Для наочності наведемо деякі імена відомих особистостей, що належать до типу логіко-сенсорний екстраверт: Святослав Завойовник, полковник Євген Коновалець, Томас Едісон, Генрі Форд, академік Святослав Федоров, Маргарет Тетчер, генерал Норман Шварцкопф, генерал-полковник Костянтин Морозов, Арнольд Шварценеггер, Шон Коннері, Джеймс Бонд («агент 007»). Особи цього соціотипу добре реалізують себе як винахідники, військові, юристи, промисловці і т.п. Ця складова української душі — назовемо її «лицарською» — виразно прослідковується принаймні від Київської Русі, дослідники виявляють її присутність починаючи з арійського періоду нашої історії [108].

Наявність різних українських культур, що описуються різними соціотипами, говорить про те, що перед нами не етнос, а нація. Якщо взяти за основу вже знайому нам езотеричну систему суспільного устрою, то українська нація має таку структуру:

брахмани — етико-інтуїтивний інтроверт;

кшатрії — логіко-сенсорний екстраверт;

вайш’ї — етико-інтуїтивний інтроверт;

шудри — етико-інтуїтивний інтроверт.

Отже, розглядаючи українську націю як єдину систему, ми бачимо один соціотип — етико-інтуїтивний інтроверт. Коли ж переходимо на інший ієрархічний рівень — рівень підсистем (соціальних каст) — то бачимо, що підсистеми мають власні соціотипи.

Український етнос витворює з себе національну еліту — брахманів і кшатріїв. Оскільки українська етнопсихіка і колективна психіка касти брахманів мають однаковий соціотип, то ця каста завжди мала і має надійну й потужну основу для свого відтворення (не випадково українську інтелігенцію в основному живило українське село). Каста кшатріїв має інший соціотип, тому її відтворення вимагало від українського етносу значно більшого напруження, а іноді й сторонньої підтримки (як у випадках з варягами або Литвою).

4.6. Необхідна умова існування сильної нації

Ми знаємо три головні умови, за яких народ здобуває свободу.

Перше — коли він знаходить лідера.

Друге — коли він усвідомлює свої цілі.

Третє — коли він вірить, що позбавиться кайданів.

Френк Герберт

З погляду соціоніки, для існування української нації необхідна наявність національної еліти, що складається з брахманів і кшатріїв, для яких в цілому властиві особливості соціотипів етико-інтуїтивний інтроверт і логіко-сенсорний екстраверт. Зрозуміло, що для ефективного розвитку соціуму потрібна гармонійна взаємодія людей всіх 16-ти соціотипів, тобто в кожній касті обов’язково мають бути всі соціотипи. Але колективна психіка кожної касти має відповідати названим соціотипам (по-іншому просто неможливо).

Це пов’язане з тим, що касти брахманів і кшатріїв є організуючим началом у справі націотворення. Успіх процесу націотворення залежить від ефективної взаємодії цих каст як між собою, так і з нижчими кастами. Тому наявність т.з. «дуальних» (між психічно доповнюючими соціотипами) і «тотожних» (між однаковими соціотипами) міжкастових відносин є надзвичайно сприятливим чинником формування здорової нації.

Етнос, щоб створити націю, потребує Пророка і Провідника, близьких йому і зрозумілих. Перший має бути брахманом, другий — кшатрієм. Україна має своїх пророків — Григорія Сковороду, Тараса Шевченка (етико-інтуїтивні інтроверти). Сучасна Україна потребує нових пророків і нових провідників-кшатріїв — логіко-сенсорних екстравертів.

Якщо розглядати націю з погляду розподілу властей, то законодавча влада — це в основному брахмани, виконавча на чолі з Президентом (Гетьманом, Прем’єр-міністром чи Монархом) — в основному кшатрії. Кожна гілка влади для ефективного функціонування потребує людей всіх 16-ти соціотипів, проте інтегральні системи цінностей мають відповідати соціотипам етико-інтуїтивний інтроверт і логіко-сенсорний екстраверт — тоді вони будуть ефективно доповнювати одна одну і будуть зрозумілі народу. Щодо особи Президента як керівника виконавчої влади, то, в ідеалі, він має концентрувати в собі дух касти кшатріїв і уособлювати її кращі риси, а для цього має бути логіко-сенсорним екстравертом.

