Слідчий помовчав і почув, як пришвидшено дихає дружина. Подумав, що цікавості людина ніколи не позбудеться, надто жінка.

Йому раптом не знати чого стало соромно за своє благополуччя, за цю затишну спальню, за цей інтимний вогник настінного бра обіч подружнього ложа.

— Він, очевидно, таки кохав цю Ґлорію, — сказав слідчий після довгої паузи. — Кохав і страждав від того, що кохає справді калічку, певною мірою потвору фізично й душевно. А може, й не потвору. Відчував, що треба робити вибір, і не міг його зробити. І тоді, мстячи самому собі, зґвалтував її. Але продовжував у глибині душі кохати, розумів свій гріх, з кожним днем ладен був прийняти все більшу покару і, не в силі признатися у зґвалтуванні, сам вигадав собі тяжку обмову, готовий до будь-якої спокути.

— А зриви, напади люті в дитинстві?

— Вони були, була й травма, — сказав слідчий, — травма, завдана судом над його дядьком Іваном, якого він досі в глибині душі вважає невинним. Але насправді з часом він переріс ту страшну хворобу… Втім, може, його потяг до Ґлорії був підштовхнутий несвідомим прагненням зробити її щасливою, бо всі люди, чимось обділені, я так зрозумів, здаються йому такими, що потребують захисту. Але не зміг, не зумів, не… ет, що казати… життя…

Вони помовчали, дружина вткнулася чоловікові в плече, і йому на якусь мить здалося, що жінка, яку, він вважав, добре знає, також безмовно просить в нього захисту. Від кого чи від чого?

— Але навіщо він обмовляв себе?

— Це бажання виникло вже потім. Спочатку він, очевидно, вирішив просто розповісти, вилити на папір все, що відбувалося з ним після приїзду до Старої Вишні. Вже тоді він мовби виправдовував себе, плутаючи фантазії з реальністю. До того ж зустріч з «жебраком», який чекав міфічного суддю, що має приїхати і навести лад у місті, наклала свій відбиток, як і потрясіння від смертей Людмили Черняк і Ніли Трачук. І судді Бушняка. А потім додалося зґвалтування Ґлорії.

— Що ж буде далі? — прошептала дружина слідчого після довгої паузи.

— Він, мабуть, залишиться у Старій Вишні, — сказав чоловік. — Хоча суддею вже не буде. Юристи тепер потрібні. Знайде якусь роботу. Хіба що… Хіба що… Розумієш, я вчора зустрів цю… Ґлорію, і мені здалося, що вона вагітна.

— Ти вважаєш, що… між ними можливе примирення?

Болісна гримаса спотворила на мить обличчя дружини слідчого.

— Так, — сказав слідчий. — Я так і вважаю. Треба вірити, що між ними… що це можливо.

— Я б хотіла їм допомогти, — сказала дружина слідчого дуже тихо, після довгої затяжної паузи.

— Їм?

— Їм обом, — уточнила дружина слідчого. — Хоча, мені здається, ти надто просто все пояснюєш.

— Надто просто? — здивовано перепитав слідчий.

Дружина слідчого мовчала. Стару Вишню дедалі щільніше огортала ніч. Великий чорний звір гладив м'якими подушечками пальців зі схованими кігтями напівсонне містечко, в оселях якого все ж світилося декілька вікон.

Про автора

Журналіст, драматург, прозаїк — така творча еволюція Володимира Лиса. Журналістиці він віддав чимало років у різних виданнях, нині редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь» (м. Луцьк).

У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо, дві з них пройшли досить широко. Як прозаїк заявив про себе 1985 року, коли повість «Там, за порогом» здобула першу премію на республіканському конкурсі творів про молодь. Вже на рубежі XX і XXI століть тричі ставав лауреатом всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». У видавництвах Києва, Львова і Тернополя вийшли романи «Айстри на зрубі», «Романа», «Маска» («Людина в п'ятьох масках»), «Продавець долі». Незвичайні характери в екстремальних умовах у поєднанні зі складними психологічними колізіями, вміле переплетення реального й ірреального роблять романи Володимира Лиса захоплююче читабельними, надають їм магічного притягання і водночас здатні задовольнити найвибагливіших літературних гурманів.

Про серію «Exceptis excipiendis»

Романи, повісті, оповідання сучасних письменників, що видаються виключно українською мовою та об'єднуються серією «Exceptis excipiendis» (усе, окрім того, що варте винятку) допоможуть вам познайомитись із пошуками та знахідками письменників різних регіонів України та різних країн світу.

Легке читання, що заохочує думати, мова, яка стає потребою, сюжети та образи героїв, що не залишать байдужими — все це можна знайти в книжках серії. Тут немає тільки того, що варте винятку — творів нудних і безбарвних.

В серії вийшли такі книжки: А. Дністровий «Місто уповільненої дії» Ю. Макаров «Культурний шар», О. Ірванець «Очамимря», О. Стражний «Храм Афродіти», М. Соколян «Кодло», В. Слапчук «Сліпий дощ», Ю. Вовк «Гра у безкінечність», М. Хобот «Камера любові».