• Чи достатньо часу я приділяю родині?

• Хто з моїх рідних потребує особливої турботи й опіки?

• Як підтримувати стосунки з усіма родичами? тощо.

Сюди входять, наприклад: відпочинок, вільний час, розслаблення (розвантаження), хобі та ін.

Для визначення своїх цілей у цій сфері поставте собі такі запитання:

• Чи варто мені більше уваги приділяти собі й своєму відпочинку?

• Як спланувати сімейний відпочинок?

• Як знаходити час на захоплення, хобі? тощо.

Я наполягаю на тому, щоб ви продумали всі сфери свого життя, бо всі вони взаємопов’язані: проблеми на роботі привносять проблеми в сімейне життя, здоров’я, фінанси та ін. Ось чому цей крок такий важливий.

Отже, тепер у вас повинен вийти величезний список. Тепер нам є, з чим працювати. Прийшов час зменшувати цей список і зосередитися на тому, щоб всі обрані цілі відповідали системі S.M.A.R.T. і мотивували нас достатньо, аби бути втіленими в реальність.

Перед тим як ми перейдемо до перевірки реальністю, я хочу відзначити одну важливу річ. Аналізуючи написання цілей, пам’ятайте, що цей список – тимчасовий, а точніше, – строковий (тобто розрахований на певний строк). Не забувайте про цілі, які будуть реалізовані через кілька років, – просто викресліть їх зараз, але внесіть у наступний список. Особисто я не вірю в ретельне довгострокове планування – наше життя змінюється занадто швидко. Так, тримайте в голові свої бажання на кілька років уперед, але складайте детальні плани (і ставте детальні цілі) на найближчі рік-півтора. А потім – повторіть процес для того, щоб будь-яка мета (навіть із найвіддаленішого майбутнього) із часом стала реальністю.

Безумовно, є деякі цілі (наприклад, забезпечення старості), про які варто задуматися якомога раніше. Що ж, задумайтеся – і прийміть рішення: які дії сьогодні допоможуть вам досягти цієї мети в майбутньому. Ось тільки що придумав прислів’я: «Думай – на довго, плануй – на коротко». Кострубато, звичайно, але думку передає.

Я хочу, щоб зараз ви взяли свій список і поставили собі п’ять запитань. Тримаючи в голові свої основоположні цінності, відповідайте на ці запитання і викреслюйте зі списку «невідповідні» пункти.

Я сподіваюся, що ви живете не тільки для себе. Для вас важливі ваша дружина або чоловік, ваші діти, близькі люди, друзі, колеги. Якщо якась із цілей принесе добро тільки вам, – існує велика ймовірність того, що вона зачепить чи обмежить права й свободу дорогих вам людей і, відповідно, дестабілізує все ваше життя.

Занадто багато людей обіймають сьогодні посади не тому, що ця кар’єра близька їм, а тому, що батьки хотіли, аби їхня дитина стала фахівцем у певній професії. «Твій дід був лікарем, я лікар і ти, синку, будеш лікарем», – кажуть дитині, що любить малювати. Фарби закинули й замінили анатомічними атласами. Батьки змушують зробити неприємний вибір, дитина мучиться, пацієнти в небезпеці… І кому від цього добре?

Будь-яка мета у вашому списку має бути саме вашою, тим, чого хочете саме ви, а не задоволенням вимог когось іншого. Безумовно, немає нічого поганого в тому, щоб думати про свою сім’ю. Але якщо ви робите щось тому, що відчуваєте тиск, ви будете ненавидіти і процес досягнення мети, і його результати.

Це ваше життя.

І ви повинні концентруватися на тому, чого ви хочете досягти, а не на тому, чого від вас очікують або вимагають інші.

Можливо, реалізація вашої мети вимагатиме отримання додаткової освіти. Можливо, вам буде потрібно приділити час розвитку якихось навичок. Якщо це так, а часу, бажання чи можливостей для цього немає – швидше за все, цю мету поки що краще відкласти до більш відповідного моменту.

