Святослав Караванський народився 24 грудня 1920 року в Одесі. Студіював передусім мови, свою рідну і чужі.

У 1945 році військовий трибунал Одеського округу засудив Караванського як члена ОУН до 25 років позбавлення волі. Так почалася тюремна мандрівка Караванського. Всього разом відбув Караванський понад 30 років ув'язнення. Карався в багатьох таборах – будував залізницю на р. Печорі, рубав ліс коло Магадану, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет-Лена, шив одяг у Мордовії. Завдяки амністії його звільнили у 1960 році, але знову заарештували у 1965 році за захист української мови у шкільництві, хоч назвали це просто скасуванням попередньої амністії. Другий термін мав скінчитися за 8 років, але йому добавили ще п'ять. Караванський не був добрим в'язнем, він голодував на знак протесту, брав свідчення у інших в'язнів про радянські злочини. Зрештою, ця натура непокореного в'язня мабуть залишилася з Караванським до кінця життя. Правда зі смертю Сталіна в таборах стало трохи легше. В'язень Караванський пірнув в літературну працю й багато написав – віршів, віршованих казок, п'єс, робив переклади. Деякі з його творів навіть публікували в центральних виданнях («Літературна Україна»). 1954 року розпочав велику роботу над словником українських рим.

Після першого ув'язнення Караванський повернувся в Одесу, працював механіком ремонту обчислювальних машин, перекладачем у редакції обласної газети «Чорноморська комуна», позаштатним кореспондентом журналу «Україна», та виїздив на заробітки до республіки Комі. Закінчив працю над «Словником рим української мови», багато перекладав з англійської, видрукував книжку «Біографії слів», часто виступав з дописами про мову і вступив на заочний підвідділ філологічного факультету Одеського університету.

В цей час, перебуваючи, як виявилось тимчасово, на волі, Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, допомагав організувати всенародні урочистості до ювілеїв діячів української культури, виступав за дублювання фільмів українською мовою. У 1965 році, затривожений поширеною русифікацією, зокрема у шкільництві, написав статтю «Про одну політичну помилку» та став автором самвидаву. Знову заарештували.

У грудні 1971 року заарештували дружину Ніну Строкату-Караванську і в травні 1972 року її засудили на 4 роки таборів.

У листопаді 1979 р. Караванському дозволено разом з дружиною виїхати до США. В діаспорі Караванський повів політичну, громадську і наукову діяльність, брав участь у протестних акціях в обороні своїх друзів та займався правозахисною діяльністю, опублікував низку праць, зокрема з мовознавства. 1993 року в Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», а в 1997 році «Російсько-український словник складної лексики». Активно дописував на різні теми, зокрема політичні, в українській періодиці, писав листи до різних політичних діячів в захист України. Все це робив до останньої хвилини. Навіть при останніх трьох тижнях важкої і смертельної хвороби Караванський далеко більше клопотався своїми публікаціями та справами України, аніж своїм видужанням.

Святослав Караванський відійшов у вічність 17 грудня 2016 р, проживши майже 96 років. Одну третину свого життя він прожив в тюрмі, другу – в діаспорі, а тільки третину — в Україні.