Але, щоби ви краще розуміли ситуацію, всі ці ієрархії є продуктом людської уяви. Брагмани та шудри не були насправді створені богами з різних частин тіла первісної істоти. Натомість відмінності між двома кастами були створені законами та нормами, вигаданими людьми на півночі Індії приблизно 3 тисячі років тому. Всупереч Аристотелю, не існує жодних відомих біологічних відмінностей між рабами та вільними людьми. Саме людські закони та норми перетворили одних людей на рабів, а інших на господарів. Між чорними та білими є деякі об’єктивні біологічні відмінності, приміром колір шкіри та форма волосся, але немає жодних доказів, що ці відмінності поширюються на інтелект або моральні якості.

Більшість людей заявляють, що їхня соціальна ієрархія є природною та справедливою, тоді як в інших суспільствах вона базується на хибних та сміховинних критеріях. Сучасні мешканці західних країн звикли висміювати ідею расової ієрархії. Їх шокують закони, що забороняють чорним жити в білих кварталах, вчитися в білих школах або лікуватися в білих лікарнях. Але ієрархія багатих та бідних – що дозволяє багатим людям жити в окремих розкішніших кварталах, вчитися в окремих престижніших школах, а також отримувати медичну допомогу в окремих добре обладнаних закладах – здається багатьом американцям та європейцям ідеально розумною. Проте доведено, що більшість багатих людей є багатими лише з тієї простої причини, що народилися в багатій родині, тоді як більшість бідних людей залишатимуться бідними протягом усього свого життя лише тому, що народилися в бідній родині.

На жаль, здається, що складні людські суспільства просто потребують уявних ієрархій та несправедливої дискримінації. Звичайно, не всі ієрархії є морально ідентичними, і деякі суспільства страждають від екстремальних різновидів дискримінації. Але вченим невідомо жодного великого суспільства, спроможного обійтися без дискримінації взагалі. Знову та знову люди створюють у своїх суспільствах порядок, поділяючи населення на уявні категорії, такі як знать, міщани та раби, білі та чорні, патриції та плебеї, брагмани та шудри або багаті та бідні. Ці категорії регулюють стосунки між мільйонами осіб, роблячи одних юридично, політично або соціально вищими за інших.

Ієрархії відіграють важливу роль. Вони дозволяють абсолютно чужим людям зрозуміти, як поводитись один з одним, не марнуючи час та енергію, потрібні на особисте знайомство. У п’єсі Джорджа Бернарда Шоу «Пігмаліон» професору Генрі Хіггінсу не потрібно було заводити близьке знайомство з Елізою Дуліттл, аби зрозуміти, як до неї ставитись. Сама її вимова розповіла йому, що вона є представницею нижчого класу, з якою можна робити все, що заманеться, – наприклад використати її, побившись об заклад, що квіткарка стане схожою на герцогиню. Сучасній Елізі, яка працює квіткаркою, треба знати, скільки сил вкласти в продаж роз та гладіолусів десяткам людей, які заходять до крамниці щодня. При цьому вона не може провести детальне опитування щодо смаків та гаманців кожного. Натомість вона використовує соціальні мітки – вбрання людини, вік та колір шкіри (якщо ця квіткарка не політкоректна). Цього досить, щоб відрізнити співвласника аудиторської компанії, який хоче замовити доставку дорогих троянд з довгими стеблами на день народження своїй матері, від кур’єра, який може дозволити собі лише букетик ромашок для секретарки з гарною посмішкою.

Звичайно, відмінності в природних здібностях також відіграють свою роль у формуванні відмінностей соціальних. Але таке різноманіття обдарувань та характерів зазвичай опосередковується уявними ієрархіями. Це відбувається двома важливими шляхами. По-перше, більшість здібностей потрібно плекати та розвивати. Навіть особливий дар може залишитися нерозкритим, якщо його не заохочувати, не вдосконалювати й не практикувати. Не всі люди отримують однакові шанси для розвитку та вдосконалення своїх здібностей. Матимуть вони таку можливість чи ні, зазвичай залежить від їхнього місця в уявній ієрархії суспільства, в якому вони живуть. Добрим прикладом є Гаррі Поттер. Відірваний від своєї відомої чаклунської родини та вихований невігласами маґлами, він прибуває до Гоґвартсу без жодного досвіду в магії. Лише через сім книг він здобуває достатній контроль над своєю силою та знання про свої унікальні здібності.

