мента і у травні 1822 року поїхав до Парижа вдоскона-

лювати математичну освіту. У Паризькому універси-

теті і в Колеж де Франс Остроградський слухав лекції

О.Л. Коші, С.Д. Пуассона, А.М. Ампера, Ж.Б.Ж. Фурьє,

П.С. Лапласа та інших великих французьких матема-

тиків. У своїй першій науковій праці «Теорія хвиль в

посудині циліндричної форми» (1826) розв'язав зада-

чу, на яку оголосила конкурс Паризька академія наук.

Його ім'я стало відомим серед французьких вчених.

У 1826 році Остроградського запросили викладати ма-

тематику в Паризькому колегіумі Генріха IV. Праці

молодого вченого із захопленням сприйняв видатний

французький математик О.Л. Коші, а славетний фран-

цузький математик, фізик і астроном П.С. Лаплас вва-

жав його своїм сином.

Повернувшись 1828 року в Росію, Остроградський

оселився в Петербурзі і працював в офіцерських кла-

160

сах Морського кадетського корпусу, а потім одночасно

в інших вищих навчальних закладах: з 1830 року в Ін-

ституті інженерів шляхів сполучень, з 1832 року в Го-

ловному педагогічному інституті, з 1840 року в Голов-

ному інженерному училищі і з 1841 року в Головному

артилерійському училищі.

Остроградський ніколи не поривав зв'язків з Укра-

їною. У Петербурзі він познайомився і підтримував

дружні стосунки з Т.Г.Шевченком та багатьма діячами

українського походження. Часто приїжджав на бать-

ківщину.

У 1830 році Остроградського обрали академіком Пе-

тербурзької академії наук, а потім іноземним членом

Американської

(1834),

Туринської

(1841),

Римської

(1853) і членом-кореспондентом Паризької (1856) ака-

демій наук.

Дослідження Остроградського присвячені різнома-

нітним галузям математики і механіки. Йому належать

численні праці з диференціального та інтегрального

числення, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірно-

стей, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної

фізики, балістики та інших наук. Багато формул, тео-

рем, принципів, прийомів і методів вирішення різних

задач названі його ім'ям. Дуже багато теорем і формул

Остроградського увійшло в курси математичного ана-

лізу, але його ім'я не завжди згадується.

Особливо великі заслуги Остроградського в галузі

механіки. Йому належать курси небесної та аналітич-

ної механіки. Він уперше сформулював і довів узагаль-

нені теореми, пов'язані з принципом можливих пере-

міщень і з принципом найменшої дії, який є загальним

161

принципом механіки. Цьому принципу підлягають та-

кож і різні фізичні процеси і тому він є однією з най-

вищих вершин теоретичної фізики. З його допомогою

можна математично досліджувати багато різноманіт-

них явищ і процесів.

Остроградський вивів знамениту формулу пере-

творення інтегралів об'єму в інтеграли по поверх-

ні. Цією формулою користувався англійський вчений

Максвелл, створюючи математичну теорію електрики.

Праці Остроградського про поширення тепла в середо-

вищах, які рухаються, про рух пружного тіла, про по-

ширення хвиль на поверхні рідини, його теорія удару

та інші праці відіграли величезну роль у розвитку фі-

зики й техніки. Новаторський розум Остроградського

як коштовний діамант виблискує в усіх його працях.

Критерієм цінності своїх досліджень він вважав

практику. Багато його праць мали прикладну спрямо-

ваність. Вчений займався зовнішньою балістикою, ста-

тистичними методами бракування виробів, брав участь

у комісіях з реформи календаря, з водопостачання Пе-

тербурга та інших.

Остроградський був чудовим педагогом, він прище-

плював своїм учням любов до знань і науки, допомагав

їм у науковій роботі. Йому належить ряд посібників і

підручників, таких, як: «Посібник з начальної геоме-

трії», «Курс небесної механіки», «Програма і конспект

тригонометрії для військово-навчальних закладів» та

інших. Його вихованці капітан Степан Бурачек і лей-

тенант Семен Зелений за запис і видання курсу Остро-

градського «Лекції алгебраїчного і трансцендентного

аналізу», прочитаного вченим взимку 1836-1837 ро-

162

ків у Морському кадетському корпусі, були відзначені

половинною Демидівською премією 1838 року Петер-

бурзької академії наук в галузі математики. Це були

публічні лекції Остроградського для морських офіце-

рів, військових і цивільних інженерів. Вони мали не-

змінний успіх і були великою громадською і куль-

турною подією. Багато учнів Остроградського стали

відомими вченими, серед них І.О. Вишнеградський,

М.П. Петров, Д.І. Журавський, С.В. Кербедз, М.Ф. Ястр-

жембський та інші.

Внаслідок викладацької і організаційно-педагогіч-

ної діяльності Остроградського в Росії виробилась гар-

монійна система поглядів на викладання взагалі і ма-

тематики зокрема. Він вважав головним завданням

навчання — зацікавлення слухача предметом вивчен-

ня, а елементи наук викладати в найбільш доступній

і пристосованій для розвитку учня формі. Вважав та-

кож, що абстрактне викладання предмета відвертає

учня від науки, що вивчається. Під впливом його пе-

дагогічних ідей в Росії в середині 19-го століття було

видано ряд методичних посібників, які пропагува-

ли прогресивні методи викладання. Остроградський

був пристрасним пропагандистом знань. Він доступно,

зрозуміло й образно розповідав про останні досягнен-

ня науки. Його лекції слухали не тільки студенти, але

й широка публіка.

Михайло Васильович помер 1 січня 1862 року в Пол-

таві, де його і поховали.

Повне зібрання праць вченого у 3-х томах видано в

Києві у 1959-1961 роках.

163

ТЕОДОР ЖЕРІКО

(1791 — 1824)

французький живописець

Ars longa, vita brevis (лат.) –

Мистецтво довговічне, а життя

(людини) коротке.

Гіппократ

Французький живопи-

сець

і

графік

Теодор

Жеріко

народився

26

вересня

1791

року

в

Руані.

На

його

долю

випала

роль

першим

про-

класти

шлях

романтизму

в

живопису.

У

1808-1810

ро-

ках

він

навчався

в

майстер-

ні

художника

Карла

Верне

164

і

заприятелював

з

його

си-

ном

Орасом,