Це дуже складне запитання, бо вам доведеться вирішити, чия думка для вас важливіша за будь-що в житті. Занадто часто найближчі нам люди, на жаль, найсильніше заважають нам у досягненні наших цілей, тому що в них у житті цілей немає, і вони заздрять. Або хочуть, щоб ви досягали їхніх, а не своїх цілей. Прислухайтеся до порад, користуйтеся підтримкою, але дотримуйтесь обраного курсу, тільки якщо це по-справжньому для вас важливо.

Ви маєте поставити собі запитання, чи справді ви хочете цього. Можливо, щось зі списку – це так, фантазія, яку можна втілити в життя пізніше. А зараз у вас є справи набагато більш термінові й важливі. Викресліть таку мету, але не забувайте про неї – просто відкладіть її на потім.

Якщо з якогось пункту із вашого списку ви відповіли «ні» хоча б на одне із запитань – викреслюйте його. Так, швидше за все, початковий «божевільний» перелік дуже швидко «схудне». Дуже добре! Але ми ще не закінчили роботу зі списком.

Ось ще шість запитань, які ви повинні собі поставити. Вони допоможуть вам переконатися в тому, що конкретний елемент списку – насправді те, на чому ви готові сконцентруватися. Пам’ятайте, якщо він не надто важливий, краще приберіть його зі списку, відкладіть на потім.

1. Чи готовий я чимось жертвувати заради досягнення цієї мети?

Досягнення будь-якої серйозної мети вимагає жертв. Ви готові пожертвувати деякими звичками, думками, часом? Якщо так – залишаємо таку мету в списку!

2. Чи буде ця мета мотивувати мене й вести вперед?

Будь-яка мета повинна вести вас до вдосконалення, забезпечувати прогрес, а не регрес. Окрім того, вона має спонукати вас до цього руху, надихати. Які з пунктів не відповідають цим характеристикам?

3. Чи є у мене на це час?

Це запитання досить просте: чи зможу я взяти на себе тимчасові зобов’язання реалізовувати цю мету, і чи не вплине це на решту мого життя? Навряд чи варто організовувати рок-групу, якщо ви через роботу і так тижнями не бачите своїх дітей. Краще пограйтеся в рок-музикантів з ними.

4. Чи готовий я докладати до цього постійних зусиль, можливо, навіть щодня, щоб ця мета стала реальністю?

Не хочу набридати вам, але знову скажу: досягнення цілей вимагає наполегливої праці. Не варто думати, що достатньо записати мету, і вона збудеться! Упевнений, що ви так і не думаєте. Але будьте готові до того, що щодня день вам доведеться докладати додаткових зусиль для того, щоб зробити неможливе можливим.

5. Чи бачу я, як ця мета стає реальністю, чи можу я уявити собі її втілення?

Якщо ні – краще поки що прибрати цю мету зі списку. І річ не у відсутності фантазії. Просто, якщо ви не бачите себе випускником програми МВА, – ви поки що не готові. І це абсолютно нормально. Навіщо поспішати? У вас все життя попереду. Головне – не використовувати це як відмовку, думаючи, що щось для вас неможливо. Можливо все – просто всьому має бути свій час!

6. Чи готовий я змінитися заради досягнення цієї мети?

Чи зміниться щось у моєму житті, хоч чого б це вимагало, щоб ця мета стала реальністю? Якщо ні – прибираємо зі списку. Зміни – це теж своєрідна жертва. І ви повинні бути готові до неї.

Наостанок хочу озвучити важливий коментар до запитань 4 і 5. Не поспішайте відповідати на них – подумайте, порадьтеся з близькими, запитайте думки вашої другої половини, колег чи керівника. Але будьте уважні – вам потрібне не їхнє схвалення чи підтвердження, а практична порада про те, скільки часу й зусиль ви, на їхній погляд, зможете докласти до досягнення кожної з цілей. Не бійтеся негативних зауважень – постарайтеся оцінити, наскільки вони адекватні й щирі. Просто іноді погляд збоку дуже допомагає знайти необхідний баланс між бажаннями та можливостями.