— Слухай, колего, — спитав Котигорошко осавула, — у мене виникло запитання, що має робити дух, ну, скажімо, Самуїл, коли в один і той самий час його викликають на службу двоє магів, хоча б ти і я? Що йому — роздвоюватись?

— Та ні, — засмівся осавул, — я не сказав тобі, що у кожного з верховних духів є цілі армії нижчих духів. У згаданого тобою Самуїла є два перші заступники — генерал-фельдмаршали Арнінієль і Харпон, у тих, у свою чергу, по три генерали, у першого — Дарсіель, Брумієль, Несторієль, у другого — Хармеас, Мересін, Храніан, у кожного з цих генералів — по два генерал-лейтенанти, по три генерал-майори і по десятку полковників, а у тих — відповідно нижчі чини, аж до тисяч і тисяч рядових. А якщо станеться так, як ти змоделював, то Самуїл з поваги до обох магів не прийде до жодного, а до обох пришле своїх перших заступників, якщо на службу покличуть три маги, то буде послано трьох генерал-лейтенантів у супроводі переконливого прохання про вибачення та засвідчення пошани. Назагал скажу тобі, Вишнеславе, що сервіс у цих духів, як у кращих корчмах Харкова і Полтави.

— Гості з матеріяльного світу! — оголосив про прибуття Котигорошка і осавула Ріппа мажордом, коли вони ввійшли у величезний похмурий Вельзевулів палац, змурований з червоного застиглого вогню.

їх зустрів сам господар.

— Маг А.Г.Ріппа, — відрекомендувався осавул.

— Маг К.Т.Горошко, — назвав себе навчений осавулом Котигорошко.

— Імператор Великої Інфернальної Імперії, засновник і Великий Магістр Ордена ФЛІ і так далі, — весело промовив Вельзевул і, махнувши полою довгого вогненно-червоного шовкового плаща, жестом запросив гостей до зали. — Прошу знайомитися з моїми придворними. — Вони пішли вздовж шеренги пишно вбраних вельмож, кожен з яких при наближенні до них Імператора з Котигорошком і осавулом Ріппа називав себе.

— Сатан, Лідер Опозиції.

Та у них справжня демократія, подумав Котигорошко, відважуючи поклон бундючному духови в демонстративно біднішому, ніж у інших, одязі, а цей ще в популізм грає.

— Ієронімус, Принц Смерти, Великий Адепт Ордену.

— Молох, Принц Землі Сліз, Великий Адепт Ордену.

— Плутос, Принц Вогню.

Тож ось ви, голубчики які. Премилі Хлоп'ята!

— Леонард, Великий Майстер Шабашу, Рицар Ордену.

— Баал, Міністр Угод.

Скромно відрекомендувався, а які ж у нього колосальні можливості, це — майже теж саме, що начальник податкової служби та міністр фінансів в одній особі у нашому світі.

— Прозерпіна, Лукавая Спокусниця, Принцеса Грайливих Духів.

Ну, ваших підопічних ми добре знаємо.

— Адрамелек, Лорд-Канцлер, Великий Адепт Ордену.

— Астаротік, Головний Скарбник.

— Нергал, Начальник Таємної поліції. А без вас як же ж?!

— Баалберіт, Головнокомандувач Армії, Головний Адепт Ордену.

— Бельфегор, амбасадор у Гелії.

— Маммон, амбасадор у Германії.

— Веліял, амбасадор у Турані.

— Ріммон, амбасадор в Африці.

— Тамус, амбасадор у Старій Европі.

— Мартінет, амбасадор в Атлантиді.

Цікаво, чому нема посла в Україні, одне з двох — або він зараз виконує свою місію в Неньці, або Україна ще не має з Імперією Вельзевула дипломатичних стосунків. Треба опісля спитати Імператора.

— Хабарон, Лорд-Верховний Суддя. Ах, непідкупний ти наш!

— Аластор, Спеціяльний Уповноважений з громадських робіт.

Просто розчулення проймає від такого розумного облаштування держави, це ж треба розуміти, що безробіття у них зовсім нема.

— Верделет, Розпорядник Церемоній.

Наш еквівалент: шеф протоколу, дивись, як осудливо глянув на незастібнуту рукавичку.

— Суккор Бенот, Начальник Євнухів. Азія, Азія, перехвалив я їхню цивілізованість, це ж треба — толерація опозиції і офіційні гареми!

— Хамос, Лорд-Камергер, Рицар Ордену.

— Мелхом, Скарбник.

— Місрох, Головний Мажордом.

— Бегемот, Головний Чашник.

Гм, на кота схожий. На великого товстого чорного кота.

— Догон, Головний Камердинер.

— Мулін, Перший Покойовий.

— Кобал, Театральний Адміністратор.

— Асмодеус, Директор Казино.

— Ніббас, Головний Мім.

— Антіхріст, Жонглер Словами і Лицедій.

…На осавулове вийшло: з гостин Вельзевулових вони вже нікуди не пішли. Не змогли відвідати сьоме небо, бо так напилися на бенкеті, що ледь не повмирали. Спали в холодцях невідомого походження, а потім Головний Чашник Бегемот цілий день їх відпоював дуже помічним коктейлем рубінового кольору…

Прощаючись, Котигорошко все-таки спитав Вельзевула, чому його імперія не має дипломатичних відносин з Україною. Гостинний Імператор відповів якось загадково і дещо алегорично:

— А чи потрібен, скажімо, вавілонський амбасадор у Вавілонії?!