Стів Белл, співробітник «Інституту ощадливого підприємництва» і сертифікований Scrum-майстер, нещодавно відвідав два віддалених села та описав, як це працює. Проводиться зустріч землеробів – стоячи прямо в полі. Хтось із них показує рослину, що страждає від якоїсь хвороби. Інформаційний працівник швидко проглядає зображення в смартфоні, доки не знаходить фото рослини з такими симптомами й не визначає хворобу. Тут же на місці добирається науковий спосіб лікування, який не вимагає дорогих пестицидів чи хімікатів і яким селянин може негайно скористатись.
Белл каже, що швидка передача практичної інформації вже сама по собі є достатньо потужним інструментом, але цей мобільний додаток ще й пов’язує селян між собою по всій Уганді. Завдяки цьому зв’язку вони можуть ділитись інформацією про ціни на найближчому ринку, до якого часто буває кілька днів ходу. Раніше вони покладалися на милість перекупників, які, користуючись їхнім незнанням ринку, називали ціни просто «зі стелі». Тепер же селяни завжди знають, скільки перекупники беруть собі.
Белл розповів мені історію однієї жінки, яка сказала, що самі лише сільськогосподарські дані подвоїли її врожаї. А ринкові дані ще й подвоїли її ціни. Раніше вона отримувала по 300 шилінгів за бушель, але коли дізналася, що це коштує 1000 шилінгів, змогла домовитись на 600. Подвійний урожай, подвійний прибуток, та сама робота. Саме для цього призначений Scrum, і саме це він приніс їй.
Ерік Камара очолює технологічну групу відділення фонду Grameen у Кіншасі. Його група використовує Scrum для розробки цих мобільних додатків. За його словами, кожного разу, отримуючи замовлення на нові опції, команда оцінює їх за шкалою від 1 до 7, відповідаючи на три питання:
1. Наскільки важлива ця робота для місії допомоги бідним?
2. Як ця характеристика посприяє роботі інформаційних працівників?
3. Чи підтримують цю характеристику партнери? (Фонд віддає перевагу роботі з партнерами, такими як фонд Білла та Мелінди Ґейтсів, а не самотужки.)
Це дозволяє Камарі розставляти пріоритети в роботі, використовуючи об’єктивні критерії. До появи Scrum, каже він, люди просили все й одразу. Маючи ж обмежені ресурси неприбуткової організації, вони не могли робити все, а тому здавалося, що не робиться нічого. Тепер же в кожному спринті різні групи, які хочуть отримати якісь опції, приходять і розповідають, що саме вони хочуть, та абсолютно прозоро й чітко бачать їхню опцію в порівнянні з іншими. Це допомагає групі зі скромними можливостями визначити, що матиме найбільший вплив.
На прикладі інших груп я побачив, що такий спосіб роботи швидко поширюється на решту відділень фонду в Кіншасі, змінюючи ставлення працівників до їхньої звичної роботи з дев’ятої до п’ятої. Раніше там проводилися щотижневі зустрічі, на які ніхто не хотів іти, – багатогодинні переливання з пустого в порожнє, де підіймались окремі проблеми та скарги, але майже нічого не робилось. Такі зустрічі тривали вічність і нікого не влаштовували. Дуже часто єдиним результатом були звинувачення, а не пошук рішень. Тепер же, каже Камара, кожна команда має свою Scrum-дошку. Перед зустріччю всі проблеми та перешкоди стають добре помітними. У наші дні директор відділення може просто пройтись кабінетами та на власні очі побачити, що гальмує чи блокує роботу, просто поглянувши на Scrum-дошку.
Якщо поговорити з людьми зі світу неурядових організацій, то вони всі скаржаться, що люди там об’єднані спільною метою та віддані справі, але з дисципліною в них не дуже. Натомість Scrum дозволяє використовувати пристрасть людей до роботи, пояснюючи необхідність і правильність розставлення пріоритетів.
