— Ану повільніше, — попросила вона, хоча серце шалено билося саме в неї. — Розкажи детальніше.

Він звузив очі, проте розповів:

— Того дня, коли ми з Майклом розмовляли з Малим Джі, на капоті його «БМВ» сиділо двоє малих. Джі сказав, що то його двоюрідні брати.

Енджі сіла на канапу.

— Зрозуміло. Далі.

— Він зігнав їх бейсбольною биткою. Здається, їм це не сподобалося. Вони влаштували йому засідку і вистрелили в нього тричі.

— Сядь, — сказала йому Енджі. Вона терпіти не могла, коли він над нею нависав. — Ти точно знаєш, що все було саме так? Його застрелили кузени?

— Настільки точно, наскільки це взагалі можливо з цими відморозками. — Вілл сів біля неї. — Сьогодні вдень я розмовляв з поліцейським, який проводив арешт. Напевно, малих судитимуть як дорослих. Один уже настукав на другого. У нього є судимості — зберігання наркотиків, хуліганство. Це буде його третє потрапляння. Він намагається відкрутитися від довічного ув’язнення.

— Ти впевнений, що вони не причетні до вбивств?

— Жоден з них не був знайомий з Алішею.

Енджі кивнула, даючи йому знати, що почула. Говорити вона не могла, бо була занадто шокована. Усе, що Малий Джі міг знати про Майкла Ормвуда, піде разом з ним у могилу.

— Ти маєш поганий вигляд, — відзначив Вілл.

— Ну дякую.

— Я серйозно. Що з тобою відбувається?

— У мене був дуже важкий день, — сказала Енджі, зненацька відчувши, як на неї навалюються всі його події. — Довелося з’їздити в лікарню.

Він сів рівно і взяв її за руку.

— Ти захворіла?

— Не я. — Вона збрехала, бо це було легше, ніж витримувати його гнів, якби він дізнався, що цього ранку вона їздила в Підмонт, щоб залякати дружину Ормвуда. — Водила до лікаря одну з дівчат. Нічого страшного. Жіночі проблеми.

Вілл кивнув, і вона знала, що наполягати на подальших подробицях він не буде.

Господи, який кошмар. Їй треба було багато йому сказати, але вона не знала, з чого почати. Та й що вона могла сказати? Що тієї ночі після Кенової вечірки Майкл зробив їй боляче? Що Майкл був з тих чоловіків, з якими не можна змінювати думку? Що, коли він уже почав, зупинити його неможливо?

Вона досі пам’ятала, як їй боліло наступного дня, ті синці на стегнах, те відчуття, що глибоко всередині у неї щось порвалося. Чорт, вона була п’яна до нестями, але промовисті сліди на шкірі розповіли їй усю історію.

— Ти як? — Вілл заправив їй пасмо волосся за вухо.

Цей ніжний жест був чимось новим. Він ще ніколи так до неї не торкався, а може, вона йому не дозволяла.

— Мені там було важко, — сказала вона, не конкретизуючи, де це — там. — Весь час згадувала про маму.

Вілл погладив її по волоссю, і їй захотілося заплющити очі й покласти йому голову на плече. Енджі кілька разів водила його з собою провідати матір. Ходити на могилу до матері їй було б легше, ніж бачити Дідру на лікарняному ліжку і не знати, чи не ховається за її заплющеними очима крик про допомогу. Чому Енджі любила ту єдину людину, яку мала б найбільше ненавидіти?

— Іди сюди, — Вілл пригорнув її до себе й разом з нею відхилився на спинку дивана. — Посидь так хвилину.

Енджі хотілося плакати, але вона не могла дозволити собі розкиснути перед Віллом. Вона притислася обличчям до його плеча, відчуваючи запах прального порошку і соєвого соусу, який він розлив собі на краватку. Якби вона могла посидіти так, якби могла просто дозволити йому тримати себе в обіймах, можливо, все б змінилося на краще. Може, вони змогли б зробити одне одного цілісними.

Вона повернулася до нього обличчям і поцілувала в шию. Його шкіра відреагувала, і Енджі поцілувала його в кадик, коли він проковтнув слину.

— Ми не мусимо… — сказав він.

Вона обняла його за шию і притулилася губами до його губ. Вілл не хотів, але вона язичком і зубами розпалила в ньому пристрасть, аж поки він не поцілував її по-справжньому. Його руки напружилися, коли він ніжно підняв її й поклав спиною на диван. Він сперся на лівий лікоть і провів рукою по її обличчю, цілуючи її в шию.

