У 1836 і 1842-

1843 роках Верне

виконує

диплома-

тичні

доручення

короля Луї Філіп-

па в Росії. На за-

мовлення

російсь-

кого

імператора

Миколи І малює

ряд картин для

Зимового

палацу

в Петербурзі.

Орас Верне.

Повернувшись

Перед перегонами

незасідланих коней.

171

із Росії до Парижа, художник продовжує малювати

батальні полотна для військової галереї Версальсько-

го палацу («Битва при Іслі», «Бомбардування Танже-

ру», «Здобуття Смоли»).

У період Другої республіки (1848-1852) і Другої ім-

перії (1852-1870) Верне багато та плідно працював над

новими творами. На виставку 1855 року він предста-

вив картину «Битва при Альмі», яку журі відзначило

Великою золотою медаллю.

Творчість Верне була різноманітною. Він малював

величезні батальні полотна, парадні портрети, мари-

ни та інтер'єри. Батальними картинами він оспівав

військові перемоги улюбленої Франції.

Орас Верне працював до останнього дня і помер у

зеніті слави 17 січня 1863 року в Парижі.

172

ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК

(1799 — 1850)

французький письменник

Ні один письменник, якщо не зважа-

ти на Шекспіра, не породжував та-

кого глибокого шанування, і ні один

письменник не був у такій мірі цьо-

го гідний. Бальзака вивчали і будуть

досліджувати надалі, як вивчають

і досліджують світ, тому що він і є

цілий світ.

Андре Моруа

Великий

письменник

Франції, класик світової лі-

тератури Оноре де Бальзак

двічі приїздив в Україну, де

у 1847-1848 і 1848-1850 ро-

ках жив у селі Верхівні, що

на теперішній Житомирщи-

ні, у маєтку польської гра-

фині Евеліни Ганської. Із

Верхівні він їздив до Києва,

який називав вічним містом

Півночі і Північним Римом,

відвідував там Контракто-

вий ярмарок. У Верхівні пра-

цював над своїми творами.

Оноре де Бальзак народився 20

травня

1799

року

в місті Турі, адміністративному центрі провінції, ма-

льовниче розташованому на березі річки Луари. Його

173

батько Бернар-Франсуа Бальзак походив із селян

Лангедока, і його справжнє прізвище Бальса. Почавши

службу розсильним і молодшим клерком у нотаріуса в

рідному департаменті Тарн, він невдовзі поїхав до Па-

рижа, де став канцеляристом в Королівській раді, був

секретарем морського міністра, чиновником муніци-

палітету, головою суду, служив в інтендантському ві-

домстві. У 1797 році, коли йому було 51 рік, він узяв

за дружину Лору Саламбьє, дочку паризького сукно-

роба, яка була молодша його на 32 роки. У 1800 році

в родині Бальзаків народилася друга дитина — дочка

Лора, в одруженні Сюрвіль.

У 1802 році народилася ще дочка Лоранса, з наго-

ди хрещення якої Бальзаки додали до свого прізвища

дворянську частку «де». Потім народився син Анрі.

Раннє дитинство Оноре минуло поза батьківсько-

го дому. Спочатку він жив у годувальниці в селищі

поблизу Тура, а потім в пансіоні Леге, де він був уч-

нем класу читання. Коли йому виповнилось вісім ро-

ків, мати віддала його у Вандомський колеж, яким

керували монахи-ораторіанці. Життя в колежі було

суворе, там навіть застосовувались тілесні покаран-

ня. Батьки рідко відвідували його, за шість років мати

тільки двічі приїздила до нього. У колежі у нього роз-

винулася пристрасть до читання книг, яка пертвори-

лася в якусь спрагу, яку неможливо було вгамувати:

він ковтав усі книги підряд, його в рівній мірі цікави-

ли твори про релігію, з історії, із філософії і фізики.

Він зберігав у пам'яті усі мислі, почерпнуті з книг, а

також ті мислі, що виникали у нього під час роздумів

або під час бесіди. Ще в дитинстві він вирішив стати

174

великою людиною і вірив, що його чекає велике май-

бутнє.

У 1814 році батько переводиться з Тура в Париж,

і Оноре віддали в приватний учбовий заклад, пансіон

Лепітра, в якому він у 1816 році закінчив курс свого на-

вчання. Батько бажав бачити свого сина нотаріусом або

адвокатом, і на його настійну вимогу Оноре вступив до

Школи права, одночасно працюючи клерком в конто-

рі адвоката Жана-Батіста Ґійонне-Мервіля. У цей же

час він відвідує лекції з літератури в Сорбонні і при-

ватно вивчає інші науки, часто буває в Музеї природ-

ничої історії, годинами студіює філософів та істориків

в бібліотеці Арсеналу. У нього було невгамовне праг-

нення усе збагнути, зрозуміти причини і наслідки.

У 1819 році Оноре з успіхом закінчив Школу пра-

ва і заявив батькам про своє тверде рішення зайняти-

ся літературою і на літературній ниві добитися слави.

У цьому ж році батько, якому минуло 73 роки, вийшов

у відставку, і родина переселилася в містечко Вільпа-

різі, розташоване на півдорозі між Парижем і Мо. Оно-

ре залишився в Парижі. Батьки, поступившись його

наполегливості, вирішили надати Оноре можливість

виявити себе в літературі, надавши йому два роки ви-

пробного строку. Домовились, що на утримання сина

будуть давати півтори тисячі франків на рік.

Бальзак поселився в Сент-Антуанському передмісті

на вулиці Ледігьєр у мансарді старого шестиповерхо-

вого будинку, неподалік від біліотеки Арсеналу. Він сам

купував провізію і сам готував собі їжу. Грошей виста-

чало на вельми убоге життя. Тут, в мансарді, почався

його шлях до літератури. Тут він заклав фундамент, на

175

якому пізніше побудував свій монументальний твір —

«Людську комедію». У нього багато задумів. Але най-

більш за все його приваблює слава великих поетів

Франції Корнеля і Расіна, і він вирішує написати вір-

шовану трагедію про Кромвеля83. Майже рік він пра-

цював без відпочинку, але перша літературна спроба

була невдала. Письменник Андрійо, якому Бальзак дав

на відзив свій твір, виніс суворий вирок: «Автору слід

займатися чим завгодно, але тільки не літературою».

Невдача не збентежила Бальзака, він вірить в свої

сили і сподівається, що славу йому принесе роман.

У 1820-1821 роках він працює над романом у листах

«Стені, або Філософські помилки». Але у нього браку-

вало досвіду та майстерності, і роман не був закінче-

ний. На життя потрібні були гроші, їх можна було за-

робити, створюючи романи для «легкого читання». Такі

романи мали попит, і видавці-книготорговці шукали

авторів, здатних швидко їх писати. Спочатку Бальзак

пише такі твори в співавторстві з досвідченим літера-

турним ділком Оґюстом Ле Пуатвеном, а потім — са-

мостійно. За п'ять років (1821-1825) він створює близь-

ко десятка таких романів: «Спадкоємиця Біразького

замку», «Жан-Луї, або Знайдена дочка», «Клотільда

Лузіньянська» та інші.

У кінці 1820 року Бальзак переїхав до батьків у

Вільпарізі. Тут він у 1821 році познайомився з Ло-

рою де Берні, молодшим дітям якої він давав уроки. Їй

на той час було 44 роки. Лора стала першою любов'ю

Бальзака. Вона оцінила талант молодого письменни-

ка, з розумінням поставилася до його мрій і планів, ви-