Зі Scrum легко працювати в бізнесі. Використовуючи його, можна заробити більше грошей – набагато більше. Ви подвоїте свої доходи за половину часу. Але найкорисніше його застосування пов’язане з людьми, які присвятили своє життя допомозі найбіднішим із бідних. Якщо Scrum допоможе досягти подібного ефекту тим, хто живе за межею бідності, це буде величезний крок у напрямку загального соціального добробуту.
І цей добробут не лише настане скоріше, його також можна буде виміряти. Scrum дає людям можливість легко вимірювати прогрес. У фонді Grameen є те, що його співробітники називають «прогресом виходу з індексу бідності». Ним вимірюється ефективність кожної з програм. Вони можуть провести опитування та чітко побачити вплив, який мають громадські інформаційні працівники з мобільними пристроями в сільській місцевості. Вони можуть експериментувати з різними способами роботи. Вони можуть допомагати людям знаходити нові шляхи виходу з бідності.
Мене захоплює, що Scrum повертається до свого коріння. Запускаючи його вперше, я надихався діяльністю банку Grameen та інших мікрофінансових інституцій, а також їхньою допомогою командам бідних людей щодо виходу з бідності. Вони збирали команди бідняків і задавали кожному із членів скласти бізнес-план, розписавши, що б той зробив, отримавши мікрокредит у 25 доларів. Один чоловік міг захотіти купити візок для продажу фруктів на площі містечка. Інша жінка – швацьку машинку, щоб шити на продаж одяг. Нові позики команда отримувала лише після повернення попередніх. Кожного тижня вони зустрічались, щоб подивитись, як можуть допомогти одне одному. Результати вражали. Спершу жінка зі швацькою машинкою починала заробляти достатньо грошей, щоб прогодувати своїх дітей. Кілька тижнів потому вона вже могла дозволити собі купити їм взуття. Потім вона отримувала можливість відправити їх до школи. Ще через кілька циклів вона взагалі відкривала малий бізнес і могла почати будівництво власного будинку. Дивлячись на такі успіхи, я сказав програмістам, з якими тоді працював: «Ці бідні люди не мають взуття, але це не заважає їм знайти вихід із бідності. Ви маєте взуття, але не програмне забезпечення. Вони знайшли спосіб співпраці, щоб вибратися зі злиднів. Чи готові ви зробити те саме?» Так і народився Scrum.
Неприбуткові організації – це лише одна сфера, де ми можемо запровадити інновації для досягнення соціального добробуту. А як щодо самоорганізації? Органів влади?
Державне управління
Державне управління є не лише формою організації соціальної сфери – доріг, поліції, судів та транспорту. Воно також формалізує, хто ми є як народ. Воно зводить воєдино наші уявлення про самих себе. У Сполучених Штатах фундаментальні прагнення американського народу зібрані в документі, підписаному купкою бунтівників, яких би точно перевішали по одному, якби вони не трималися разом, – Декларації незалежності. Складена аристократами, ідеалістами, рабовласниками та землевласниками, ця Декларація, на диво, містить радикальне уявлення про те, яким саме народом хотіли бути американці тієї революційної доби.
Ми вважаємо самоочевидними істинами, що всі люди створені рівними і наділені своїм Творцем певними невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода та прагнення до щастя. На те, щоб забезпечувати ці права, між людьми встановлюються уряди, влада яких походить зі згоди тих, ким вони правлять.
У наші дні важко оцінити, яким відступом від загальноприйнятих тоді норм були ці слова. Хоча ідеї епохи Просвітництва вже почали поширюватись, повністю демократичних країн у ті часи ще не існувало. Правління здійснювалося згори, божественним правом королів та силою зброї. Більшою частиною світу правили великі імперії – не лише Велика Британія, але й Франція, Австрія, Росія та Туреччина. Ідея про те, що люди наділені правами від народження, а не отримують їх милістю когось при владі, здавалась, м’яко кажучи, революційною.
З таких ідеалів і виникла форма правління, що називалась республікою. Подібно до того, як учився ходити робот Родні Брукса, Сполучені Штати також спочатку невпевнено стояли на ногах, спотикалися й падали та час від часу сходили на манівці. Але ці ідеали надихнули революції по всьому світу, і сьогодні більшістю великих держав править, бодай формально, народ через своїх представників.