Одного визначення своїх цінностей і цілей недостатньо, оскільки ні те, ні інше не скаже вам, що саме необхідно робити, аби обидва пункти стали реальністю.

А якщо немає відповіді на запитання: «Що робити?», – то нічого й не буде зроблено.

Ось чому мене вже давно не дивує, що стільки людей так нічого і не досягають у своєму житті.

Багато хто може заперечити: але як можна планувати, якщо все постійно змінюється? Жоден план не втілюється в життя дослівно!

Цілковита правда! Думаю, людство ще не створило жодного плану, втілення якого в життя пройшло «як написано».

«То навіщо ж узагалі планувати? – запитаєте ви. – Планування в такому разі видається марним гаянням часу!»

Не зовсім… Бо тут набирає чинності «Парадокс планування».

Багато людей кажуть: «Я нічого ніколи не планую, бо в житті все змінюється! Навіщо планувати, якщо все так невизначено?»

Що ж, виходить, за їхньою логікою, планувати потрібно, коли все визначено? Але навіщо? Наприклад, щоб одягнутися сьогодні зранку, ви заздалегідь складали особливий план? «Крок 1: вийняти з шафи штани. Крок 2: засунути ногу в одну штанину…» – і так далі? Звичайно, ні, ви просто одяглися. Це звичка. Це – ситуація повної визначеності.

А планування допомагає нам саме в ситуації невизначеності, вносячи деяку впевненість і спокій в нестабільних, мінливих умовах. За допомогою планування ми визначаємо хоча б свої дії – і знаємо, що будемо робити, хоч як поведеться навколишній світ.

Ось у чому думка: головне завдання будь-якого плану полягає в тому, щоб стабілізувати ситуацію й отримати більший контроль у тих сферах життя чи бізнесу, у яких ми не впевнені, які невизначені.

І навіть якщо ви розробили план, а реальність не зовсім йому відповідає, зібраної за час планування інформації та розроблених варіантів буде достатньо для того, щоб легко змінити «траєкторію польоту».

Отже, парадокс планування:

Планування необхідне нам саме в ситуаціях невизначеності, – щоб завдяки йому знайти визначеність.

Повернімося до нашого прикладу з відпусткою. Припустімо, ви хотіли поїхати в Італію і розглядаєте всі варіанти перельотів, вивчаєте безліч готелів. У вас набралася величезна кількість варіантів. І з них ви зробили вибір: вирішили, що будете летіти рейсом компанії «Аерофлот» у вівторок і зупинитеся в готелі «Ренесанс».

Ви починаєте бронювати політ і цей готель і несподівано виявляєте, що на рейс «Аерофлоту» у вівторок немає вільних місць! Більше того, у готелі «Ренесанс» немає вільних номерів на обрані вами дати. Але оскільки ви заздалегідь виконали величезну дослідницьку роботу, вам є з чого вибрати. І ви вирішуєте летіти рейсом авіакомпанії «Трансаеро» і зупинитися в готелі «Маріотт».

Це і є парадокс планування. Планування допомагає нам діяти в ситуації невизначеності, даючи змогу вибирати з розроблених заздалегідь варіантів.

Що ж на практиці допомагає нам сформулювати всі ці варіанти?

І як вони пов’язані з втіленням «пріоритетних цілей»?

Для того, щоб втілити в життя будь-який задум (у нашій ситуації – реалізувати визначені на минулому етапі цілі), необхідно створити для себе ПЛАН ДІЙ.

Що таке план дій?

Що тут важливо? «Умисність», прагнення «продумати» кожен крок, сформувати очікування щодо того, як саме буде реалізовано мету.

Іноді практичне втілення плану далеке від наших очікувань – і це може дуже засмутити чи роздратувати. Але згадайте про «Парадокс планування»! Планування допомагає нам зібрати необхідну інформацію і створити КІЛЬКА варіантів руху, – щоб мати можливість «об’їхати» будь-яку перешкоду. Саме тому ми повинні концентрувати увагу не на втіленні в життя плану, а на досягненні мети!

Не так важливо, як ви доберетеся до пункту призначення, головне – щоб ви в ньому опинилися. Планування допомагає нам не зациклюватися на процесі, якщо в ньому намітилися збої, а змінити його – для досягнення результату!

