на майбутнє. Особливо буває приємно, коли цей одяг раптом починає на вас добре сидіти. Ви просовуєте ноги у вузькі штанці й думаєте: «Ура! Майже вийшло! Я на правильному шляху!» І це мотивує вас до подальшої роботи над собою! Можна придумати безліч цікавих прийомів.

Напевно, найкращим прикладом подібної «побутової» мотивації буде історія про «Кадилак» і шубу. Якщо ви вже чули цю історію, прочитайте її все одно – дуже вже вона хороша як ілюстрація того, як ми можемо «прив’язати» себе до досягнення наміченої цілі. Історія стара – у ній розповідається про те, як один чоловік вирішив будь-що заробити на «Кадилак». І для того, щоб себе мотивувати, він вирішив у ванній на дзеркало повісити фотографію того самого «Кадилака», який хотів купити. Коли його дружина побачила фотографію автомобіля, вона розсердилася: «Що це ти тут наклеїв? Ванну вирішив своїми аплікаціями з машинками споганити?»

Він пояснив їй, що, якщо буде бачити цей «Кадилак» двічі на день, уранці і ввечері, це постійно буде йому нагадувати про мету, якої він прагне досягти. На це дружина відповіла: «Знаєш, по-моєму, це дурість! Я думаю, що нічим тобі ця картинка не допоможе!» Вона й далі з нього кепкувала, але картинки він так і не прибрав. Наступні два місяці вона раз у раз питала його: «Ну, і де ж твій «Кадилак»?» І відпускала кпини з приводу фотографії. Й ось одного разу вона сидить удома, чоловік приїжджає з роботи, вона чує, як він сигналить, виходить на вулицю і бачить свого чоловіка за кермом «Кадилака». Тут вона закричала: «Господи! Ти зовсім з глузду з’їхав? У тебе від цієї картинки стріха посунулася? Ти що, машину вкрав?» Він відповів: «Сідай, покатаємося!» І поки вони каталися, розповів їй, як гарував на роботі, як його підвищили на нову посаду, підняли йому зарплатню, дали преміальні, і як він зміг купити машину своєї мрії. На дружину це, звичайно, справило величезне враження. Тепер їй було не до жартів. Й ось вони заходять додому, вечеряють, перед тим, як лягти спати, чоловік іде у ванну й думає: «Треба б тепер фотографію машини замінити на щось інше – у мене ж тепер є справжній!» Вимикає світло і лягає спати. Наступного ранку чоловік прокидається, заходить у ванну – фотографії «Кадилака» немає! Куди картинка поділася – незрозуміло, але замість неї красується фотографія дорожезної норкової шуби.

Тому не забувайте, що здатність «прив’язати» себе до своєї заповітної мети надзвичайно підвищує шанси на її успішне досягнення.

Усвідомлення можливих позитивних і негативних наслідків будь-якого кроку – прекрасна мотивація для кожного з нас. Якщо ми відчуваємо, що починаємо «котитися накатаною колією» і рухаємося вперед не так швидко, як нам хотілося б, є два запитання, за допомогою яких завжди можна налаштувати себе на досягнення нової мети.

Перше запитання: «Що особисто я буду з цього мати?», друге: «Що буде, якщо я цього не зроблю?»

У цих суто практичних запитаннях немає нічого незвичайного, і ви, швидше за все, не раз собі їх ставили, коли намічали свої життєві цілі. І все ж я хотів би нагадати вам, щоб ви, здійснюючи заплановане, час від часу знову й знову ставили собі ці два запитання.

Перше запитання – те, що пов’язане з позитивною мотивацією, – додасть вашим діям великої сили й цілеспрямованості, бо ви пам’ятатимете, що робота, яку ви зараз виконуєте, – це не робота «на когось», а робота, яку ви самі робите для себе. Як я уже згадував, багато зі, здавалося б, «безглуздих» офісних завдань безпосередньо пов’язані з досягненням ваших особистих цілей, навіть якщо виконання цих завдань вас обтяжує. Тепер, коли ваші дії стали осмисленими – спрямовані вони на досягнення просування по службі, поліпшення вашого сімейного добробуту чи заробляння додаткових грошей, – якщо ви сфокусуєтеся на запитанні: «Що я буду з цього мати?», то у більшості випадків це буде достатньою мотивацією для руху вперед.

Друге запитання – негативне. Дуже часто наші мотиви ґрунтуються на бажанні уникнути неприємних наслідків, таких як незадовільна оцінка керівництвом вашої роботи, через яку ви не отримаєте просування по службі, або сімейні чвари, або те, що ваші діти не відчувають вашої батьківської турботи, або те, що у вас немає грошей на придбання того, що ви хочете купити, або щоб жити тим життям, яким хочете жити. Якщо ви не можете знайти достатньо «внутрішньої» мотивації в питанні: «Що я буду з цього мати?», часто вас може мотивувати негативне запитання: «Що зі мною буде, якщо я цього не зроблю?» Для багатьох людей негативна мотивація більш дієва. І це не означає, що ви «негативна» людина. Зовсім ні! Усі ми прагнемо уникнути того, що для нас неприємне. І, як мені здається, це також може допомогти вашому прогресу. Краще, звичайно, усе ж таки залишатися на позитивному боці, але запитання: «Що зі мною буде, якщо я цього не зроблю?» – може бути чудовою мотивацією.