можливість присвятити заняттям наукою. У подруж-
жя Лапласів були дочка та син — майбутній генерал
Лаплас.
Лаплас помер 5 березня 1827 року після важкої не-
тривалої хвороби. Помираючи, він сказав: «Те, що ми
знаємо, таке мізерне у порівнянні з тим, чого ми не
знаємо». Похорони відбулися 7 березня. Похований в
Парижі.
153
ДОМІНІК ДЕ ЛЯ ФЛІЗ
(1787 — 1861)
український лікар, етнограф, художник,
публіцист французького походження
Доброта, проявлена до нас
якою-небудь людиною,
привертає нас до неї.
Жан Жак Руссо
Домінік П'єр де ля Фліз народився у 1787 році в мі-
сті Меці на північному сході Франції в родині військо-
вих лікарів. Як дід та батько, став військовим хірургом.
Брав участь у наполеонівських війнах, у тому числі у
війні Франції з Росією 1812 року.
24 червня 1812 року французькі війська форсува-
ли річку Німан і почали похід на Москву. Дві російсь-
кі армії відступили до Смоленська. 14 серпня кавале-
рійський корпус маршала Мюрата та піхотний корпус
маршала Нея підійшли до селища Красне поблизу
Смоленська. Розпочався жорстокий бій. У цьому бою
пораненого помічника головного хірурга імператорсь-
кої гвардії Наполеона капітана де ля Фліза захопили
в полон.
Після війни 25-літній капітан з невідомих причин не
повернувся на батьківщину і все своє подальше життя
поєднав з Україною, якій віддав свій незвичайний та-
лант.
Оселившись у Києві, він узяв за дружину Софію
Маркевич, яка походила із відомого козацько-стар-
шинського роду, і завдяки протекції родичів дружини
154
одержав посаду старшого лікаря Управління держав-
ними маєтностями Київської губернії.
Де ля Фліз, якого в Україні стали звати Дем'яном
Петровичем, виявив глибокий інтерес до історії, пам'я-
ток старовини і побуту народу краю, де йому довело-
ся жити. Російське географічне товариство доручи-
ло йому виконати краєзнавчий та етнографічний опис
Наддніпрянщини та Полісся. Протягом 1847-1854 ро-
ків він створив дев'ять унікальних рукописних альбо-
мів, написаних російською
та французькою мовами.
В цих альбомах містить-
ся
величезна
кількість
статистичних,
географіч-
них, біологічних, медич-
них та інших відомостей і
сотні акварельних рисун-
ків. Найбільший з альбомів
під назвою «Медико-топо-
графічний опис держав-
них маєтностей Київської
округи» налічує 1245 сто-
рінок. Епіграфом до своєї
праці він обрав вислів сво-
Обкладинка
сьомого
го великого співвітчизни- альбому
де ля Фліза, 1195 стор.
ка Жана Жака Руссо (1712-1778): 1848р.
«Якщо
неможливо,
щоб усі були щасливими, треба намагатися зменшити
кількість нещасних».
Де ля Фліз був автором фундаментального укра-
їнсько-російського
словника
культурно-побутових
термінів.
155
У своїх мемуарах,
надрукованих у Пе-
тербурзькому часопи-
сі «Русская старина»,
де ля Фліз розповів
про похід Наполео-
на в Росію і повстання
Чернігівського
полку
Зразки селянських
в місті Василькові по-
жител
близу Києва (11 січ-
(з альбому
1854року).
156
ня 1826 року) проти самодержавної влади і кріпосно-
го права.
Доктор медицини, професор, член ряду медич-
них товариств Києва, Вільно та Москви, український
француз Дем'ян Петрович де ля Фліз помер у 1861
році в місті Ніжині.
Мешканці Фастівського
Мешканці Таращанського
това-
това-
риства^
альбому
риства^
альбому
1848року).
1849року).
Його син Микола Дем'янович де ля Фліз працював на
ниві просвітництва в Україні, у 1875-1880 роках він викла-
дав французьку мову в Кам'янець-Подільській гімназії.
157
МИХАЙЛО ОСТРОГРАДСЬКИЙ
(1801 — 1862)
український математик, педагог
Видатний математик
першої
половини
19-го
сто-
ліття,
один
із
засновників
петербурзької
математич-
ної
школи,
Михайло
Васи-
льович
Остроградський
на-
родився
24
вересня
1801
року
в
селі
Пашенному,
нині
село
Пашенівка
Пол-
тавської
області,
в
родині
дрібного
урядовця
Василя
Івановича Остроградського.
Український
козацько-
старшинський
рід
Остро-
градських
відомий
із
середи-
ни 17-го століття. За сімейними переказами, рід веде свій
початок від князя Костянтина Костянтиновича Острозь-
кого (1526-1608), один із синів або онук якого пішов на
Запорізьку Січ і став називати себе Остроградським. Із
роду Остроградських відомі: Матвій Іванович — мир-
городський полковий суддя, який брав участь у Північ-
ній (1700-1721)77 і російсько-турецькій (1735-1739)78 вій-
нах; Федір Матвійович — миргородський полковник,
учасник Прутського походу 1711 року79 і російсько-ту-
рецької війни (1735-1739); Василь Олександрович — по-
міщик, товариш (заступник) міністра торгівлі і промис-
ловості в царському уряді і депутат 3-ї Державної думи
(1907-1912). Мати Михайла була з українського козаць-
кого роду Сахненків, спорідненого з родом гетьмана Ліво-
бережної України Данила Апостола.
Михайло навчався в пансіоні при Полтавській гім-
назії і, закінчивши її, вступив у 1816 році до Харківсь-
кого університету. Його університетськими вчителями
були професор математики і мислитель-матеріаліст
Т.Ф. Осиповський (1765-1832) і професор математи-
ки А.Ф. Павловський (1789-1857). Під впливом цих
педагогів сформувались наукові інтереси і світогляд
Остроградського. Закінчивши у 1821 році університет,
він через свої антирелігійні погляди не одержав доку-