Хоча ця система письма залишалася частковим шрифтом, вона стала домінантною мовою в світі. Сьогодні майже всі держави, компанії, організації та інституції – якою б мовою вони не говорили: арабською, гінді, англійською чи норвезькою – використовують математичний шрифт для запису та обробки даних. Кожна частка інформації, яку можна передати математичним шрифтом, зберігається, поширюється та обробляється просто з приголомшливою швидкістю та ефективністю.
Відповідно людина, яка бажає впливати на рішення урядів, організацій та компаній, повинна навчитися говорити цифрами. Експерти роблять усе можливе, щоби передати цифрами навіть такі ідеї, як «бідність», «щастя» та «чесність» («межа бідності», «суб’єктивні рівні добробуту», «кредитний рейтинг»). Цілі галузі знань, таких як фізика та інженерія, майже повністю втратили зв’язок із розмовною людською мовою, а спираються виключно на математичний шрифт.
Порівняно нещодавно математичний шрифт породив революційну систему письма – комп’ютеризований бінарний або двійковий шрифт лише з двох знаків: 0 та 1. Слова, які я зараз набираю на своїй клавіатурі, записуються моїм комп’ютером у вигляді різних комбінацій 0 та 1.
Рівняння для розрахунку прискорення маси i під впливом сили тяжіння, згідно з теорією відносності. Коли більшість непрофесіоналів бачать такі рівняння, вони зазвичай панікують та застигають, неначе олені у світлі фар швидкої автівки. Ця реакція доволі природна і не свідчить про нестачу інтелекту або допитливості. За рідкісними винятками, людський мозок не спроможний осмислити такі поняття, як відносність та квантова механіка. Але фізикам це вдається, бо вони відкладають убік традиційний спосіб мислення та вчаться думати по-новому за допомогою зовнішніх систем обробки даних. Основні частини процесу їх мислення відбуваються не в голові, а в надрах комп’ютерів або на класних дошках
Писемність народилась як слуга людської свідомості, але поступово перетворюється на її господаря. Нашим комп’ютерам важко зрозуміти, як Homo sapiens говорить, відчуває та мріє. Тому ми навчаємо Homo sapiens говорити, відчувати та мріяти мовою цифр, яку можуть зрозуміти комп’ютери.
І це ще не кінець. Галузь штучного інтелекту шукає можливості створити новий вид інтелекту, оснований виключно на двійковому шрифті комп’ютерів. Фантастичні фільми, наприклад «Матриця» та «Термінатор», розповідають про день у недалекому майбутньому, коли двійковий шрифт скидає ярмо людства. Люди намагаються відновити контроль над бунтівним шрифтом, а той відповідає спробою стерти людську расу з лиця землі.
8. В історії немає справедливості
Розуміння історії людства протягом тисячоліть після Сільськогосподарської революції зводиться до одного-єдиного запитання: як люди організувались у мережі масової співпраці, не маючи біологічних інстинктів, необхідних для підтримки таких мереж? Якщо коротко, відповідь полягає в тому, що люди створили уявні порядки та винайшли писемність. Ці два винаходи заповнили порожнечу, залишену нашою біологічною спадщиною.
Проте поява мереж співпраці стала для багатьох доволі сумнівним благословенням. Адже уявні порядки, на яких вони ґрунтувалися, не були ані нейтральними, ані справедливими. Вони поділяли людей на вигадані групи, вишикувані в ту чи іншу ієрархію. Вищі щаблі насолоджувались привілеями та владою, тоді як нижчі страждали від дискримінації та пригноблення. Кодекс Хаммурапі, наприклад, встановлював порядок, де на верхівці була знать, нижче – міщани, а внизу – раби. Знать отримувала всі блага життя. Міщани – те, що лишалося. Раби отримували лише побої, якщо ремствували.
