[129] Крип’якевич І.П. Історія України. Львів, Світ, 1990 — 520 с., с.113.

[130] Полонська-Василенко Н. Історія України: 2 т. Т.1. — К.: Либідь, 1992. — 640 с., с.312.

[131] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури — К.: АТ «Обереги», 1992. — 80 с., с.44.

[132] Крип’якевич І.П. Історія України. Львів, Світ, 1990 — 520 с., с.115.

[133] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури — К.: АТ «Обереги», 1992. — 80 с., с.46.

[134] Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія українського війська. — Львів: Світ, 1992. — 712 с., с.288.

[135] Залізняк Л. Про козаків, аріїв та їхню прабатьківщину // Хрестоматія з народознавства. — Рівне, 1993. — 164 с., с.22.

[136] Залізняк Л. Про козаків, аріїв та їхню прабатьківщину // Хрестоматія з народознавства. — Рівне, 1993. — 164 с., с.22.

[137] Грінченко Б.Л., Словарь української мови, т.1, с.29.

[138] Синій (голубий) колір здавна вважається кольором духовності (неба). Тому, для облагороджування воїнів, його додавали до червоного, що й утворювало малиновий, який, на відміну від чисто червоного, теж, як і голубий та синій, вважався барвою духовності.

[139] Бунчуки, як і барви (варни), дуже давнього походження. Наші предки користувалися ними задовго до н.е. Бунчуки з тих часів не збереглися, але розпис трипільської кераміки, яка збереглася, має ту ж біло-червоно-чорну барву. Ця ж триколірна барва й у Шіви, бога арійців, що прийшли в Індію з Причорномор’я.

[140] Братко-Кутинський О.А. Нащадки святої трійці. Київ, Білий птах, 1992 — 85 с., с.44,46.

[141] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури — К.: АТ «Обереги», 1992. — 80 с., с.49.

[142] Солдатенко В., Сиволоб Ю. Витоки і передвісники української ідеї // Віче, 11/93, с.44.

[143] Шевчук Валерій. Богдан Хмельницький — фундатор української держави // Розбудова держави, 9/93, с.43.

[144] Вейсс Ф.Р. Нравственные основы жизни. — Минск: Юнацтва, 1994. — 527 с., с.369.

[145] Шевчук Валерій. Богдан Хмельницький — фундатор української держави // Розбудова держави, 9/93, с.43.

[146] Вейсс Ф.Р. Нравственные основы жизни. — Минск: Юнацтва, 1994. — 527 с., с.369.

[147] Лавтон Ланселот. Україна: найбільша проблема Європи // Дніпро, 1/93, с.56.

[148] Апанович О. Конструктивна історична діяльність українського козацтва // Пам’ятки України, 5/91, с.18.

[149] Смолій В.А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті // Український історичний журнал, 5/91, с.63–64.

[150] Олійник О.Л. Ще раз про причини ліквідації Запорозької Січі // Український історичний журнал, 2/92, с.38.

[151] Драгунский Д. Полигон. Предварительные итоги русской и советской истории // Век XX и мир, 4/91, с.46–52.

[152] Люкс Л. Интеллигенция и революция // Вопросы философии, 11/91, с.3.

[153] Хазанов Б. Русская интеллигенция. История безответной любви // Погружение в трясину, М.: Прогресс, 1991.

[154] Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма — М.: Наука, 1990. — 224 с., с.17.

[155] Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма — М.: Наука, 1990. — 224 с., с.18

[156] Гейченко В. Феномен російської інтелігенції // Сучасність, 9/93, с.142.

[157] Гейченко В. Феномен російської інтелігенції // Сучасність, 9/93, с.144.

[158] Демкович-Добрянський М. Гетьманська держава і російський централізм // Сучасність, 7/93, с.166.

[159] Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. — К.: Либідь, 1991. — 512 с., с.91.

[160] Гейченко В. Феномен російської інтелігенції // Сучасність, 9/93, с.144.

[161] Історія культури України в запитаннях і відповідях. — К.: ПБП «Фотовідеосервіс», 1993. — 112 с., с.101.

[162] Гейченко В. Феномен російської інтелігенції // Сучасність, 9/93, с.144.

[163] Бердяев Н.А. Судьба России. Опыты по психологии войны и национальности — М.: Мысль, 1990. — 206 с., с.11.

[164] Дорошенко Д.І. Нарис історії України — Львів: Світ, 1991. — 576 с., с.454.

[165] Артамонов В. Национальный характер и история // Радуга (Эстония), 1/90, с.29.

[166] Соціоніка: час України, РухІнформЦентр, Тернопіль, 1991. — 64 с.

[167] Севастьянов А. У истоков. Ленин об интеллигенции // Радуга (Эстония), 3/90, с.30.

[168] Показовим є висловлювання Леніна в його знаменитому листі до М.Горького від 15.09.1919: «Интеллектуальные силы рабочих и крестьян растут и крепнут в борьбе за свержение буржуазии и ее пособников, интеллигентиков, лакеев капитала, мнящих себя мозгом нации. На деле это не мозг, а говно» (ПСС, т.51, с.47)

[169] На кінець 20-х років у 17 з 27 країн Європи були встановлені авторитарні та тоталітарні режими. У європейських націй настав період розчарування демократією як формою організації суспільства (нагадаємо, що демократичний устрій властивий першій фазі розвитку етносоціальних організмів — «Срібному віку»).

[170] Національний характер і ліберальні реформи // «Вечірній Київ», 22.12.93.

[171] Парахонський Б. Генезис, структура і відновлення української нації // Розбудова держави, 4/92.

[172] Трохимчук С. «О дружбе всадника и коня». «Вечірній Київ», 18.09.93.

[173] Шелухін С. Україна — назва нашої землі з найдавніших часів. — Дрогобич: Бескид, 1992 — 250 с., с.200.

[174] Замітка «Ігор Юхновський підтримав місію УНСО на Кавказі». «Post-Поступ», №31, 1993, с.3.

[175] Х съезд РКП(б). Стенографический отчет. Москва, 1963, с.213.

[176] Жулинський М. Переднє слово. «Українська газета», №16, 7–20 жовтня 1993 р.

[177] Мусієнко О. «1933: знищення народу катами України». «Українська газета», №8,10 — 23.06.93.

[178] Кравчук Л. Це була спланована акція. «Українська газета», №16.

[179] Кравчук Л. Це була спланована акція. «Українська газета», №16.

[180] Драч І. Право виставити рахунок. «Українська газета», №16.

[181] Мейс Джеймс. І хліб, і мову забирали. «Українська газета», №16.

[182] Білий Дмитро. Малиновий клин. Нариси з історії українців Кубані. — Київ: Товариство «Україна», 1994. — 417 с., с.94–108.

[183] Братко-Кутинський О.А. Феномен України.