Манжета сорочки зісковзнула вниз, і Енджі побачила на внутрішньому боці його зап’ястя яскраво-рожевий шрам. Тієї ночі вона відвезла його в лікарню й сиділа біля його ліжка, чекаючи, коли він отямиться і зрозуміє, що нічого не вийшло, що він досі живий.

Вона обережно торкнулася його зап’ястка і провела пальцем по лінії, якою рухалося лезо бритви, коли розпорювало йому шкіру.

Вілл смикнувся і шоковано подивився на неї.

— Пробач, — перепросила вона.

Він хотів сісти, але вона міцно вхопила його обома руками за жилетку і зупинила.

— Я ж вибачилася.

— Енджі…

Він знову спробував відсторонитися, але вона не відпускала. Вони боролися, проте Вілл нізащо не застосував би проти неї всю свою силу. Їй вдалося притягнути його до себе й притиснутися губами до його губів. Енджі вигнулася під ним дугою, притулилася до його тіла, і він припинив опиратися. Енджі поцілувала його — міцніше, грубіше, ніж зазвичай, і, на її подив, він відповів їй так само пристрасно.

Вона відчула, як її дихання пришвидшується, перед очима все пливе. Його ваги зверху було достатньо, щоб на очах їй виступили сльози. І вона ковзнула рукою до пояса його штанів, бо їй потрібно було зробити все швидко, щоб не втратити над собою контроль.

— Господи, — пробурмотіла вона, розстібаючи йому жилетку, витягаючи зі штанів сорочку, потім майку, щоб мати змогу просунути руку.

Він підняв її блузку і знайшов губами голі груди. Коли вона охопила його член рукою, він збився з ритму. Вона перебрала його на себе, вільною рукою спустивши трусики. І перш ніж Вілл зміг зупинити її, ввела його в себе.

Йому перехопило дух, коли вона рвучко підвелася йому назустріч, стискаючи м’язи, намагаючись примусити його кінчити.

— Ні, — прошепотів він і спробував уповільнити темп.

Його очі були міцно заплющені, він здригався від зусилля, намагаючись стриматися. Енджі лизнула його у вухо, вкусила за мочку, зробила все, що могла, аби спровокувати його оргазм. І зрештою він здався, гучно застогнав і затремтів від насолоди.

— О Господи, — видихнув він. — Енджі…

Вона дозволила йому ще трохи себе цілувати й зупинила лише тоді, коли його губи стали спускатися нижче.

— Ні, — сказала вона йому й примусила його повернутися до її обличчя. — Мені треба йти.

Його тіло вкривав піт, він важко дихав, цілуючи її груди.

— Дозволь мені відчути твій смак.

Від грубого гарчання його голосу в неї по всьому тілі побігли мурашки. Вона закусила губу, намагаючись не думати про те, як приємно було б відчувати його губи внизу, коли він ніжно цілував би її живіт.

— Ні, — спромоглася сказати вона, ніжно відштовхуючи його. — Мені треба йти.

— Залишся зі мною.

У його голосі звучали благальні нотки — так їй чомусь стало легше піти.

— Мені завтра на роботу.

— Мені теж.

Цього разу вона відштовхнула його грубіше.

— Вілле.

Він скотився з неї і зі стогоном (тільки цього разу далеким від утіхи) відкинувся на спинку дивана.

Енджі встала й натягла трусики. Потім нахилилася, поправляючи задерту сорочку.

Вілл узяв її рукою за ногу.

— Нащо ти це робиш?

Вона відійшла від нього подалі й знайшла свою сумочку на столі біля вхідних дверей.

— А нащо ти мені дозволяєш?

Розділ 31

Очевидно, Марта Лем зробила не один, а декілька телефонних дзвінків. Джон отримав повне відшкодування орендної плати за нічліжку, а щомісячна платня за кімнату в містера Еплбаума була на тридцять доларів менша. Якщо додати до цього п’ятдесят баксів, які Джон отримав за те, що повзав по цистерні вакуумної системи, то в поточному місяці він міг не голодувати.

— Чорт, — сказав Рей-Рей, дивлячись на жінку, що саме під’їхала в «Тойоті Камрі», повній верескучих дітлахів. — Така страшна, нічого не вдієш, могла б і дома сидіти.