Традиційні українські щирість, гостинність, теплота — виразна ознака «етичності».

б) інтуїтивний:

«…українці — народ з надзвичайно розвиненим магічним мисленням, великою магічною традицією. Українець-землероб, перш ніж щось зробити у господарстві, у родинному, громадському житті, — завжди враховував цілий комплекс прикмет, забобонів, послуговувався різноманітними оберегами, аби забезпечити успішне завершення заходу або вберегтися від лиха. Саме тому гарячковість і квапливість учинків для нього не є характерними» ^[84]. «Чи помітили ви, що більшість видатних екстрасенсів, чаклунів, віщунів… мають українські прізвища… Це не випадково. Український народ у магічному відношенні є, мабуть, чи не найбільш обдарованим у світі» ^[85]. «Слов’яни віддавали особливу пошану водам, річкам, криницям, полям, лісам. Кожне урочище мало своїх богів, кожна околиця була оповита повір’ями про русалок, водяників, лісовиків, різні опікунчі єства» ^[86]. «…безумовною рисою психічного укладу українця є емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм» ^[87].

Властиві українцям релігійність, поетичність, прагнення до чогось ідеального, бажання проникнути в сутність речей утверджують в думці про їхню інтуїтивність.

в) інтровертований:

«Серед українців багато натур, замкнених в собі, самітників. Таким був старець Гр.Сав.Сковорода, великий проповідник Іван Вишенський, такими були всі ті опоетизовані пасічники, що в тиші своєї пасіки зачитувалися латинськими текстами Вергілія…» ^[88]. «Безумовно характеристична риса психічної вдачі видатних українців це — … ухил до духовного усамотнення, що Гоголь звав «духовний манастир» ^[89]. «Як важливу грань структури української духовності можна відзначити інтровертованість, тобто чуттєву спрямованість на власний внутрішній світ» ^[90].

Таким чином, маємо справу з інтровертованою етнопсихікою, в основному орієнтованою на внутрішній світ, на власний мікрокосмос, на пошуки істини в людській душі, котра є образом Божим.

г) раціональний:

«Когда малоросс с вами говорит, то несколько минут он стоит в одном положении, редко даже оборотит к вам голову, на вопросы отвечает коротко, говорит только необходимое, дает ответы не вдруг, и в словах его часто проглядывает затаенный юмор. В работе малоросс тоже своеобычен: он работает размеренно, с обдуманностью, переходя от одного приема к другому, работает молча, медленно, весь погруженный в работу; для него два дела сразу невозможны. Несмотря на свойственную его характеру большую решительность, он не легко принимается за новые занятия, потому что в своем занятии он специалист» ^[91]. «Ця терпеливість, мовчазна відвага, передбачливість, скромність, обережність, невідступність від обраної лінії, холодність при невдачах — чи це не образ осілості й одночасно не тип українського селянина» ^[92].

На основі цих та багатьох інших свідчень, а також власних спостережень, можна зробити висновок, що українська етнопсихіка характеризується такими ознаками, як «етика», «інтуїція», «інтровертність» і «раціональність». Соціотип з цими ознаками називається «етико-інтуїтивний інтроверт». Крім описаних вище особливостей, для даного соціотипу властиві відраза до насильства і скандалів, вразливість, делікатність, оптимізм, віра у вищу силу, працелюбність, потяг до гармонії та краси, інтерес до нових ідей і можливостей ^[93].

А тепер почитаємо стандартний опис цього соціотипу, призначений для ідентифікації конкретної особи, а не етносу. Звернемо увагу, наскільки опис типу окремої людини схожий з національним характером, який ми описали вище:

Доброта і співчуття — його сильні сторони. Вміє з усіма підтримувати добрі, теплі взаємини. Миротворець. Йому властиві м’яка врівноваженість і спокійна поведінка. Якщо когось образив, то не заспокоїться, доки не вибачиться і не компенсує збитки. Йому дуже важко не виконати прохання, засмутити друзів відмовою.

