А затим розпочнеться вшанування Героя в Неньці. Котигорошка нагородять усіма орденами-медалями, які лише є, присвоять йому військове звання «генералісимуса» та цивільний титул «Рятівник людства», а потім проголосять довічним диктатором України. І ось він виходитиме кожної неділі на балкон свого імператорського палацу на Майдані Незалежности у Києві і промовлятиме до свого українського народу… Ні, до цілого людства, бо всі електронні та друковані засоби масової інформації розноситимуть його слова цілим світом.

І буде він вбраний так гарно у чорний маршальський стрій — мундир, розшитий золотом, з погонами генералісимуса (теж золотими), чоботи блискучі надзвичайно, зі шпорами, ясно якими, шабля… Про шаблю можна говорити до безкінечности, тому зазначимо лише, що це подвійний шедевр — як ювелірного, так і зброярського мистецтв. Нагороди свої Рятівник людства зможе носити лише за принципом ротації: одягати кожного дня лише десять-п'ятнадцять різних орденів у комбінації, залежній від теми послання до людей. Картуз?.. Ні, головний убір він триматиме в руці, і вітер розвіватиме його трохи посивіле, але все ще гарне, кучеряве волосся… Такої попелястої, як його нинішнє існування, барви.

У дні найважливіших свят з Рятівником людства на балкон виходитиме його вірна дружина, друг і соратник, мати дітей його, перша пані України… Хто?!

Ось тут для мрійника Котигорошка розпочалося щось схоже на шизофренію. Бо хто виходитиме з ним на імператорський балкон у дні найбільших свят? Ярина чи Небослава? Небослава чи Ярина?

До всіх згаданих мук Котигорошкових додалася ще одна — дошкульна і неприємна. Цілком логічно він втямив, що двох дружин — одночасно — не зможе мати, навіть тоді, коли стане диктатором всієї України (ні народ, ні Церква, а найбільше жодна із кандидаток у Котигорошкові дружини цього не стерплять), тому треба обрати одну. Добре було б, якби, скажімо, Ярина стала його законною дружиною, а Небослава — коханкою… Що, Небослава з її чоловічим вольовим характером і чиясь коханка?! Не смішіть, пане поручнику, та вона швидше всіх перестріляє — і свого коханця, і його законну жону, і ще з десяток тих, хто потрапить під гарячу руку. Тоді інша комбінація: Небослава — дружина, Ярина… Ні, цього не буде! В Котигорошка аж сльози закрутились в очах від згадки про цю таку ніжну, тонку, делікатну дівчину в ролі коханки.

Тоді що? Треба одружитися з однією із них. Небослава як донька військового міністра, без сумніву, навіть самим фактом свого існування у статусі пані Котигорошко допоможе йому якнайшвидше просуватися службовою драбиною, а Ярина?.. Ярина — гарна і розумна дівчина, яку він дуже любить. Раптом Котигорошкови прийшла думка, від якої він мало не застрелився. Так, він одружиться з однією із двох коханих — з Яриною або Небославою, але, що робитиме та, інша, з якою він НЕ одружиться?! Не буде ж вона, ні Ярина, ні тим більше Небослава, сидіти й тужити за своїм зрадливим милим! Може, їй і буде якийсь час гірко, але довго вона не тужитиме, — зрештою, зрозуміє, що треба подбати про себе і одружиться з …іншим, як-не-як! Це щось неймовірне!

Що ж робити?

Котигорошко, аби передчасно не з'їхати з глузду і не вчинити якусь дурницю, уже почав себе готувати до того, що рано чи пізно якась одна з його коханих одружиться з чужим чоловіком. Тому треба починати страждати вже відтепер. Але за ким? Хто з цих двох тепер таких лагідних і щирих дівчат через якийсь час (після того, як він одружиться з однією) зробить його життя нестерпним від постійного болю? Наразі це важко з'ясувати, тому треба відпрацьовувати обидва варіанти. Котигорошко як зразковий офіцер любив порядок в усьому, тому впорядкував і цей свій тренінг превентивного страждання. Він розробив графік, за яким парними числами місяця він з 18.00 до 20.00 дві години тужив за Яриною, а з 20.00 до 22.00 рівно стільки ж часу — за Небославою, а непарними числами порядок страждання змінювався на зворотний: спочатку — за Небославою, а потім за Яриною…

З часом Котигорошко так звик до періодів туги за «втраченим коханням», що коли настрій у нього був далеко не сумовитий, то він із великими зусиллями змушував себе займатись цими стражданнями. Все-таки він був вольовою людиною.