Я процитую це місце досить вільно, бо касету я давно загубив, але основний сенс був такий. Ентоні Робінс сказав, що досягнув певних цілей у своєму житті, а потім, після досягнення цих цілей, – ще раз прошу, у разі чого, не чіплятися до слів – він обов’язково повертався до раніше досягнутих цілей знову, щоб їх «освіжити». Слідом за цим спостереженням ішла така думка. Я знову цитую з пам’яті і сподіваюся, що Ентоні не звинуватить мене в тому, що я приписую йому слова, яких він не говорив. Отже, ось ця думка. Після того, як людина досягає успіху, вона непомітно для себе починає скочуватися до «неуспішних» моделей поведінки. Й ось чому. Коли ми досягаємо певного успіху, наше життя змінюється. У нас з’являються інші гроші, у нас з’являються нові знайомства, але головне – й Ентоні Робінс підкреслює це у своєму тренінгу – людина починає поводитися «неуспішно», бо успіх приносить також і дискомфорт. Знову-таки, я сподіваюся, що нічого не плутаю! Уявіть собі ситуацію: ви починаєте ходити в ті ресторани, які ваші друзі з більш скромним достатком не можуть собі дозволити. У вас з’являються захоплення, які ваші колишні друзі не можуть розділити, оскільки ці захоплення для них надто дорогі. Щоб повернути втрачений комфорт, ви, самі того не усвідомлюючи, припиняєте робити те, що зробило вас успішним.

Я впав з бігової доріжки саме тому, що раптом зрозумів: усе сказане цілковито стосується й мене. Я досягнув своїх цілей, і «машина покотилася». Я робив те, чого мені не варто було робити. Що найцікавіше – я знав про це! Я став проводити менше часу зі своїми співробітниками і зі своєю командою. Я нехтував важливими ментальними, фізичними й духовними аспектами свого життя. Я скасовував важливі зустрічі, а іноді й зовсім на них не приходив. Моя компанія, як пісок, просочувалася в мене крізь пальців, і раптом я збагнув! Так! Усе правильно! Хоч я ніколи й не думав про це, підсвідомо я прагнув невдачі, бо мені здавалося, що це звільнить мене від того дискомфорту, який прийшов разом із досягненням заповітних цілей.

Дуже глибоке спостереження! Але ось що цікаво. Тепер, коли я знаю про цю особливість людської психології, я бачу її прояви практично у всіх, хто тією чи іншою мірою домігся успіху. І тут я хочу піти ще далі. Багато з тих успішних людей, з якими я проводжу стратегічні проекти, – власники підприємств, генеральні директори та їхні перші заступники – кажуть мені, що досягли в житті всього, чого хотіли, і тепер мають право лінуватися. Так! Ви не повірите, але багато з них кажуть про це відкрито! Вони самі кажуть, що пливуть за течією, бо не знають, чого хочуть від життя. Тому не треба применшувати важливість моїх слів. Ставити в житті нові й нові цілі – дуже важливо. Звичайно ж, між двома «етапними» цілями можна зробити й перепочинок – не проблема! Але зрозумійте, якщо у вас немає мети, до якої ви рухаєтеся, ви неминуче скочується на початковий рівень.

А ви шукаєте успіх навмисно? Ви відкриті для нього?

Я глибоко переконаний: якщо ви хочете, щоб ваше життя було наповнене успіхом, ви повинні самі його шукати. Ви повинні постійно бути відкритими для нього, для нових переживань, для нових можливостей.

На жаль, багато неуспішних людей зазвичай поглинені рутиною. Вони не хочуть і не можуть підняти голову, «виринути на поверхню», поглянути на світ по-новому. Їх немає там, зовні. Вони не бачать того, що бачать щасливі люди. А успішні, по-справжньому благословенні люди постійно шукають змін. Вони готові скористатися будь-яким новим шансом, вони постійно озираються в пошуках успіху.

Часто ми самі винні, бо не бачимо очевидного. Не бачимо загальної картини, концентруючись на якихось дрібницях. Ми відчуваємо, що втомилися, що нами заволодів стрес… Але це – не привід здавати позиції! Тримати очі відкритими не так складно, як здається. Успішні люди постійно тренують свій розум, у них постійно з’являються нові ідеї. Вони бачать можливості, які можуть трансформувати все їхнє життя чи компанію, а може – навіть змінити хід історії.

Можливо, ви думаєте: «Припини, Джоне, я не з таких, я – людина не творча, я не той, хто зважиться змінювати світ». Я вас до цього й не закликаю. Звичайно, я розумію, починати треба з чогось менш масштабного. У мене є улюблена приказка: «Перед тим, як йти змінювати світ, спочатку прибери у своїй кімнаті».

Одначе поставте собі запитання: я активно шукаю можливості? Пам’ятайте, така активність – це не те, що мають тільки деякі люди, а всі інші цього не мають. Це звичка, яку може легко виробити в себе кожен із нас.

Я хочу запропонувати вам чотири прийоми, які допоможуть на практиці «відкритися» можливостям.

• Змініть мислення – ми вже стільки говорили про це, що тут я тільки скажу, на що його потрібно змінити. Привчіться щоразу питати себе: «Як я можу використати це собі на користь?» Це запитання допоможе вам знаходити можливості в щоденній рутині, у проблемах, і навіть у тому, чого ви терпіти не можете.

• Збирайте інформацію – чим більше ви знаєте про щось, тим більше можливостей ви в цьому побачите. Якщо ви, наприклад, нічого не знаєте про комп’ютери, навряд чи ви зможете оцінити всі переваги, які вони здатні вам дати.

• Запитуйте – про запитання я можу говорити годинами, але тут зазначу лише одне: запитуючи, ви занурюєтеся в проблему глибше, нічого не приймаючи на віру. І завдяки цьому ви ухвалюєте значно зваженіше й об’єктивніше рішення, не покладаючись на чиїсь припущення або здогадки.

• Мисліть нестандартно – існує безліч вправ, які можна знайти в Інтернеті, що дають змогу розвинути в собі творчі здібності. І тут я кажу не про вміння малювати, а про вміння мислити за рамками звичного. Хочете приклад? Розгорніть Додатки на сторінці під назвою «Вправа на креативність». Що ви на ній бачите? Точку, муху, шайбу?… Більшість людей придумає купу начебто нестандартних версій того, чим є ця чорна пляма. І лише одиниці скажуть: «Я бачу багато вільного білого простору». Ось це – по-справжньому креативне мислення, спрямоване на пошук можливостей.

Просто бачити можливості недостатньо. Ви повинні щось робити для того, щоб вони принесли успіх саме вам. А для цього потрібні всього дві речі:

• бажання діяти;

• прагнення експериментувати й не боятися змін.

Про дії ми вже поговорили в розділі 6, а тут я хочу детальніше зупинитися на експериментах. Сприймайте своє життя як лабораторію. У лабораторії є дуже конкретна мета – знаходити щось нове на благо прогресу. Правила роботи в лабораторії (крім техніки безпеки) дуже прості:

• від вас потрібні інновації та творчість;

• вас хвалять за спроби зробити щось не так, як раніше;

• від вас чекають нових рішень або удосконалення старих.

Успішні люди – світ вважає, що їм надзвичайно щастить, – постійно експериментують. Так, будь-який експеримент передбачає ризик. Але ризиків не варто боятися! Якщо ви провели всі необхідні дослідження, вивчили інформацію й проаналізували варіанти, будь-який експеримент навряд чи буде серйозним ризиком. У такому разі будь-яке рішення можна розцінити як зважене й обдумане, негативний результат якого завжди можна змінити.

Дивіться на ризики як на подорож, дослідження, вивчення можливостей. Якщо ж ви будете думати про них як про небезпеку, то ніколи не побачите можливостей, що вас оточують.

У моїй книжці з трилогії «AntiCrisis. Путівник із виживання», присвяченій продажу, я наводив таку цікаву інформацію про ризик: