— Ви так живописно розповідаєте, пане Алексе.
— Так розповідає мій приятель, місцевий письменник. Але стривайте, це ще не повний портрет Мукачева. Це місто контрастів. Рустикальна Ратуша тут сусідить із дворовими нужниками, Білий палац — з помийкою, храми — з корчмами, пам'ятники — з відкритими каналізаціями, цвинтарі — з дачами, заводи — з базарами, банкомати — з жебраками, лімузини — з теліжками. Тут ви побачите пам'ятник танку, який потолочив піввікову історію міста. А також пам'ятник чужим монахам, зате немає жодному із своїх. Є вулиці комісарів, партизанів і піонерів, але немає на них імен тих, котрі любовно зводили тут неповторну кам'яну сецесію, напували королів, царів і гетьманів духмяними винами, котрі навчили місцевий люд гендлювати і вирощувати найкращі в державі кукурудзу й овочі… Це місто відставних офіцерів і молоденьких черниць. Місто успішних бізнесменів і політиків з великої дороги. Місто геніальних художників без звань і поетів без книжок. Місто вуличних мудреців, футболістів, моржів, попів і революціонерів. Місто книгарень — їх тут найвищий відсоток на душу населення в державі. Зрештою, це місто — пестунчик королів, княгинь, генералів, прапорщиків і домоуправів. Найбільш віддалене від Києва і найбільш наближене до вашої Європи…
— З ваших слів, пане Алексе, в Мукачево можна закохатися. Але чи немає за таким захопленням жіночого сліду?
— Жінки тут теж особливі. Прочитаю вам, творчій душі, вірш, який я вчора почув на подвір'ї Білого палацу. Там тусуються художники й поети.
Але спустимося із хмар, пані Гелено. Як наші галерейні справи?
— Похвалюся. З міністерства культури навідувалися, взяли паспорт галереї для відзначення як кращої за підсумками року.
— Я завжди казав, що ви не тільки Єлена прекрасна, але й премудра.
— Спасибі. Стабільно продаються росіяни нової хвилі, серія старого Криму, росте інтерес до молодіжних інсталяцій.
— А закарпатці?
— Хто?
— Я тут оглянув місцевий арт-салон і мене зацікавили етюди Бокшая.
— Ну, Йосип Бокшай — це для серйозного поцінувала. Це високий, я б сказала, духовний академізм. До речі, ми маємо його солідне панорамне полотно. Називається «Ісус роздає хліб закарпатцям». Вас цікавить?
— Так, пані Гелено.
— Зараз гляну супровідний аркуш… Отже, куплена картина була в 1991 році у вашому Мукачеві. Звідти вивезена до Угорщини. Там її перекупив італієць. Відтак продав мистецькому фонду, від якого викупили ми. Зараз її номінальна вартість близько сімдесяти тисяч євро.
— Вам подобається вона?
— Такі роботи не можуть не подобатись. Я особисто торгувалася за неї на аукціоні.
— Знаєте що? Ця картина повинна повернутися в Мукачево.
— Як скажете, пане Алексе.
— Пані Гелено, ця картина висітиме в дуже гідному місці. Її бачитимуть тисячі людей, яким це особливо потрібно.
— Не треба нічого пояснювати. Вашим рішенням я довіряю абсолютно, — в голосі празької галерейниці дзвеніла холодна металева нотка.
— Пані Гелено, я знаю, як важко вам прощатися з гарними роботами. Але повірте, що в цьому випадку ваша бабуся Єлена дала б вам удячний цьомик…
— Звідки ви знаєте, як звали мою бабусю?
— Я тримаю в руках книгу «Енциклопедія Мукачева в іменах». Вашій бабці тут відведено півтори сторінки. Вона відкрила в Мукачеві першу безкоштовну студію музичної грамоти для русинських дітей. Тут і фото є. У вас, пані Гелено, такий же високий лоб і такий же задерикуватий носик.
