Як би ви її не називали – теорія гри, постмодернізм або меметика, – динаміка історії не спрямована на покращення добробуту людства. Немає підстав вважати, що найуспішніші культури в історії обов’язково є найкращими для Homo sapiens. Подібно до еволюції, історія не звертає увагу на щастя людських організмів. Окремі ж люди, зі свого боку, зазвичай є занадто непоінформованими та слабкими, щоби впливати на хід історії на власну користь.

Історія рухається від однієї вузлової точки до наступної, обираючи з якоїсь загадкової причини спочатку один шлях, а потім інший. Приблизно в 1500 році історія зробила свій найважливіший вибір, який змінив не лише долю людства, а й, можливо, долю всього живого на землі. Ми називаємо це Науковою революцією. Почалася вона в Західній Європі, на великому півострові в західній частині Афро-Азії, який до того часу не відігравав важливої ролі в історії людства. Чому Наукова революція почалася саме в цьому місці, а не в Китаї чи Індії? Чому вона почалася в середині ІІ тисячоліття, а не двома століттями раніше чи трьома століттями пізніше? Ми не знаємо. Вчені запропонували вже десятки теорій, але жодна з них не є надто переконливою.

Історія має дуже широкий горизонт можливостей, причому багато з них ніколи не реалізується. Цілком можливо уявити її шлях від покоління до покоління в обхід Наукової революції, так само як і уявити історію без християнства, без Римської імперії та без золотих монет.

Частина четверта.

 Наукова революція

32. Полігон Аламогордо, 16 липня 1945 р., 05:29:53. Через вісім секунд після детонації першої у світі атомної бомби. При вигляді вибуху розробник бомби, фізик-ядерник Роберт Оппенгеймер, процитував рядки з Бгаґавад-ґіти: «Я став Смертю, руйнівником світів»

14. Визнання невігластва

Якби, скажімо, іспанський селянин ліг спати в 1000 році, а прокинувся десь через п’ять століть від галасу, що супроводжував підготовку до плавання матросами Колумба каравел «Нінья», «Пінта» та «Санта-Марія», навколишній світ міг би здатися йому доволі знайомим. Незважаючи на багато змін у техніці, манерах поведінки людей та державних кордонах, цей середньовічний Ріп Ван Вінкль почувався б, мабуть, у новому часі як удома. А от якби один із матросів Колумба впав у схоже забуття та прокинувся від рінгтону айфона у ХХІ столітті, то, мабуть, знайшов би новий світ дивним поза всяке розуміння. «Чи це рай? – питав би він себе. – Чи, може, пекло?»

Останні 500 років стали свідком просто феноменального та безпрецедентного зростання людських можливостей. У 1500 році в усьому світі нараховувалося лише приблизно 500 мільйонів Homo sapiens. Сьогодні ж нас цілих 7 мільярдів.[72] Загальна вартість товарів та послуг, які виробляло людство в 1500 році, оцінювалась у 250 мільярдів нинішніх доларів.[73] У наші дні вартість виробленого людством за рік становить приблизно 60 трильйонів доларів.[74] У 1500 році людство споживало близько 13 трильйонів калорій енергії на день. Сьогодні ж ми щоденно споживаємо 1,5 тисячі трильйонів калорій.[75] (Задумайтеся на хвилинку над цими цифрами – людське населення Землі збільшилось у 14 разів, виробництво – в 240, а споживання енергії – у 115 разів.)

Уявімо, що в епоху Колумба потрапив один-єдиний сучасний бойовий корабель. Він би вмить розніс на друзки і «Нінью», і «Пінту», і «Санта-Марію», а потім потопив би флоти всіх великих світових держав того часу, не отримавши жодної подряпини. П’ять сучасних вантажних суден могли би взяти на борт увесь вантаж усіх торговельних флотів світу.[76] Один сучасний комп’ютер міг би легко зберегти всі слова та цифри усіх книг та сувоїв будь-якої середньовічної бібліотеки, причому вільне місце ще б залишилось. Будь-який великий банк сьогодні зберігає більше грошей, ніж усі досучасні царства світу разом узяті.[77]

