— Щоб їм протидіяти?
— Отож-бо. Він їх не міг просто так позбутися і знав, що вони не зможуть тримати язик за зубами щодо його іноземної дружини, особливо якщо ця іноземна дружина не зможе мовчати про них.
— Ви все це за годину виметикували? Ти вирішуєш його проблеми, а він твої. Незнайомці у ліфті, серйозно?
— Саме так. Після кожної моєї вдалої провокації та образи від них він прикручував грошовий краник. Я була його пенсійним планом навпаки.
— Ти надто мила, навіть коли намагаєшся такою не бути,— посміхнувсь я.— Як тобі вдалося змусити їй так тебе зненавидіти?
— Вони малоприємні люди. І легко здатні зненавидіти. І Ранджит розповідав мені всі їхні брудні таємниці. Я ковтала пігулку правди під час кожної нашої зустрічі. Вони не витримували цього.
— Тож коли ви з Ранджитом дісталися першого поверху, ти за нього вийшла?
Вона раптом стала серйозною.
— Після того, як я вчинила з тобою через Хадербгая, я гадала, що ми більше ніколи не розмовлятимемо. І я не помилилася — частково. Ми два роки були окремо і не сказали жодного слова одне одному.
— Я дав тобі спокій через одруження з Ранджитом.
— Я одружилася з Ранджитом, аби дати спокій тобі,— відкрилася вона.— І два роки допомагала обривати родинні зв’язки і пхалася нагору політичним пагорбом, до підйому на який Ранджит був надто погано підготовлений, мав хіба що амбіції.
— Тож ти без потреби розсварила його родину, щоб він міг розтринькати родинний статок, а Ранджит натомість просував твій план розселення нетрищ? Я правильно все розумію?
— Здебільшого. Принаймні такою була угода, якби він її дотримувався.
— Карло, це... якось божевільно — те, що ви робили з Ранджитом.
— А стосунки з Лайзою хіба не були якоюсь мірою божевільні?
— Не... щодня.
Вона розреготалась, а потім відвела погляд.
— Ранджит відмовився від програми розселення в останню мить і зійшов з передвиборчих перегонів, бо, бачте, його налякали кілька погроз із протилежного боку.
— Коли це сталося? — запитав я, міркуючи, що його рішення про вихід з політики могло якось стосуватися Лайзиної смерті.
— Того дня, коли ти заявився в офіс, шукаючи мене, я саме з ним погризлася. Усе було скінчено. Усе, над чим я працювала. Він відкликав свою кандидатуру. Він трусився і пітнів. Він здався, а ти знаєш, що я терпіти не можу боягузів. Я пішла і сіла в кутку, доки він заспокоювався, і заявила, що як ми знову опинимося в одній кімнаті, то сидітимемо якнайдалі одне від одного.
— Ніхто з нас не знав тоді, що Ранджит так злякався того дня, бо думав, що я знаю про його зустріч з Лайзою перед її смертю.
— Я так зраділа, коли ти зайшов туди!
— Настільки ж, як я радію зараз? — поцікавивсь я, цілуючи її.
— Більше,— муркотіла вона.— Я сиділа в тому кутку з почуттям, що всі мої плани тепер лежать у руїнах, аж раптом зайшов ти. Я ніколи так не раділа, когось побачивши. Я подумала: мій герой.
— Давай я приготую тобі щось героїчне. Не знаю, як ти, але я помираю з голоду.
— Ні, дозволь мені.
Вона підготувала асорті з фініків, сиру і яблук, а ще вино у високих червоних келихах з ніжками у формі соколиних кігтів.
Вона розповіла про Кавіту Синг, і як зникнення Ранджита залишило Карлу лише з одним козирем, бо вона мала право голосу за дорученням по акціях Ранджита, яке він не міг анулювати без появи на публіці. Карла призначила Кавіту заступником редактора в обмін на обіцянку перетворити питання про розселення нетрищ на окрему рубрику в газеті.
Працюючи разом, Карла з Кавітою розробили загальноміську програму благоустрою, аби підштовхнути суспільство до консенсусу щодо гуманного розселення жителів нетрищ і перетворити це на громадський здобуток. Вони розіграли це на сторінках газети, що й досі технічно належала Ранджиту.
— Редактор був проблемою,— сказала Карла.— Ми багато тижнів намагались отримати його підтримку. Він протистояв нам у всьому. Та коли він прийняв запрошення на вечірку фетишистів, усе вирішилось.
— Що саме?
