Один єврей на Україні,

Діставши виклик від родини,

Щоб мати візу на руках,

Ходив по різних урядах.

— І чим вас цей Ізраїль вабить?

Спитав його один начальник —

Життя там зовсім нелегке:

Раз-два і ступиш на слизьке...

По-перше треба говорити

Не якось там, а на івриті.

Ви вивчили уже іврит?

Прохач такий дає одвіт:

— Ні, ще не вивчив, але вивчу.

А шеф йому питання вбивче:

— А поки вивчите іврит той,

То що ви станете робити?

Єврей подумав і навзаєм

І сам начальника питає:

— А що ви станете робити,

Як прийдеться китайську вчити?

30.4.81

Раз на засіданні ЦК

Зчинилась буча, ще й яка! —

Впав Шелест у глибокий шок:

Пропав його носовичок.

На рівні всі зірвались ноги

Й шукати кинулись прожогом

По всіх кімнатах, по кутках...

Гармидер, рейвах — просто жах.

Тоді сумного й невеселого

Щербицький і питає Шелеста:

— Чому, цікаво мені знати,

Ти так брудну цінуєш шмату?

А той причину і наводить:

— Бо це єдине місце з місць,

Куди я можу пхати ніс,

В Москві не запитавши згоди.

9.7.81

В державі малопромисловій

Настала криза урядова:

Ідуть в парляменті дебати,

Чи можна їм торгівлю мати

З країною до них сусідською,

Де процвітає людоїдство?

Хто з депутатів «за», хто — «проти»

Аж заладнати ту гризоту,

Бо в сварці глузду мало є,

Найстарший депутат встає.

І шо б ви думали? Відразу

Промовці збулися екстазу,

І з людожерами торг мати

Обидві згодились палати.

Що ж їм сказав старий промовець?

Було його коротке слово:

— Якщо з Москвою торгували ми,

Чому на можна — з канібалами?

28.9.81

Раз комуніст з глузливим серцем

Зустрів бабусю коло церкви,

От він і каже: — Добрий день!

Як ви, бабусю, живете?

— Та, слава Богу, помаленьку!

Йому відказує старенька.

— Згадали Бога ви дарма, —

Богів, нас Ленін вчить, нема.

— Ну, а чорти то певно є? —

Бабуся здогад подає.

— Немає і чортів, бабуню!

— Ну, це вже я не вірю, куме!

Хто ж вас тоді, як не чорти,

На нашу голову спустив?

25.3.81

Прихильник католицьких догм

Мав з комуністом діялог...

Католик виявив всезнайство,

От комуніст його й питає:

— Чому — збагнути я не можу —

У рай віряни вірять Божий,

Й не хочуть, хоч ти в гріб лягай,

У наш земний повірить рай.

Як ви цей факт поясните?

— Питання ваше не пусте —

Теолог мовив за хвилину —

У тому, мабуть, вся причина,

Що ми свій рай і все, що в ньому,

Не показали ще нікому,

А ви — підняв католик палець —

Свій всьому світу показали.

26.5.81

Міністер іноземних справ

Нове відряження дістав,

Звичайне діло — закордон,

Світ баламутити в ООН.

От він до жінки й каже рано:

— Малих мішечків з целофану

Мені у речі поклади,

Та тільки без дірок, гляди!

Нову діставши директиву,

Ніяк не вийде жінка з дива:

— Не можу взяти я втямки,

Під що береш ти торбинки?

Державний тут і каже лідер:

— Я, бачиш, до буржуїв їду...

Якби ж я був, моя стара,

Без сечового міхура!

А то боюсь у тих краях

Запалення дістати вмах,

Ще й збутися авторитету,

Бо на тамтешніх туалетах

Таблички «Для товаришів»

Ніде ще досі я не стрів,

Все «Для джентльменів», «Для панів»;

От я й беру мішків запас —

До вітру йти в потрібний час.

12.2.80

На з'їзд партійний до Баку

Прибув товариш Абакум,

І от готель «Передовик»

Прийняв його на кілька діб.

Три дні проживши на всю губу,

Приїжджий платить суму грубу.

— Ну і деруть у вас в Баку —

Говорить він рахівнику —

От у Тбілісі чи в Сухумі

Я б не платив такої суми,

Там кожен їсть і п'є без грошей,

І спить так само — дуже прошу! —

А вранці подушку підійме

Ще й сто рублів готівки вийме!

Касир не вірить:

— Те-те-те! Щось ви, товаришу, гнете...

Було так з вами особисто?

— Та ні, — говорить замміністра —

Таке частенько у цім краї

З моєю жінкою буває!

17.11.80

ВАЖКІ СЛОВА

У потязі з Москви на Львів

Зустрів Федь кілька земляків,

Й сусіда Федя по вагоні

Питає: — Що таке «гармонія»?

— Ну, як тобі сказати раптом?

Ага! Я поясню на факті:

Якби ти був в їдальні завом,

А продавцем сестра стояла б,

За кухаря була б дружина,

Старбухом влаштували б сина,

Касиркою була б дочка,

Кум взяв би пост рахівника,