Планування, проведене за всіма законами, допомагає нам:

• звести до мінімуму ризик – тому що, провівши дослідження, ми можемо прораховувати свої кроки та їхні наслідки на кілька ходів уперед;

• приймати більш зважені рішення, спираючись на дані й факти, а не на припущення, здогади і «якось буде!»;

• рухатися швидше – бо визначилися ще «на березі», і немає необхідності зупинятися для болісних роздумів на кожному повороті;

• підготуватися до непередбачених обставин і підстрахуватися – бо велика кількість інформації і варіантів завжди допомагає приймати рішення оперативніше в незнайомій обстановці;

• перестати хвилюватися – бо невизначеність лякає кожного з нас. А планування допомагає зробити внесок у формування свого життя – і зрозуміти хоча б, що ТИ робитимеш найближчим часом;

• нічого не забути – бо «в запалі бою», коли процес досягнення мети вже в самому розпалі, дуже легко випустити з уваги якусь важливу деталь. А продумавши все заздалегідь і записавши свої думки, ви завжди будете мати під рукою перелік, з яким легко звіритися.

Подивімося, які кроки необхідно зробити для того, щоб скласти простий, зрозумілий і здійсненний план дій.

На попередньому етапі ви сформулювали свої цілі за системою S.M.A.R.T. Кожна з них говорить вам про те, куди ви хочете потрапити. Прийшов час чесно зізнатися собі, де ви перебуваєте зараз. Якщо ви справді хочете почати досягати чогось у житті й хочете поставити перед собою мотиваційні цілі, що вестимуть вас уперед, що допоможуть вам рости і розвиватися, ви повинні відверто зізнатися, хоча б самому собі, де ви перебуваєте зараз. Цей крок тільки на перший погляд здається простим. Але головна складність тут – поговорити із самим собою максимально відверто.

У кожного з нас, на думку психологів, є три особистості, три «суб-Я», три образи:

• публічний – це те «Я», яке бачать усі;

• приватний – це те «Я», яке щастить (або не щастить, це в кого як) бачити лише найближчим людям;

• персональний – це те «Я», яке знаєте тільки ви, що називається, «у глибині душі».

Так от, проаналізувати свою ситуацію наодинці зі своїм персональним «Я» якраз і буває найскладніше. Як сказати самому собі – найближчому другові і єдиному безумовному захиснику – що з тобою щось не так? Та ще й у таких обсягах! Або навпаки, як захиститися від критики з вуст самого себе – найсуворішого й деколи жорстокого судді – якщо все насправді не так погано, як змальовує вам невтомна уява песиміста?

Одні думають про себе занадто добре, інші – занадто погано. Але найстрашніше в тому, що кожен із нас часом поєднує в собі обидві крайнощі і думає про себе то дуже добре, то дуже погано – залежно від конкретної сфери або ситуації!

Що ж робити?

Прекрасне запитання. Єдиної відповіді тут не існує, але можу з досвіду роботи з клієнтами (і боротьби із самим собою) запропонувати ось що: запитайте думки третьої сторони. Перед тим, як почати шлях до мети, запитайте експерта, фахівця у цій галузі або просто близьку вам людину про те, яка, за її оцінкою, ваша нинішня ситуація. Але будьте обережні: не всім думкам можна й потрібно довіряти!

Не просіть у порадника оцінити вашу мету (про це ми поговоримо пізніше) – просто попросіть його допомогти вам оцінити ваше становище на даний момент.

Почніть збирати інформацію. Вона допоможе вам зрозуміти, що потрібно зробити для того, щоб із точки, де ви перебуваєте зараз, потрапити в «пункт призначення». Ось кілька рекомендацій.

1. Розглядайте кілька варіантів. Перед тим, як приймати будь-яке рішення, чого б воно не стосувалося, продумайте принаймні три варіанти. Це правило моєї компанії, яке знають усі співробітники. Якщо я хочу щось купити, я хочу проаналізувати як мінімум три цінових пропозиції. Якщо ми хочемо прийняти якесь стратегічне рішення, я хочу бачити принаймні три різних сценарії.