— Поступливість,— мовила вона.— Хочу викурити разом з тобою косячка.
— Чому ти вчора їхала на мотоциклі з Бенісією?
— Тобі болить, що я була з Бенісією чи що сиділа на дуже красивому мотоциклі?
— Воно все болить. Я взагалі не хочу бачити тебе на будь-якому мотоциклі, крім мого, хіба коли сидітимеш на власному.
— Тоді тобі варто навчити мене його водити, відступнику. Починати треба з широко розставленими ногами, правильно?
— Достатньо розставленими, щоб утриматись,— усміхнувся я.
— Розділи зі мною косячка,— запропонувала вона, лежачи на ліжку і поклавши ноги на мене.
— Зараз?
— Дивись, місто перекрите. Ми нікуди не можемо поїхати. Джасвант має вдосталь припасів. У мене є пістолет. Розслабся і викури зі мною косяка.
— Я вже достатньо розслаблений, але гаразд, якщо гадаєш, що це хороша ідея.
— Деякі двері,— повільно розповіла вона,— можна відчинити за допомогою чистого бажання.
Трохи пізніше вона принесла нам фрукти на блакитній скляній таці й погодувала мене своїми пальчиками, шматочок по шматочку. Кохання — це зв’язок, а щастя — це вже внутрішній зв’язок. Карла розцілувала мої руки, її волосся було неначе крила, розкинуті до сонця. І одна мить, яку благословило кохання жінки, змила всі рани.
— Поступливість,— провадила Карла, вмощуючись біля мене з келихом вина.
— Поступливість?
— Ніщо так не спонукає людську поступливість, як вечірка фетишистів.
— Головний редактор? — запитав я.
— Ти, що вимикаєшся? — запитала вона.— Ну звісно, редактор.
— Як ти дізналася про його фетиш? Він повідомив, чи що?
— Коли прибули гості, то ми презентували всі можливі фетиші за допомогою дівчат у масках, одягнених для пекельних мук. Ми вивели їх і водили перед ним, доки одна не привернула до себе уваги. Узагалі, це доволі швидко відбулося.
— Яка саме?
— Доміна[148] у сарі зі шкірозамінника. З каталогу секс-шопу.
— А потім що?
— Потім його зафільмували у приватній кабінці — як він підкоряється доміні.
— Ви з Кавітою зняли його на камеру?
— Не лише його. Ми також зафільмували суддю, політика, бізнес-магната і копа.
— Ти все це підлаштувала?
— У нас із Кавітою була знайома серед організаторів.
— Хто?
— Організаторка.
— Хто саме?
— Діва,— зізналася Карла.
— Діва, наша Діва, яка перебуває за стіною, з Рендаллом?
— Наша Діва, яка вже поїхала з Чару й Парі, поки ти спав,— розповіла вона.— Приїхало кілька автомобілів, щоб забрати їх додому. Охоронці вибивали двері. Джасвант вирішив, що зомбі намагаються прорватись усередину. Ми відсунули барикаду, і...
— Стривай-но, я все це проспав?
— Звісно, солдате,— мовила вона.— Діва сказала, що ти був милий.
— Діва сказала що?
— Вона хотіла поговорити зі мною, доки Чару й Парі збиралися. Цим дівчатам абсолютно на все потрібен час. Діва зайшла до мене, і ми посиділи на ліжку.
— Поки я спав?
— Так. Вона мала рацію: коли ти спиш, то набагато миліший. На щастя, я не можу встояти радше перед тим, хто не спить.
— Скільки Діва була тут?
— Ми викурили косяка,— розповіла Карла.
— Так довго?
— І випили по келиху вина.
— Поки я спав?
— Так, вони зайшла, щоб розповісти мені про нового таємничого шанувальника Кавіти, і що та поводиться трохи навіжено.
— Кавіта і є трохи навіжена,— сказав я.— У неї були стосунки з Лайзою, і це не могло минутися так. Вона розумна і здібна, але зі мною також якось навіжено поводиться. Гадаю, що саме тому її вподобала мадам Жу. Вони варті одна одної.
— Кавіта прокрутила все це разом з нами, Ліне,— сказала Карла.— Вона брала участь на кожному етапі.
— А ти зробила її наступним кандидатом на керівника головної щоденної газети.
— Я не дозволю тобі обмовляти її,— заявила вона.— Я нікому не дозволю обмовляти її чи будь-кого з моїх друзів. Я так само не дозволю і тебе обмовляти.
148
У практиках БДСМ — жінка, яка виконує роль домінування.