— Годі, пане Алексе. Бо я зараз розплачуся, і мій настрій справді відповідатиме класичній празькій сльоті…
Конфіденційно
Шефові штаб-квартири Інтерполу в Україні
Гансу Браке
Вважаю за необхідне повідомити про нові обставини, які можуть мати прямий чи опосередкований стосунок до особи, що вас цікавить. При цьому зауважу, що коли він і причетний до нижчеподаних фактів, то поводиться справді, як лис. Зовні провадить життя інтелігента на відпочинку — прогулюється, відвідує арт-салон, монастир, ресторани, підтримує стосунки з уже згадуваною молодою особою.
Лис відвідав годинникову майстерню біля зеленого ринку, щоб поміняти скло на годиннику. За цим місцем здавна ведеться слава підпільної скупки золота й коштовностей, у тому числі й крадених. Наступного дня в Мукачеві було помічено колишнього валютника на кличку Цезар, вихідця з міста, нині бізнесмена, який свого часу притягувався за створення підпільного конвертаційного центру та фінансових пірамід.
Вчора близько п'ятої години в провулку біля кінотеатру в Лиса стріляли. Пролунали два постріли. Перша куля зачепила шию, від другої він ухилився. Цікаво, що він пішов далі, ніби нічого не сталося. Тільки приклав до рани хустку. Зате той, хто стріляв, був збитий з ніг невідомим і лежав непритомний, коли моя людина викликала міліцію. Втім, коли прибув наряд, його на місці вже не було, тільки гільзи від патронів. За фотороботом агента, згідно з нашою картотекою, це може бути кілер на прізвисько Гранат, що перебуває в розшуку. Особу другого, котрий його знешкодив, не встановлено. Очевидно одне: це був професіонал. Не виключено, що він також провадив стеження. Але невідомо за ким: за Лисом, за кілером чи за нашим співробітником?
Вночі на подвір'ї готелю вже згадуваного мною Барака було спалено його авто — дорогу модель «Доджа». Причому під вечір він нібито телефонував до страхової контори і просив підвищити суму страховки на автомобіль. До речі, схожий дзвінок був і напередодні пожежі в його ювелірній крамниці.
Експерти встановили, що підпал здійснено в зачиненому і поставленому на сигналізацію авто. Загорання сталося через шнур, устромлений до гнізда прикурювача. При увімкненому запалюванні двигуна. Сама ручка прикурювача знайдена в кишені Баракового плаща вдома. Всі докази проти нього. Або він сам себе грубо спалює, або хтось його елегантно підставляє. Барака взято під варту.
Цікаво, що за день до цього Барак звернувся до хірурга з пробитою наскрізь кистю руки. Не виключається ножове поранення. Це я веду до того, що в поданні на Лиса відмічається його виняткове володіння ножем.
На цьому пригоди не скінчилися. Під ранок мешканцям готелю Барака зателефонували й повідомили, що залишатися тут небезпечно — витік ртуті. Бригада МНС, що оперативно прибула сюди, справді встановила високу концентрацію випарів ртуті. Готель закрили. За оцінкою експертів, знешкодження може тривати щонайменше рік, вимагається серйозний демонтаж.
Наводячи ці факти, водночас підкреслюю, що досі жодна пряма підозра не падає на Лиса. Наша людина підтвердила, що він протягом ночі не відлучався з готелю. Втім, без кримінального розслідування стверджувати щось напевно важко.
Посилене стеження за Лисом продовжується.
Начальник спецвідділу МВС у Закарпатській області
полковник
Ягода мандрагори
Письменник сидів під каштаном, зарослий, схудлий, зате очі весело іскрилися.
— Вітаю, — вигукнув, побачивши його здаля. — Я вгадав, що ви з'явитесь о цій порі на променад.
— Радий вас бачити, хоч ви й виглядаєте, наче втекли з в'язниці.
— Так воно і є. Але на волю я вирвався з чистою совістю. Видав на гора сорок сторінок. Воістину рядкогони сорому не ймуть. Ви знаєте, що таке творчий запій?