— Джонні започатковує власний бізнес із нерухомості,— провадила вона, мило мене ігноруючи.— Він спеціалізуватиметься на розселенні нетрищ.

— Оце буде райончик.

— Я його профінансувала,— зізналася вона.— З останніх Ранджитових грошей на хрещення.

Я трохи обдумав збільшення домочадців у готелі «Амрітсар».

— Навіть коли приїхала Карлеша,— сказав я,— Олег же все одно не їде, правда?

— Сподіваюся, що ні,— посміхнулася вона.— І ти теж. Тобі подобається цей хлопець.

— Справді подобається. А навіть більше він подобається мені, коли на тон знижує свою радість.

— А Навін сьогодні буде?

— Він працює над справою для Діви. Так чи так, ця дівчина вигадує способи тримати Навіна зайнятим і близько до себе.

— Гадаєш, вони зможуть бути разом?

— Я не знаю,— відповів я, намагаючись не сподіватися на щось, чого вони, може, й не бажали.— Але я знаю, що Навін ніколи не відмовиться від Діви. Хай що він каже, а він поведений на ній. А коли поєднуєш індуса з ірландцем, то дістаєш чоловіка, який не може відмовитися від кохання.

Клієнти кав’ярні «Любов&віра» зібралися на тротуарі, тримаючи футболки, й інколи ними обмінювалися.

— Що це там таке?

— Пам’ятаєш, слова Ідриса, які ми адаптували для футболки? Тої, яку ми дали Вінсону?

— Так.

— Вінсон і Ранвей використали нотатки Рендалла й зробили зі слів Ідриса написи на футболки. І роздають їх як подарунки на відкриття.

Неподалік нас молодик тримав футболку так, що можна було прочитати. Я прочитав слова разом з ним, зазираючи хлопцеві через плече.

Почувши ці слова Ідриса на горі, я погодився з таким твердженням і зрадів, побачивши, що вони збережені, що вони живі, що вони вийшли у світ, навіть якщо тільки на футболці. Я також мусив визнати, що занадто часто знаходив у собі часточки жадоби й гордині.

Але я вже був не сам. Як казала Ранвей, я возз’єднався.

— Ну, що скажеш? — поцікавилася Карла, дивлячись, як люди обмінюються цитатами Ідриса на своїх футболках.

— Учителі, як і письменники, ніколи не помирають, поки їх цитують.

— Я кохаю тебе, Шантараме,— сказала вона, пригортаючись до мене.

Я глянув на щасливу веселу юрбу, яка напхалася у вузьку кав’ярню. Люди, яких ми втратили за роки в Місті-Острові, теж могли б заповнити цей простір.

Забагато, забагато людей померло, але ще й досі вони залишалися живими, коли я про них згадував. І майже всі ці життя могли врятувати людяність і щедрість. Вікрам, Назір, Тарик, Санджай, Вішну та всі інші імена співали до мене, а останнім завжди йшов Абдулла мій брат. Абдулла, мій брат.

Карла розслабилася біля мене, її нога стукала в такт з музикою, що лунала з кав’ярні «Любов&віра». Я нахилив її обличчя до світла доки вона сама не стала світлом, і поцілував, і ми стали одним цілим.

Правда — це свобода душі. Ми дуже молоді у цьому молодому всесвіті й часто зазнаємо невдачі, ганьблячись, навіть якщо лише в свідомості. Ми боремося, коли мали б танцювати. Ми змагаємося, шахраюємо і караємо невинну природу.

Але це не те, чим ми є, це лише те, що ми робимо у світі, який створили для себе і в якому можемо вільно змінювати свої дії, у світі, який творимо кожної секунди свого життя.

У всіх речах, які справді мають значення, ми — одне ціле. Любов і віра, довіра і співчуття, родина і дружба, заходи сонця і пісні захоплення,— у кожному бажанні, народженому людством, ми — одне ціле. Наш людський рід цієї миті нашої долі — це дитина, яка дмухає на кульбабу, бездумно і без розуміння. Але подив у дитині — це і наш подив, і немає межі для добра, на яке ми здатні, коли поєднуються людські серця. Це правда про нас. Це історія про нас. Це значення слова Бог, ми — одне ціле. Ми — одне ціле. Ми — одне ціле.

Застереження

У книзі зображено деяких персонажів, які ведуть руйнівний спосіб життя. Автентичність вимагає, щоб вони пили, палили і вживали наркотики. Я не схвалюю алкоголізму, паління чи вживання наркотиків, так само як не схвалюю злочинів і злочинності як стилю життя чи жорстокості як дієвого засобу вирішення конфліктів. А схвалюю я докладання всіх зусиль, щоб бути чесними, правдивими, позитивними і творчими з собою та іншими.

Грегорі Девід Робертс