Отже, з усіх доньок вдома лишилася тільки Мері. По-перше, Гартфорд-шир пропав би без захисниці, а по-друге, місіс Беннет зав’яла б без товариства. Вже не пригнічена постійними порівняннями із вродливими сестрами, Мері стала частіше бувати в товаристві й врешті навіть зав’язала доволі близькі, хоча й швидкоплинні приятельські стосунки з кількома солдатами, що повернулися до Меритона.

Що ж до Вікгема й Лідії, то заміжжя сестер ніяк не позначилося на їхній вдачі. Вони не втрачали надії, що колись їм вдасться переконати містера Дарсі озолотити Вікгема. Коли Елізабет вийшла заміж, Лідія надіслала їй листа із привітаннями, який засвідчив, що Вікгем, можливо, жодних сподівань і не плекав, зате його жінка не втрачала віри у краще майбутнє. Ось який був лист:

Елізабет спробувала покласти край таким проханням і сподіванням, проте й надалі надсилала їм, що могла, — скажімо, нову білизну чи солонину. Вона від початку розуміла, що прибутку Вікгема й Лідії не стане на двох байдужих до майбутнього осіб із такими екстравагантними потребами.

Щоразу, як Вікгемові потрібен був новий псалтир, вівтар чи кафедра для калік, Лідія писала Елізабет чи Джейн і просила сплатити рахунки.

Дарсі нізащо б не погодився запросити Вікгема до Пемберлі, але з поваги до Елізабет допоміг йому влаштуватися. Лідія час від часу навідувалася до сестер, коли її чоловік став священиком при буцегарнях і божевільнях Лондона. До Джейн, щоправда, це подружжя заїжджало часто й гостювало так довго, що навіть Бінґлі, добра душа, інколи несміливо казав, що їм варто натякнути на від’їзд.

Шлюб Дарсі став ляпасом для міс Бінґлі, проте вона обачно вирішила відмовитися від усіх претензій, аби зберегти за собою право відвідувати Пемберлі. Вона була ще доброзичливіша до Джорджіани, ніж зазвичай, майже така ж уважна до Дарсі, як раніше, й нібито цілковито люб’язна з Елізабет.

Джорджіана оселилася в Пемберлі. Як Дарсі і сподівався, між нею й Елізабет зав’язалася тепла дружба: про кращих подруг вони і мріяти не могли. Джорджіанина повага до Елізабет була безмежна. Щоправда, попервах її дивувало, ба навіть непокоїло, як зухвало та звертається до її брата, і холонула в жилах кров від розповідей Елізабет про те, як вона заживо виривала серця із грудей незчисленних полчищ ворогів. Тренування з Елізабет зробили з міс Дарсі кращого воїна, ніж вона й сподівалася, і то не лише тому, що вона стала вправніше стріляти й битися на мечах. Вона ще й зрозуміла, що зі своїм чоловіком жінка може дозволити собі більше, аніж сестра — зі старшим більш ніж на десять років братом.

Леді Кетрін обурив шлюб небожа. На повідомлення про це вона відповіла, наславши на Пемберлі десять і ще п’ять ніндзя. Певний час після того, як навалу було відбито, вони не спілкувалися, проте Елізабет врешті-решт переконала містера Дарсі помиритися з родичкою. Тітонька трохи повпира-лася, проте врешті здалася — чи то з любові до небожа, чи то з цікавості, як його дружина порядкує. Нарешті вона заплямувала свою честь візитом до Пемберлі. Ліси маєтку спаплюжила не лише присутність такої дружини, а й візити її дядька та тітки, з якими Дарсі й Елізабет лишалися у щонайтепліших стосунках.

Як і численні попередні розробки, сироватка її ясновельможності виявилася непотребом — вона сповільнювала розвиток загадкової моровиці, проте не могла їй запобігти. Нечистий і далі кидав на Англію довгу тінь. Мерці й далі вигризали шлях на свободу зі своїх домовин і склепів, щоб поласувати англійськими мізками. Перемоги святкували, полеглих оплакували. А трійко сестер Беннет — захисниць Гартфордширу на службі в його величності, вихованих на таємницях Шаоліня наречених смерті — стали тепер нареченими смертних чоловіків. Їхні мечі спинила єдина сила, яку не здолає жоден звитяжний воїн.

«Гордість і упередження і зомбі»: запитання для позакласного обговорення

«Гордість і упередження і зомбі» — це вдумливе й багатогранне дослідження любові, війни й надприродного. Сподіваємося, ці запитання дозволять вам повніше осягнути цей шедевр, класику літератури про зомбі.

1. Багато дослідників звертали увагу на двоїсту природу особистості Еліза-бет. З одного боку, вона — лютий і безжальний убивця (скажімо, вона вбиває ніндзя леді Кетрін). З другого боку, вона буває милосердна і ніжна (згадаймо її стосунки з Джейн, Шарлоттою чи оленятами, що бродять навколо маєтку). На вашу думку, яка з цих «половин» краще характеризує справжню Елізабет на початку — й наприкінці роману?

2. Як ви гадаєте, у містера Коллінза просто мозок жиром заплив — чи, можливо, є й інші причини, чому він не помітив, як його дружина перетворюється на зомбі? Якщо так, то чим це можна пояснити? Як його покликання (він священик) позначилося на тому, що він заперечував очевидне і врешті повісився?

3. Загадкова моровиця лютувала в Англії «п’ятдесят і п’ять років». Чому англійці захищали свою землю, а не відступили до безпечної Східної Європи чи Африки?

4. У кого гірша доля: у Вікгема, що лишився паралізованим і тепер змушений, лежачи у відходах своєї життєдіяльності, вивчати Святе Письмо в семінарії для калік — чи в Лідії, одруженої з інвалідом, приреченої жити далеко від своєї родини, у якої ніколи не буде дітей, але вона все життя мінятиме пелюшки?

5. Елізабет незалежна, любить тренування і носить чоботи. Через це певні дослідники охрестили її «першою лесбійкою в літературі». Як ви гадаєте, автори справді зобразили її лесбійкою? Якщо так, то як такий сапфічний поворот впливає на прочитання її стосунків із Дарсі, Джейн, Шарлоттою, леді Кетрін і Вікгемом?

6. Частина дослідників вважає, що зомбі — це метафора шлюбу, нескінченного прокляття, яке вижирає мізки і все ніяк не помре. Чи згодні ви з цією інтерпретацією? Можливо, у вас інші погляди на символізм нечестивих?

7. Чи є в місіс Беннет хоч щось добре?

8. Блювота відіграє важливу роль у «Гордості і упередженні і зомбі». Місіс Беннет блює, коли хвилюється. Візники блюють від огиди, побачивши, як зомбі пожирають трупи. Навіть незворушна Елізабет не стримується і блює, коли бачить, як Шарлотта злизує власний кривавий гній. Як ви думаєте, відрижка має якийсь глибший символізм чи автори просто так створюють дешевий комічний ефект?

9. Як ви гадаєте, леді Кетрін була проти шлюбу містера Дарсі з Елізабет лише тому, що дівчина скромнішого походження і статків? Можливо, є й інше пояснення? Можливо, її відлякує те, що Елізабет — вправний воїн? Може, вона сама таємно закохана в Дарсі? Чи засмутили її вади власної доньки?

10. Частина дослідників уважає, що зомбі додали до книжки в останню мить, на прохання видавця, який безсоромно намагався збільшити продажі. Інші доводять, що орди живих мерців — невід’ємна частина сюжету й соціальної критики пера Джейн Остін. А ви як гадаєте? Ви можете уявити, який вигляд мав би цей роман без розлючених юрбищ зомбі?