Так третій, бачте, нині хворий.
6.3.81
ПОТОГІННА ПОСАДА
Раз у Новому Орлеані
Такі проведено змагання:
Хто дасть своєї сили доказ —
З цитрини зцідить більше соку,
Затиснувши її в кулак?
От перший пишеться поляк,
Схопив цитрину — тис і тис
Та більш, як ложку не натис.
За ним цитрину взяв француз
І той же вийшов з ним конфуз.
Японець, німець, італієць
Так само витисли не більше.
Тоді суддя дає цитрину
Совєтському громадянину...
Цей стис цитрину без зусилля,
І сік став капати повільно...
Десь, націдивши із півсклянки
Він вже іти збирався з рампи ...
Аж тут підскочив репортер:
— Як звати вас, достойний сер?
А той і каже: — Я не сер!
Я — нормувальник СССР!
26.6.81
НЕСУМІСНІ РЕЧІ
На зимовій Олімпіяді
Зустрілись діти: Ед і Ада;
Школяр із штату Делавер
І піонерка з СССР.
І от, як то, звичайно, діти,
Усяк свій край почав хвалити.
— Ми маєм гори шоколяди! —
Хлопчина дівчині провадить,
А та, аби не бути ззаду:
— А ми Совєтську маєм владу!
— Подумаєш, — тут каже Ед —
Це не великий раритет,
Бо й ми, коли ти хочеш знати,
Совєтську владу можем мати.
— О, так! Буває все під сонцем,
Говорить Ада — тільки он що:
Як діждете цієї влади,
В вас більш не буде шоколяди!
21.5.81
НОВИНИ АГРОТЕХНІКИ
Письменницька московська спілка,
Відбувши конференцій кілька,
Листа послала до Стокгольму,
До Комітету Премій Нобеля,
Щоб премію з літератури
Дістав би не якийсь там дурень,
А геній і талант справдешній,
Наш Леонід, Ілліч наш, Брежнєв.
Зійшлися члени на дебати:
Кому ж ту премію віддати?
І по дискусіях палких,
В одну злилися всі думки:
«На премію літературну
Партійний не підходить штурман,
Та, шоб не гнівались Совєти, —
Признала більшість Комітету, —
Хай Леоніда Ілліча
Ще краща премія квітча,
А саме, премія щорічна
За успіхи агрономічні».
Які? — спитають читачі.
За те, що, бачте, запровадив
Передову агрономію:
Пшеницю в Казахстані сіє,
А урожай збира в Канаді.
1.1.81
НАУКА, КУЛЬТУРА, МЕДИЦИНА
ВІДРАЗУ ВИДНО
В Париж на з'їзд митців французьких
Прибула Фурцева Катруся —
Міністр культури СССР.
І от спеціяльний офіцер
Веде по вулицях її:
Які то тії буржуї?
Усе, бач, їй цікаво знати,
Аж раптом вивіска строката:
«Сальон шедеврів Пікассо».
Землі совєтської посол
Прямцем повз касу йде до залі,
Три слова кинувши недбалі:
— Міністр культури СССР,
— Хвилинку, — каже білетер —
Нехай-но підніму я трубку
І Пікассо покличу хутко.
— А хто такий ваш Пікассо? —
Здивовано пита посол.
— О, — схаменувся білетер —
Заходьте, пані, до фойє,
Бо ви таки, я бачу, є
Міністр культури СССР.
24.12.80
КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ У КРЕМЛІ
Щоб вся кремлівська верхотура
Збагнула, що таке культура,
Про образ парткерівника
Читали лекцію в ЦК.
От Мікоян, Хрущов та Брежнєв
Уклали договір належний:
«Хто слово скаже з них лайливе,
Двом іншим платить тої ж хвилі
По сто карбованців, як штраф, —
Щоб до культури кожен праг».
Надходить вечір; і вся трійця
Гуляти йде на луг альпійський.
Тут Брежнєв й каже: — Суча миша!
Яка відпруга тут і тиша!
А Мікоян: — Я падлом буду,
Коли таку красу забуду!
— Платіть по сотні, лихослови! —
Тут голос пролунав Хрущова, —
Платіть по сотні, хулігани!
Побрав би дідько вашу маму!
21.11.80
ХТО ВІД ЧОГО ВМИРАЄ?
На міжнародньому конгресі
Зустрілися: француз професор,
Магістр з британських островів,
З Канади лікар та з Москви.
Розмова йде, як і звичайно,
Який і де хто успіх має.
Канадець каже: — В нас сухоти
Вдалось геть чисто побороти,
Лікуєм виразку й катари,
Та ще вмирають від інфарктів.
Британець: — Ми лікуєм серце,
І від абортів впала смертність,
Та всякий успіх не без браку —
Ще умирають в нас від раку.
Француз: — В нас успіхи великі:
Від тиску віднайшли ми ліки,
Екзему гоїмо хронічну,
Та мруть ще хворі венеричні.
Тут слово мовив гість з Москви:
— У нас не лікарі — волхви!
Далеко вам до нас, бружуям:
Від чого ми слабих лікуєм —
Чи то сухоти чи то скрут —
Від того наші хворі й мруть.
31.12.80
ВИСОКА ОСВІТА
Микола Бевзь — міністр освіти, —
Як член партійної еліти,
Що задає в державі тон,
Провів додому телефон.
На праці цілий день міністер,
А огрядна і чепуриста
Його дружина сама вдома.
Аж раптом телефон і дзвонить.
Жіночий чути з трубки голос:
— Вітання і поклін Миколі!