Незважаючи на проголошену ним рівність усіх людей, уявний порядок американців у 1776 році також встановлював ієрархію. Він створював ієрархію між чоловіками, які від нього вигравали, та жінками, які лишалися безправними. Він затверджував ієрархію між білими, які насолоджувалися свободою, та чорними й американськими індіанцями, які вважалися людьми нижчого ґатунку, а тому не мали рівних прав з іншими чоловіками. Багато з тих, хто підписав Декларацію незалежності, були рабовласниками. Після підписання Декларації вони не звільнили своїх рабів, але чомусь не вважали себе лицемірами. На їхній погляд, права чоловіків мало стосувалися чорношкірих.
Американський порядок також освячував ієрархію між багатими та бідними. Більшість американців на той час не вважали проблемою нерівність, викликану переданням багатими батьками своїх грошей та підприємств своїм дітям. На їхній погляд, рівність означала те, що до багатих та бідних застосовуватимуться однакові закони. Вона не мала нічого спільного з пільгами через безробіття, інтегрованою освітою або страхуванням здоров’я. Поняття свободи теж було геть іншим, аніж сьогодні. У 1776 році свобода не означала, що безправні (звісно ж, не чорні чи індіанці або, Боже збав, жінки) можуть отримати та виконувати владні повноваження. Вона лише означала, що держава не може, крім як за надзвичайних обставин, конфіскувати приватну власність громадянина або наказувати йому, що з нею робити. Американський порядок, таким чином, схвалював ієрархію багатства, яку одні вважали посланою Богом, а інші розцінювали як відображення непорушних законів природи. Заявлялося, що природа винагороджує чесноти, караючи лінощі.
Усі вищезгадані відмінності – між вільними людьми та рабами, між білими та чорними, між багатими та бідними – проростають із фікцій. (Ієрархію чоловіків і жінок ми розглянемо пізніше.) Однак існує залізне правило історії, що кожна уявна ієрархія заперечує своє вигадане походження та проголошує себе природною і невідворотною. Наприклад, багато людей, які вважали ієрархію вільних та рабів природною і правильною, стверджували, що рабство не є винаходом людства. Хаммурапі вважав його заповітом богів. Аристотель стверджував, що раби мають «рабську природу», тоді як вільні люди мають «вільну природу». Статус у суспільстві є просто відображенням їхньої внутрішньої природи.
21. Вивіска на пляжі Південної Африки часів апартеїду, де сказано, що користуватися ним дозволено лише «білим». Люди зі світлим кольором шкіри зазвичай більше ризикують обгоріти на сонці, ніж темношкірі. Проте за поділом південноафриканських пляжів стояла не біологічна логіка. Пляжі, відведені для людей зі світлою шкірою, аж ніяк не відрізнялися нижчими рівнями ультрафіолетового випромінювання
Спитайте прихильників переваги білої раси про расову ієрархію і почуєте псевдонаукову лекцію про біологічні відмінності між людьми. Вам можуть сказати, що в крові чи генах білих є те, що робить їх більш інтелектуальними, моральними та працелюбними. Спитайте переконаного капіталіста про ієрархію багатства і почуєте, що воно є неминучим наслідком об’єктивних відмінностей у здібностях. З цієї точки зору, багаті мають більше грошей тому, що вони є здібнішими та стараннішими. Нікого не обходить, що багатство дає краще медичне забезпечення, кращу освіту та краще харчування. Багаті цілком природно заслуговують на всі блага, якими насолоджуються.
Індус, який дотримується кастової системи, вірить, що космічні сили зробили одну касту вищою за іншу. За відомим індуїстським міфом про створення світу, боги сформували його з тіла первісної істоти Пуруші. Сонце було створене з ока Пуруші, місяць – з мозку, брагмани (священики) – з рота, кшатрії (воїни) – з рук, вайш’я (селяни та торгівці) – зі стегон, а шудри (слуги) – з ніг. Якщо прийняти це пояснення, соціополітичні відмінності між брагманами і шудрами здаватимуться такими самими природними та вічними, як відмінності між сонцем і місяцем.[49] Давні китайці вірили, що, коли богиня Нюйва створювала людей із землі, вона власноруч виліпила аристократів із чудової жовтої глини, тоді як люди нижчих класів з’явилися зі шматків бурої глини, обтрушених нею з мотузок.[50]