У 1500 році лише кілька великих міст на земній кулі нараховували понад 100 тисяч мешканців. Більшість жител були побудовані з глини, дерева та соломи; триповерхова будівля вважалася хмарочосом. Вулиці були пориті коліями, запилюженими влітку та брудними взимку, якими снували пішоходи, коні, кози, кури та подекуди кінні екіпажі. Найбільш звичними міськими шумами були голоси людей та тварин, а також час від часу стукіт молотка та вищання пилки. Після заходу сонця міський пейзаж чорнів, лише з поодинокими свічками чи смолоскипами, що розганяли пітьму. Якби мешканець такого міста побачив сучасні Токіо, Нью-Йорк чи Мумбаї, що би він міг подумати?

До початку XVI століття люди не подорожували навколо світу. В 1522 році це змінилося, коли після подорожі завдовжки 72 тисячі кілометрів до Іспанії повернулися кораблі Магеллана. Вона забрала три роки та коштувала життя майже всім членам експедиції, включаючи самого Магеллана. А в 1873 році Жуль Верн навіть зміг уявити, що багатий британський шукач пригод Філеас Фогг здатен був би об’їхати навколо земної кулі за вісімдесят днів. Сьогодні ж людина з прибутком на рівні середнього класу може цілком безпечно та легко облетіти навколо земної кулі за якихось сорок вісім годин.

У 1500 році життя людей обмежувалося поверхнею землі. Вони могли будувати вежі та підкорювати гори, але небо було зарезервоване за птахами, ангелами та божествами. 20 липня 1969 року люди висадилися на Місяці. Це стало не просто історичним досягненням, але й еволюційним та навіть космічним подвигом. Адже протягом попередніх 4 мільярдів років еволюції жоден живий організм не зумів навіть вийти за межі земної атмосфери, не кажучи вже про те, щоб залишити відбиток своєї ступні чи вусика на поверхні Місяця.

Протягом більшої частини історії люди геть нічого не знали про 99,99 % організмів на планеті – тобто мікроорганізми. Це було не тому, що вони нічого не важили для нас. Адже кожен із нас несе в собі мільярди одноклітинних створінь, причому не просто як «зайців». Вони є нашими найкращими друзями та найсмертельнішими ворогами. Деякі з них допомагають нам перетравити їжу та очищують наші кишки, тоді як інші стають причинами захворювань та навіть епідемій. Проте вперше люди звернули увагу на мікроорганізми лише в 1674 році, коли, глянувши крізь свій саморобний мікроскоп, Антоні ван Левенгук з подивом та острахом побачив цілий світ крихітних створінь, що кишіли у краплині води. Протягом подальших 300 років люди познайомилися просто з величезною кількістю мікроскопічних видів живої природи. Нам вдалося побороти більшість найсмертельніших заразних хвороб, які вони спричиняють, та поставити мікроби на службу медицині й промисловості. Сьогодні ми вже самі виводимо нові бактерії для створення ліків, виробництва біопалива та знищення паразитів.

Але один із найбільш видатних та визначальних моментів минулих 500 років настав о 05:29:45 16 липня 1945 року. Саме на цій секунді американські вчені підірвали першу атомну бомбу на полігоні Аламогордо, штат Нью-Мексико. З цього самого моменту людство отримало змогу не лише змінити хід історії, а й покласти їй кінець.

Історичний процес, що привів до Аламогордо та висадки на Місяці, відомий нам як Наукова революція. Під час цієї революції людство отримало величезні нові можливості шляхом вкладання ресурсів у наукові дослідження. Революцією вона називається тому, що приблизно до 1500 року люди всього світу сумнівалися у своїй здатності отримати нові медичні, військові та економічні можливості. Хоча уряди та різного роду багатії й засновували фонди для розвитку освіти та науки, метою їх було, загалом, збереження існуючих можливостей, а не здобуття нових. Типовий досучасний правитель давав гроші священикам, філософам та поетам у надії, що вони легітимізують його правління та підтримуватимуть усталений соціальний лад. Він не очікував, що вони відкриють нові ліки, винайдуть нову зброю чи підштовхнуть економічне зростання.