Багато мріє і фантазує. У всьому старається дійти до суті, має схильність бачити щось незвичайне, божественне, космічне у найпростіших речах. Любить розповідати про свої сни. Довіряє людям, високо цінує людські здібності і таланти. Ледве не найголовніше для нього — гармонія в близькому оточенні, особливо в сім’ї. Доброзичливий і веселий, важко переносить необхідність вступати в конфлікти. Йому ближче не змагання, а співробітництво. Вразливий, не переносить насилля. Не любить примушувати інших робити щось проти їх волі, більше покладається на те, щоб переконати людину.

Не може не працювати, коли інші працюють, і продовжує працювати, коли ніхто не працює. Його цікавлять методи, технології, які дозволяють діяти правильно. Сильно розвинуте почуття краси. Почувається дуже незатишно, якщо в приміщенні безладдя, перед початком роботи спочатку наводить чистоту і лад. Постійно контролює свій зовнішній вигляд. Зовсім не вміє скандалити, при можливості уникає конфліктів, пов’язаних з емоційними вибухами.

Передбачливий. Більше розраховує на завчасну підготовку, а не на щасливий випадок. Будь-яку справу намагається довести до завершеного стану. Високо цінує людську індивідуальність — як свою, так і інших^[94].

Аналогічну характеристику цього соціотипу дає професор В.П.Тронь (Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України):

Чудово орієнтується у взаємовідносинах між людьми, відчуває ставлення оточуючих до себе. Гадає, що всі люди повинні жити в любові і злагоді. Глибоко цікавиться внутрішнім світом людей, прагне розкрити його, тому серед цих людей чудові вчителі і вихователі. Його світогляд характеризують почуття любові до людей, високий гуманізм. Краще розбирається у духовному світі людини, ніж у її ділових якостях. Не переносить фізичного насилля, ніколи не підвищує голосу на підлеглих. Йому подобаються люди, котрі розмовляють чітко, коротко, вміють швидко і красиво працювати^[95].

Для більшої повноти наведемо фрагмент характеристики даного соціотипу в інтерпретації Асоціації психологічного типування — АПТ (там його називають «інтровертований відчуваючий з інтуїцією») ^[96]:

Люди, в яких домінує цей тип, мають велику теплоту, але можуть її не показувати доти, доки добре не пізнають людину. Вони тримають свою теплу сторону всередині, як хутряне пальто. Вони віддані обов’язкам і зобов’язанням щодо людей або ідей, про яких вони піклуються. Їм властивий дуже особистісний підхід до життя, вони все оцінюють через свої внутрішні ідеали і особисті цінності.

Їхні найглибші почуття виявляються рідко; їхня внутрішня ніжність замаскована спокійною стриманістю.

В повсякденних справах вони толерантні, щирі, з розумінням, гнучкі, здатні до пристосування. Але якщо загрожують їхнім внутрішнім принципам — вони не віддадуть ні дюйма.

Головний інтерес — в пошуку можливостей всередині того, що є, що ймовірно або відомо. Вони хочуть, щоб їхня робота зробила внесок у щось, до чого вони мають справу — в людське розуміння, щастя або здоров’я. Вони хочуть мати ціль, для якої вони працюють не заради зарплати, великої чи малої.

Ці типи дуже цікаві щодо нових ідей, схильні до внутрішнього і широкого бачення. Багато з них цікавиться книжками й мовами і нерідко мають дар красномовства; у них є талант бути прекрасними письменниками. Вони можуть бути винахідливими і переконливими в тому предметі, на який направлений їхній ентузіазм, — тихий, але з глибокими коренями. Їх часто притягує надання порад, навчання, література, мистецтво, наука або психологія.

Проблема для деяких з цього типу в тому, що вони можуть відчувати великий контраст між їхніми ідеями та реальними досягненнями, який накладає на них тягар почуття неадекватності.

До даного соціотипу належать такі видатні особистості, як Григорій Сковорода, Памфил Юркевич, Тарас Шевченко, Конфуцій, Микола Бердяєв, Володимир Соловйов, Федір Достоєвський, Євген Плужник, Олексій Братко-Кутинський.