А Місті просто малює й малює.

— І ось що цікаво, — чути голос лікаря. — Згідно з фізіологією роздвоєного мозку, ваш мозок розділений навпіл — як грецький горіх. Ліва півкуля вашого мозку відповідає за логіку, мову, обчислення та міркування, — каже він. — Це та половина, яку люди сприймають як особисту ідентичність. Це свідома, раціональна та повсякденна основа нашої реальності.

Правий бік вашого мозку, — каже лікар, — осердя вашої інтуїції, емоцій, проникливості, а також навичок розпізнавання стандартних схем та стереотипів. Вашої підсвідомості.

— Ваш лівий мозок — це науковець, — пояснює лікар. — А ваш правий мозок — це мистець.

Він каже, що люди проживають життя лівою частиною свого мозку. Підсвідоме може прослизнути у свідомість лише тоді, коли хтось зазнає дуже сильного болю, чи страждає, чи хворіє. Коли хтось зазнає травми, чи хворіє, чи тужить за померлими або ж знаходиться в стані депресії, то правий бік мозку може ненадовго взяти гору над лівим, на мить, коротку, як спалах, і забезпечити доступ до божественного натхнення.

Спалах натхнення. Мить осяяння.

Французький психолог П’єр Жане назвав такий стан «пониженням розумового порога».

Лікар Туше каже французькою: «Abaissement du niveau mental».

Коли ми пригнічені, голодні чи коли нам боляче.

Згідно з твердженнями німецького філософа Карла Юнґа, це дає нам можливість сполучитися з універсальною сукупністю знань. З мудрістю, накопиченою людством за всі часи.

Карл Юнґ — це коли Пітер розповідав Місті про неї саму. Золото. Голуби. Канал Святого Лаврентія.

Фріда Кало та її кровоточиві рани. Усі великі мистці — інваліди.

Як стверджує Платон, ми нічого не вчимося. Наша душа прожила так багато життів, що ми знаємо все. Тож учителі та навчання можуть лише допомогти нам пригадати те, що ми вже знаємо.

Наші нещастя. Придушення нашого раціонального розуму є джерелом натхнення. Муза. Наш ангел-охоронець. Страждання виводить нас з-під нашого раціонального самоконтролю і пропускає крізь нас канал божественного натхнення.

— Досить тривалий стрес, — каже лікар, — позитивного чи негативного — любові чи болю — здатен пригнобити наш здоровий глузд і принести нам ідеї та здібності, яких ми ніколи не досягнемо жодним іншим способом.

Те ж саме сказав би-й Ангел Делапорте. Метод Станіславського — метод фізичної дії. Надійна формула отримання чудес на вимогу публіки.

Лікар крутиться побіля Місті, і вона чує на своєму лиці його теплий подих. Запах шинки й часнику.

Її пензель зупиняється і Місті каже:

— Готово.

Хтось стукає в двері. Клацає замок. Потім чується голос Ґрейс:

— Як вона, лікарю?

— Працює, — відповідає він. — Ось, поставте номер — це вісімдесят четвертий. Покладіть його до решти.

І Ґрейс каже:

— Місті, люба, нам здалося, що тобі буде цікаво знати — ми намагалися зв'язатися з твоєю родиною. Стосовно Теббі.

Чути, як хтось зняв полотно з мольберта. Кроки несуть полотно через кімнату. Яке воно з вигляду — Місті не знає.

Теббі вже не повернути. Може, Ісус зміг би або джайністи. Але більше ніхто. Нога Місті в гіпсі, її донька загинула, її чоловік у комі, а сама вона — у пастці і поволі в’яне, отруєна головними болями, — якщо вірити лікарю, вона могла б ходити по воді. Воскрешати мертвих.

Лагідна рука лягає їй на плече, і голос Ґрейс каже їй на вухо:

— О четвертій, на мисі.

Усі будуть там, увесь острів. Так само, як і на похороні Гарроу Вілмота. Лікар Туше бальзамує тіло у своїй діагностичній кімнаті із зеленими кахлями, металевим бухгалтерським столиком та засидженими мухами дипломами.

Прах до праху. Її дитина в урні.

Мона Ліза Леонардо да Вінчі — це лише тисяча тисяч мазків фарби. Давид Мікеланджело — лише мільйон ударів молотком. Усі ми — мільйони шматочків, складених докупи належним чином.

