Як годні довше перебувайте просто неба, дихайте свіжим, приймайте силу сонця і воздуха.

Не готуйтеся до вмирання дочасно. Смерть завжди приходить занадто рано. Живімо, доки живеться!

Честуйте своїх народичів. Грійте їх щирою синівською шанобою. Так і свою старість зігрієте. Без подовження їх віку не буде вашого довговіку.

Не знаєте, чим себе зайняти? Опишіть своє прожиття. Неквапливо й подрібно опишіть. Якщо се нікому не згодиться, то вам — неодмінно.

Не втомлюйтесь многими правилами устрою і часу. Живіть волею і вволю.

Не городіть собі часові межі. Ніхто не знає, коли проб’є його час підйому і спаду. Хтось вичерпує себе замолоду, а хтось починає справдешнє служіння лише після 50-60-ти літ. І ніхто, крім птиць, не знає краю свого життєвого перельоту.

Медицини не цурайтеся, але пам’ятайте, що молитва, природа, музика, прилюбне діло, добрі книги, тварини мають не меншу лічну силу. Доктор тягне нас на операцію, на якій сам ніколи не був, і прописує ліки, яких здебільшого сам не куштував. Пам’ятайте, що лікарям платять за те, скільки хворих вони прийняли.

Думки про старість старять.

Наш путь — коло. Колись воно замкнеться. Але ми не знаємо коли. Розширяймо кожний відтинок, кожду дугу того кола, щоб воно не замкнулося за нашого життя.

Біль оповита таємницею, яку долає лише радість буття.

Накопичуючи тяжкою ціною добра, пам’ятайте, що се колись треба залишати.

Якщо не можете себе в чомусь утвердити, знайдіть узірець для наслідування і держіться його. Спроможіться бодай на вершок піднестися над ним, навіть якщо намір не звершиться.

В пору глибокої зрілости працюйте добровільно і вільно, виділивши зручний час. Добре, якщо ся праця приносить плоди для громади, а для вас — насолоду.

Добре, якщо ваш чоловік чи ваша супружниця молодші за вас.

Обходьтеся без позичань, не залізайте в борги. Бо се — несвобода.

Якщо довіряєте собі нині, в доброжитності, то певність укріпить сили для змагання з труднощами, що колись постануть.

Займайтеся тим, що займає вас. Робота, яку любимо, — не робота.

Розум, як і тіло, потребує поживи. Живить його допитливість, потреба вивчати довколишній світ. Немає меж розширенню свого «світика». Не стільки важна освіта, як просвіта ума. Пізнання нового освіжає і зберігає його гостроту.

Прислухайтеся до инших. Вчіться слухати — і вчуєте все, що вам треба.

Гумор — життєва сила, що помагає долати нужду. Смійтеся передусім над собою, так щоб і иншим було весело від сього. Коли ми сміємося — ми не сердимося. Коли ми сміємося — ми не сумуємо. Коли ми сміємося — ми не заздримо…

Захоплюйтесь. Захоплення — густота життя.

Держіться правди. Брехня забирає сили. І час. І друзів.

Дивуйтеся з дивного і дивних. Але не судіть їх.

Добрий і тривкий сон уночі — не марнування часу. Дрімання вдень — доточення віку.

Повно життя — се повнота життя.

Не всі дні світлі. Перед досвітком найтемніше. Світіть собі і своїй родині. Віддане їй тепло грітиме вас довго й надійно.

Не поспішайте захопити щось значне, знехтувавши малим. Оцінюйте мале, радійте малому, бо мале перед великим іде, і за ним. Се те, що буде завжди з вами. Краса світу — в чудесних розсипах дрібности.

Робіть щоденно щось привабне для себе. Або для инших.

Що більше буде людей, які вас люблять, — тим довші ваші роки.

Не будьте праведні, але будьте правильні.

Не дайте себе опосісти дрібницям. Не дозволяйте їм бентежити вас і дратувати.

Уникайте сварок, спорів, плачів, метушні, пустих клопотів, пригнічення чимось чи кимось. Уникайте людей, які се несуть.

Сійте на пожиток иншим зерно, яке ви все життя збирали в инших. Поміч людям — поміч собі. Доброчинців кріпить Бог.

Якщо заглянете у свою душу, то неодмінно знайдете сильні ознаки, що помагають жити. Навіть у слабости. Пригадуєте в святого Павла: «Сила Моя об’явлена в немочи».

Будьте відповідальні. Шукайте відповіді, шукайте причини нещасть — і виривайте їх, як дикий бур’ян. Розчищайте собі простір свободи і радости.

Роки, дати не мають над нами влади. Живіть одним днем, але хай буде він наповнений по вінця. День — як малий вік. Се і є довгоденствіє, як у давнину казали.

Якщо все йде в нитку — добре. А якщо навиворіт — теж не біда. Червак стає кволим і здихає, коли його покласти в м’яке клоччя. Поборення лихоліть гартує дух.

Вік — не хворота. Поліття — заслужена доба спокою і миру, стягання духу. Приймайте сладу дня, черпайте спокій ночи. Робіть те, що треба, і не зважуйте зроблене. Сповідайте помірність і поміркованість. Плекайте добродушність. Держіться землі, любіть її — і вона вас так прийме. Нищоту любощів заміщайте любов’ю. Споглядайте світ у широті і цілости його, а не у відрубности — родинній, домашній, просторовій. Много ходіть, та не відлучайтеся далеко від родимих теренів. Очищайтеся водою, довіряйте їй. Нехай плин життя вашого буде, як тиха ріка.

Не речі нагромаджуйте — громадьте дух

Вода — мій учитель. Ось що вонамене навчила.

Вода уникає прямого сонячного світла, любить затінок.

На осонні жерела вичахають і всихають.

Студена вода має більшу силу, ніж тепла.

Вільна вода має більшу потугу, ніж скута.

На поверхні легше плавати, ніж на дні.

Плавба в студеній воді проти течії множить сили. Се навчили мене риби струги.

Навіть камінь пливе, якщо не кострубатий, а гладкий, обтічний.

Аби бути здоровим, треба мати здорову натуру. І силу характеру. Потребою зробіть легеньку «муштру» тіла й духу бодай одну годину в день. Більшість недугів як приходять, так і минають самі. Їх долає наша кріпка природа, себто — робота, вправи, терпіння до холоду, голоду, жари, втоми, здоровий природний стіл, жива вода. Що більший натиск світу на нас — тим більше треба годити здоровлю. Звір при сьому рятується бійкою або втечею. Людина — свідомими фізичними та духовними вправами.

Жадібність виростає з кореня заздрощів. Хочемо мати, вдержати більше, ніж инші. Та хіба можливо стягнути все на себе? Тим більше — скористатися тим. Найгірша жадібність — зазіхання на чиюсь особу, її свободу, успіх і щастя. Давайте своїм ближнім волю вибору і поведінки. Дайте можність їм бути самими собою, без вашого диктату.