По-друге, навіть якщо люди, що належать до різних класів, розвивають у собі точно такі самі здібності, навряд чи вони насолоджуватимуться однаковим успіхом, бо грати в цю гру їм доведеться за різними правилами. Якби за часів британського правління в Індії недоторканний, брагман, католик-ірландець та протестант-англієць якимось чином розвинули в собі точно таке саме ділове чуття, вони все одно не отримали б однакового шансу розбагатіти. Адже економічна гра мала певні юридичні обмеження та неофіційні «скляні стелі».

Зачароване коло

Усі суспільства базуються на уявних ієрархіях, але не обов’язково на одних і тих самих. Чим же пояснюються відмінності між ними? Чому традиційне індійське суспільство класифікує людей відповідно до касти, оттоманське – відповідно до релігії, а американське – відповідно до раси? Здебільшого ієрархія виникає внаслідок низки випадкових історичних обставин, а потім увічнюється та відточується протягом багатьох поколінь, у процесі того, як різні групи обстоюють відведені їм права.

Наприклад, багато вчених припускають, що система каст в індуїзмі сформувалася, коли приблизно 3 тисячі років тому на індійський субконтинент вторглися індо-арії, підкоривши місцеве населення. Загарбники запровадили розшароване суспільство, в якому вони – а хто ж іще? – посідали найвищі щаблі (священиків та воїнів), залишаючи місцевим мешканцям лише ролі слуг та рабів. При цьому загарбники, яких було не так уже й багато, боялися втратити свій привілейований статус та унікальну ідентичність. Щоб уникнути цієї небезпеки, вони поділили населення на касти, кожна з яких повинна була займатись певною справою або відігравати конкретну роль у суспільстві. Усі вони мали різний юридичний статус, різні привілеї та обов’язки. Змішування каст – соціальна взаємодія, укладення шлюбу, навіть спільна їда – було заборонене. Як виявилось, ті відмінності були не лише юридичними – вони стали невід’ємною частиною релігійної міфології та практики.

Правителі стверджували, що кастова система відображує скоріше вічну космічну реальність, а не випадковий шлях історичного розвитку. Ключовими елементами індуїстської релігії були поняття чистоти та забруднення, які стали підвалинами соціальної піраміди. Набожних індусів вчили, що контакт із членами іншої касти може забруднити не лише їх особисто, але й суспільство в цілому, а тому його слід із презирством уникати. Такі ідеї навряд чи були характерні лише для індусів. Протягом усієї історії та в майже всіх суспільствах поняття забруднення та чистоти відігравали провідну роль у зміцненні соціальних та політичних поділів та використовувались численними панівними класами для підтримки їхніх привілеїв. Проте страх забруднення не є цілковитою вигадкою священиків і знаті. Його корені проростають, мабуть, з біологічних механізмів виживання, що змушують людей відчувати інстинктивну відразу щодо потенційних рознощиків хвороб, таких як хворі особи та мертві тіла. Якщо ви хочете тримати якусь групу людей в ізоляції: жінок, євреїв, ромів, геїв, чорних, найкращий спосіб зробити це – переконати всіх, що ці люди є джерелом забруднення.

Індуїстська кастова система та закони чистоти глибоко вкорінилися індійській культурі. Спливло вже багато років, як усі забули про індо-арійське загарбання, але індійці продовжують щиро вірити в цю кастову систему та ненавидіти забруднення, причиною якого може стати змішування каст. Щоправда, касти не мали імунітету до змін. З часом великі касти поділилися на підкасти. Зрештою, вихідні чотири касти перетворилися на 3 тисячі різних груп під назвою джаті (буквально «народження»). Але таке розмноження каст не змінило базовий принцип системи, за якою кожна людина від народження належить до певної групи і будь-яке порушення правил цієї групи забруднює цю людину та суспільство в цілому. Джаті людини визначає її професію, допустиму їжу, місце проживання, а також партнера, з яким можна укладати шлюб. Зазвичай прихильник цієї системи може одружитись або вийти заміж лише в межах його касти, а народжені в результаті діти успадковують статус батьків.