З очима, міцно заліпленими плівкою, з розслабленим обличчям-маскою, Місті питає:

— Хто-небудь ходив сказати Пітеру?

Хтось зітхає, спочатку довгий вдих, а потім — видих. І Ґрейс питає:

— А що б це дало?

Він — її батько.

Ти — її батько.

Сіра хмаринка Теббі полетить за вітром. Полетить уздовж берега назад — до міста, до готелю, до будинків та церкви. До неонових вивісок та рекламних щитів, логотипів корпорацій та торгових марок.

Милий, дорогий Пітере, вважай, що тебе вже сповістили.

Між іншим, одна з проблем мистецького коледжу та, що він робить тебе менш романтичною. Уся ота маячня про художників та мансарди щезає під тягарем програми з хімії, геометрії та анатомії. Твоя освіта робить усе таким чепурним — акуратним.

Таким визначеним та розумним.

Увесь час, що вона зустрічалася з Пітером Вілмотом, Місті знала, що не його вона кохала. Жінка лише шукає найліпшу фізичну особину, яка б стала батьком її дітей. Здорова жінка запрограмована вишукувати трикутник гладенького м’яза під розстебнутим комірцем, як у Пітера, бо в результаті еволюції люди стали безволосими, щоб пітніти й охолоджуватися, ганяючись за якимось розпаленим та виснаженим різновидом волохатого носія тваринних протеїнів. Чоловіки з меншою кількістю волосся напевне матимуть менше вошей, бліх та кліщів.

А коли вони ще тільки починали зустрічатися, вона знала: Пітер візьме її картину. Потім оснастить її підкладкою та рамкою. А зі зворотного боку рамки приліпить дві стрічки надміцної клейкої плівки. Остерігаючись липкої плівки, він засуне картину під свій мішкуватий светр.

Усякій жінці сподобалося б те, як він гладив рукою її волосся. Така проста наука. Фізичний дотик імітує початкову практику виховання дітей. Він стимулює викид гормону росту та ферментів орнітіндекарбоксилаза. З іншого боку, коли Пітер гладитиме їй шию, то це, цілком природно, знизить її рівень гормонів стресу. Це було доведено в лабораторії, коли маленьких щуренят гладили пензликом.

Якщо ти знаєш свою біологію, то вже не підеш у неї на повідку.

Коли вони зустрічалися, Пітер і Місті, то ходили до мистецьких музеїв та галерей. Тільки вони удвох, ходили й розмовляли. Пітер наче вагітний, з її картиною під светром.

Нічого особливого у світі немає. Нічого магічного. Просто фізика.

Усілякі ідіоти на кшталт Ангела Делапорте, які вишукують надприродні причини цілком ординарних подій, — такі люди доводять Місті до сказу.

Походжаючи галереями і вишукуючи вільне місце на стіні, Пітер здавався живим прикладом золотого перетину — формули, використовуваної древніми грецькими скульпторами для отримання ідеальних пропорцій. Його ноги були в 1,6 раза довшими за тулуб. А тулуб був в 1,6 раза довшим за голову.

Поглянь на свої пальці — перший суглоб довший за другий, а другий — довший за кінцевий. Це співвідношення зветься «фі» — за ім’ям скульптора Фідія.

Твоя пропорція.

Коли вони гуляли вдвох, Місті розповідала Пітеру про хімію живопису. Про те, як фізична краса виявляється просто хімією, геометрією та анатомією. Мистецтво — це насправді наука. Якщо дізнатися, чому людям щось подобається, тоді можна буде відтворити те, що їм подобається. Скопіювати. У «створенні» справжньої усмішки ховається парадокс. Безкінечне повторення спонтанного моменту перетворюється на жах. На те, що має невимушений та швидкоплинний вигляд, проливаються ріки поту і витрачається маса нудних зусиль.

Коли люди дивляться на стелю Сікстинської капели, то їм слід знати, що вугільно-чорна фарба — це сажа з природного газу. Барвник рожевий мареновий видобувається з кореня рослини марена. Смарагдовий зелений — це ацетоарсеніт міді, який також називається «паризька зелень» і використовується як інсектицид. Отрута. Тірійський пурпур виготовляється з молюсків.

А Пітер узяв і потайки витягнув картину з-під светра. Коли вони були в галереї самі, і ніхто їх не бачив, він узяв картину з кам’яним будинком за білим штахетником і сильно притиснув до стіни. А на ньому — підпис Місті-Мері Кляйнман. 1 Пітер сказав: