Наші звички часто стають ключем на шляху до досягнення мети… Саме тому керування часом слід зробити своєю звичкою! Не чекайте результатів, розпланувавши один тиждень чи розставивши пріоритети на найближчі три дні. Як тільки у вас щось почало виходити, дні стали впорядкованішими, а часу, здається, стало більше – не зупиняйтеся на досягнутому. Пробуйте нові прийоми, покращуйте використані інструменти, експериментуйте.

Будьте дресирувальником, який ні на хвилину не випускає хижаків з ока, пробуючи все нові прийоми для того, щоб приручити їх. Ваше завдання – навчитися будувати своє життя так, щоб часу вистачало на все, що вам не тільки потрібно, але й хочеться (!) робити.

Уявіть на мить, що ви вранці сіли до столу й збираєтеся поснідати.

Серйозно! Я хочу, щоб ви уявили, як ви сідаєте снідати – як, можливо, ви вже снідали сьогодні. Уявіть, що ви зварили пару яєць, підсмажили тости, приготували каву або чай, і вас ще чекають вівсяні пластівці. Ви особливо любите вівсяні пластівці з молоком. І ось ви відкриваєте холодильник і дістаєте пакет молока. Ви відкриваєте його – на вигляд пакет здається свіжим. Відкриваєте…

І тут вам у ніздрі б’є з дитинства знайомий запах. Так, ви здогадалися – молоко скисло!

Уявіть собі кисле молоко. Згадайте, як воно пахне – їдкий, неприємний запах, особливо огидний тому, що ви очікували прохолоди та свіжості. А молоко скисло не на жарт – у пакеті ковзають слизькі грудки, але ви, не збагнувши, що сталося, виливаєте все це «добро» у вівсяні пластівці – бррр!

Бридко, чи не так?

Про що це я? Я хочу сказати, що багатьом із нас властиво, досягнувши певного успіху в житті, «спочивати на лаврах» – й ось результат! Ми перетворюємося на скисле молоко. Зовні все наче симпатично, але якщо копнути глибше – «смердить»! І всі одразу розуміють, що тут свіжості чекати не доводиться, та й взагалі краще мати справу з кимось іншим. У наш час люди дуже швидко відчувають такі речі.

Мені здається, що дуже важливо «тримати себе в тонусі», і саме на цьому я хочу зосередити вашу увагу в останньому розділі цієї книжки. Ви можете знову погортати всі мої рекомендації й додати до них щось від себе. Я впевнений, що існує також безліч інших стратегій і тактик досягнення успіху та здійснення неможливого. Я впевнений, що ви змусите удачу працювати на вас, і зможете, таким чином, поліпшити якість свого життя. Але хай як, та якщо ви не готові до постійного оновлення й пошуку «нового себе», ви рано чи пізно станете кислим молоком.

Працюючи з людьми й компаніями, допомагаючи їм досягти максимальних результатів – я роблю це вже цілих двадцять років, подумати тільки! – я помітив, що в більшості випадків ті, хто постійно прагне до оновлення, ті, хто постійно прагне вийти на новий рівень, стають першовідкривачами й лідерами у своїй галузі.

Наведу один дуже неоднозначний приклад. Коли вам пропонують уявити «сильну» людину – про кого ви думаєте? Мені здається, що реалії сучасного життя змушують нас уявляти людину, насамперед, сильну фізично. Можливо, це олімпійський чемпіон, зірка спорту, герой голлівудських бойовиків. Швидше за все, це буде супермен, на зразок Сильвестра Сталлоне чи Арнольда Шварценеггера. Навряд чи в когось поняття фізичної сили асоціюється з кимось із ділової еліти: керівником якоїсь фірми чи її власником. Ні, я розумію, що ви впевнені в силі характеру цих людей, але фізична сила? Саме фізична сила! Послухайте ось яку історію. Після неї ви, можливо, зміните свою думку.

У мене поняття грубої чоловічої фізичної сили асоціюється з особистістю Генрі Форда. Якщо ви забули, який він на вигляд, подивіться на його портрет.

Так! Це Генрі. І я вважаю його втіленням грубої чоловічої фізичної сили! Мій вибір може здатися вам дивним, особливо після того, як ви побачили цю картинку. На ній Генрі Форд – такий собі простачок, навіть хирлячок. А ось і моя історія.

Генрі Форд був тим самим чоловіком, який винайшов і «просунув у маси» машину марки «Model T», – думаю, усі про це знають. А прославився він – спробую і тут освіжити вашу пам’ять – навіть не стільки своїми автомобілями, скільки тим, що винайшов конвеєрне складання. Цікаво те, що спочатку машина «Model T» була «останнім писком моди». У продажі були машини й дешевші за цю модель, і Форд не був піонером автомобілебудування. Але ніхто інший не міг запропонувати такого поєднання надійності й новаторських розробок. З роками ціна на цей автомобіль впала, і за співвідношенням ціна / якість він не мав рівних у світі. «Model T» перевернула не тільки американську культуру, а й змусила весь світ поглянути на автомобіль по-новому. Спочатку це була взагалі єдина модель, яку випускала компанія Ford. Напевно, усі ви чули сумно відомий вислів Генрі Форда: «Наші клієнти можуть отримати автомобіль будь-якого кольору, за умови, що цей колір – чорний!» Так Генрі заявляв світові, що він має одне-єдине бачення того, якою має бути «Model T». Деякий час усе йшло непогано. Але з плином часу конкуренція ставала все жорсткішою, і буквально всі – від простих робітників до членів сім’ї Генрі – стали благати його хоч якось урізноманітнити дизайн машин. Перші серйозні розбіжності щодо вигляду «Model T» народилися 1912 року, коли машині не було й п’яти років. Генрі не бажав нікого слухати. 1912 року він разом із родиною вирушив у свою першу подорож по Європі і, повернувшись, дізнався, що його радники приготували для нього сюрприз. За час його відсутності була зроблена колосальна робота з модернізації «Model T» – змінилися обриси кузова, додалося кілька нових технологічних «фішок» і – чорний колір змінився на червоний… Стривайте, зараз почнеться найцікавіше! Повернувшись додому в США, Генрі вирушив на завод і побачив на подіумі «шедевр» – нову, неймовірно красиву версію «Model T», що виблискувала червоним лаком. Свідки цієї сцени розповідали, що в суцільній тиші Генрі, тримаючи руки в кишенях, кілька разів обійшов машину і пильно її роздивився. Звичайно ж, усі радники чекали від шефа похвали за виконану роботу, яка привела до створення такого «прогресивного» автомобіля. Нарешті, Генрі підійшов до машини зліва, вийняв руки з кишень, вхопився за двері – раз! – відірвав їх! Так! Той самий чоловічок, якого ви бачили на фото, відірвав двері нової міцної машини. Як йому це вдалося – досі залишається загадкою! Після цього він методично розламав машину на частини голими руками. У буквальному сенсі цей хирлявий чоловічок розірвав на частини автомобіль! Так він заявив усім навколо: «Не смійте знущатися з мого творіння!» Так, «Model T» увічнила ім’я Генрі Форда в історії автомобілебудування. І саме завдяки їй ім’я Генрі стало легендою, а сам він отримав чималі статки й величезний вплив. Не дивно, що він був до неї так прив’язаний.

І в той же час, замість того щоб дозволити своїй компанії і своїй машині розвиватися і рухатися вперед, він вирішив залишити все, як і було. З роками стало зрозуміло, що любов Генрі Форда до свого творіння набуває нездорового характеру. Я думаю, що всі ми, домагаючись успіху, певною мірою ризикуємо опинитися в такій пастці. Ми захоплюємося собою, ми переможці, але, якщо подумати – далі що? Ми маємо бути готові закреслити попередній успіх, щоб домогтися більшого! Вибір Генрі Форда відмовитися від змін – готовий приклад для підручника з бізнес-стратегії: усі знають, до чого це рішення привело його компанію. У 1925 році, через п’ятнадцять років після свого «дебюту»,

«Model T» практично нічим не відрізнялася від своєї початкової версії. Цікаво, що на деякі пóступки Форд все-таки пішов, і на початку двадцятих років у продаж навіть надійшли «Model T» різних кольорів. Але це була все та сама «Model T». Ну як тут не згадати прислів’я: «Хоч скільки сарай фарбуй, а палацом він не стане». Кінець історії, я думаю, також усі знають. Форд втратив шанс стати «автомобілебудівником номер один» свого часу. Компанії довелося вдовольнятися другим місцем у світовій ієрархії. Сьогодні ми бачимо, що Ford здала свої позиції не тільки у США, але й у всесвітньому масштабі. Ну що ж – не всім бути першими.