— Джероме! А я не палю.

— Це добре.

Вони ще трохи сидять мовчки, дивляться на хризантеми, що ясніють на сірому тлі могильної плити.

— Джероме!

— Що, Холлі!

— Сходиш зі мною в кіно?

— Так, — каже він і виправляється: — Ага.

— Лишимо посередині вільне місце. Поставимо туди попкорн.

— Добре.

— Бо не люблю його на підлогу ставити — а то там, може, якісь таргани бігають чи щурі.

— І я теж. А що дивитися будемо?

— Щось, аби сміятися-обсміятися.

— Мені підходить!

Джером усміхається їй. Холлі — йому. Вони виходять із цвинтаря і повертаються у світ разом.

30 серпня 2015 року

Авторська нотатка

Дякую Нен Ґрем, яка редагувала цю книжку, і всім решті моїх друзів у видавництві «Scribner», серед яких Керолін Рейді, Сьюзен Молдоу, Роз Ліппел і Кейті Монаган (але не лише вони). Дякую Чакові Верріллу, моєму давньому агенту (що важливо) і давньому другові (що ще важливіше). Дякую Крісові Лоттсу, який продає права на мої книжки за кордон. Дякую Маркові Левенфусу, який стежить за моїми бізнесовими справами і за фундацією Гейвен, яка допомагає письменникам-фрілансерам, коли їм не щастить, і фундації Кінга, яка допомагає школам, бібліотекам і пожежням у невеликих містечках. Дякую Марші ДіФіліппо, моїй вмілій особистій помічниці, і Джулії Юґлі, яка робить те, чого не робить Марша. Я б без них просто як без рук. Дякую моєму синові Овену Кінгу, який прочитав рукопис і зробив цінні зауваження. Дякую моїй дружині Табіті, яка теж вносила цінні поправки… зокрема, дала книжці правильну назву.

Особлива подяка Рассові Дорру, який, працюючи помічником терапевта, погодився стати моїм гуру в усяких дослідженнях. Він уважно переглянув усю книжку і терпляче пояснював мені, як пишуться й переписуються комп’ютерні програми, як їх можна поширювати. Без Расса «Кінець зміни» був би значно меншою книжкою і не такою гарною. Я ще маю додати, що в деяких місцях я навмисно змінив комп’ютерні протоколи на догоду художньому вимислу. Ті, хто розуміється на електроніці, помітять це — і добре. Тільки Расс у цьому не винен.

І останнє. «Кінець зміни» — твір художній, але високий рівень самогубств — і в США, і в багатьох інших країнах, де прочитають цю книжку, — річ аж надто реальна. Номер Національної гарячої лінії з запобігання самогубствам у тексті також реальний: 1-800-273-TALK. Якщо вам усе, як сказала б Холлі Джібні, остогиділо, телефонуйте. Бо можна зробити, щоб було краще, і якщо спробувати, то зазвичай так і виходить.

Стівен Кінг