4.7. Козак Мамай

Для того, щоб національна еліта діяла ефективно, брахмани і кшатрії мають добре розуміти одне одного. Тому перед ними виникає завдання налагодження взаємодії двох дуальних способів мислення — етико-інтуїтивного інтроверта і логіко-сенсорного екстраверта, а також поєднання до певної міри протилежних начал — мудрості брахманів і активності кшатріїв. Отже — треба володіти синтетичним мисленням.

Ця ідея великого синтезу двох способів мислення, двох українських культур здавна хвилювала душі наших предків, проте не знаходила виразного формулювання і не могла реально здійснитися. Але ті великі і драматичні колізії, які народ не може вирішити в реальному житті, він вирішує у своїх міфах.

Життєво необхідна проблема синтезу двох частин української душі втілилась у міфічному образі козака Мамая. Згадаймо його зображення на народних картинах. На перший погляд — це чистої води кшатрій-козак: під рукою у нього шабля і сагайдак зі стрілами, кінь поряд — осідланий, заграє сурма — і через мить він вже в бою.

Але, придивившись уважніше, ми знаходимо в цьому образі багато дивного і таємничого, що ніяк не вписується в наші уявлення про звичайного воїна. Адже Мамай сидить у дивній для українців позі і є ніби в стані медитації. Його очі розфокусовані і направлені вдалечінь. Таке враження, що перед нами знаходиться тільки тіло, фізична оболонка, а душа злетіла до неба. Можливо, таким чином Мамай живиться космічною енергією, або через молитву просвічується божественною мудрістю. В руках у нього бандура, яка ще більше посилює враження, що перед нами поет і філософ, священник і мудрець. Його обличчя сповнене неземними спокоєм і добротою, натхненням і любов’ю.

Таким чином, в одній особі народна міфологія поєднала, здавалось би, несумісні якості — якості воїна і священника, безкомпромісного бійця і мудрого філософа, кшатрія і брахмана. Це вже не є звичайна людина — це надлюдина, яка володіє новими можливостями, в стані вирішувати принципово нові завдання.

Мамай — це ідеальний образ, який дає міфологічне вирішення проблеми України, показує шлях, яким треба прямувати, — шлях синтезу і універсалізму. А чи можливо здійснити такий синтез у реальному житті? Є підстави стверджувати, що так. До подібного універсалізму наближалася українська козацька еліта (особливо XVІ–XVІІ ст.), яка була високодуховною і високоосвіченою, володіла високими інтелектуальними, моральними і, одночасно, бійцівськими якостями. Це стало можливим завдяки тісній взаємодії тодішніх українських брахманів і кшатріїв [109].

4.8. Універсальна людина

Тут напрошується запитання, чи можна поєднати спосіб мислення двох дуальних соціотипів в одній людині? Скоріше всього, що це можливо. Адже людство розвивається до універсальності, про що писали Володимир Вернадський, Микола Бердяєв, Тейяр де Шарден і багато інших. Цей процес виявляється і в тому, що сьогодні нові великі відкриття робляться в основному на стику наук, що нові перспективні ідеї в економіці, політиці, філософії — це синтетичні ідеї.

Людська психіка, спеціалізована у формі 16-ти соціотипів, також прагне до синтезу. Скоріше всього, що людина майбутнього зможе застосовувати в собі сильні сторони всіх 16-ти соціотипів і, залежно від ситуації, використовувати переваги того соціотипу, який для цього найкраще надається. Це не означає, що ця людина втратить свій соціотип — просто вона, маючи глибокі психологічні знання і високу внутрішню енергетику, зможе на певний час переходити в стан, що відповідає іншим соціотипам. Вона буде значно свобіднішою за нас, адже у неї буде свобода вибирати той тип мислення і поведінки, який найкраще відповідає ситуації. Можливо, це вже буде нова раса — раса, що нас перевершить. І якщо вірити деяким дослідникам (О.Братко-Кутинський, М.Чмихов та ін.), то ця раса формується саме в Україні.