— Повинно ж бути якесь пояснення чому я і досі тут?

Стівен хмуриться Аманда спустилась і почала його шукати, йому доведеться решту вечора провести в компанії розлюченої дружини.

— Скажу так, зілля використовується для знищення відьмаків з темним напрямком магії.

— Тобто, якби ти випив подібне зілля то відразу помер?

— Точно, — посміхнувся Стівен. — Без жодних альтернатив — вірна смерть.

Аманда невдоволено окликнула чоловіка, але той проігнорував її. Суперечки їм тепер не уникнути, нехай я винна, та маю більше дізнатись.

— Чому Клер обрала саме це зілля? — розмірковую я вголос.

— Можливо, подумала, що ти темна відьма.

— Чому? — я дивлюсь на Стівена, ніби він повинен мати відповіді на усі запитання, хоча насправді мій родич і так допоміг, видавши дуже цінну інформацію, не зважаючи на роздратованість свої дружини.

Аманда вже прямує до нас, і видно що зачіска кардинально зазнала змін. Мама таки постаралась на славу. Замість прямого розпущеного волосся, коса, зі сріблястими шпильками.

Останнє що встигаю запитати: я володію світлою магію, значить зілля не повинно на мене діяти?

— Можливо, ти просто втратила свідомість. Дзвіночок викликає запаморочення, пам’ятаєш?

Аманда кидає розлючений погляд у мій бік, і тягне Стівена до виходу. Я ледве стримуюсь аби не засміятись. Вперше за тривалий час така поведінка викликає в мене сміх. Зазвичай я хвилююсь за сестру, її настрій. В конфліктах з нею, я завжди намагалась відступити подалі, не нариватись на гнів, навіть стати на сторону Аманди. Дозволяла їй перемогти аби уникнути бучі всесвітнього масштабу. Сьогодні за багато років, я нарешті не ішла на ланцюгу поганого настрою сестри. Адже в мене з’явилась дуже поважна причина — з’ясувати подробиці мого псевдо-вбивства. За таких обставин все тьмяніє.

Я повертаюсь в будинок, і знаходжу компанію в персоні батька і Дон. Розмовляти з мамою неможливо. Вона нічого не сказала про витівку з зачіскою, але ж скаже. Надто добре знаю її. Конфлікт в родині для моєї матусі найгірше лихо, що може статися. Саме родина осередок будь-якої сили і стабільності. Підтримка родини варта найбільшого скарбу. (З цим важко не погодитись. Лекція про неправильність мої поведінки, нехай. Я знаю, мої слова варті результату).

Після сьогоднішньої розмови зі Стівеном я зрозуміла, що помилялась. Я не померла просто втратила свідомість, поки екстракт дзвіночку не зник із зілля. Клер прорахувалась щодо мого напрямку магії. Мабуть, Нейт не розповів своїй подрузі, а власні почуття могли обманути дівчину. Таке відкриття, ніби по-новому дало поглянути на світ. Я не померла. Кейт вчинила замах на життя, невдалий замах, та я ж не померла. Ось що головне. Усвідомлення цього, ніби зняло великоваговий вантаж з мого серця.

З величезним ентузіазмом я прийнялась розважати Дон. Ми з нею частенько створюємо усілякі паперові фігурки, починаючи квітами, закінчуючи пташками. Найбільше захоплення для малечі дивитись як паперові фігурки оживають. Можна оживити такі фігурки, або навіть перетворити на справжні. Звичайно ж перетворення на справжні об’єкти, досить високий рівень магії. Наприклад мій батько дуже потужний відьмак може з легкістю перетворити паперову пташку на справжню. Мені ж вдається перетворювати найпростіші фігурки — квіти. Аманда також створює пташок, в черговий раз демонструючи власну першість. Дон байдуже хто створює такі маленькі радощі, головне дія. Мабуть, радість від власного запаморочення, а не смерті, підштовхнула вчинити наступне. Спробувати перетворити паперових метеликів на справжніх. З одного боку дурниця. Попередні численні спроби перетворити маленькі фігурки тварин закінчувались повним провалом. Тим не менш необхідно спробувати.

Взявши в руку декілька паперових метеликів, я заплющила очі та прошепотіла закляття: хай те що паперове і безбарвне в цю мить яскравим стане, замайорить і в небо полетить.

На останніх словах я відчула, ніби імпульс пройшов по моїх долонях, щось тепле огорнуло руку. Я відкрила очі і не повірила. Дон з захопленням плескала в долоні, метелики ожили і дійсно почали літати. Кімнату заполонили різнокольорові створіння незвичної форми.

Глава 8. Школа

Мій шматочок літа проминув дуже швидко. Так завжди з канікулами, вони пролітають немов і не було ніякого вільного часу. Знову потрібно йти до школи. Моє літо було коротким не через брак часу на розваги або швидкоплинність часу. Зовсім ні. Моє літо пройшло у далекому Пінсі з його небезпеками. Решта літа пролетіла, немов якась мить. Залишок канікул я намагалась адаптуватись до нормального життя. Під цим я розуміла одне: забути про Пінс і все що з ним пов’язане. Не згадувати нікого пані Кемс, Лорейн, містера Барнерсома, Алекса та банду, Нейта і Клер, особливо Клер. Спочатку ця дівчина не полишала мене у спокою. Цілий тиждень вона з’являлась у моїх снах. Кожного разу я чую її слова про Нейта, що він найдорожча для неї людина у світі. Бачу гарне обличчя відьми, відчуваю потужну енергетику, що пульсує від неї. Спрагу і смак чаю. Повільну дію зілля, затьмарення зору, запаморочення і нарешті нічого. Темряву, що заполоняє все. Я не знаю, де знаходжусь, чи досі існую. Навколо нічого не видно непроглядна темрява, я не відчуваю своєї присутності. Мене немов не має взагалі. Усвідомлюючи це, я прокидаюсь. Кожного разу з відчуттям жаху, мене не має, значить я не існую. Така думка знищує будь-який зв'язок з реальністю. Я починаю задихатись, хапаю ковдру аби відчути щось на дотик, намагаюсь зачепитись за будь-який шматочок життя. Так продовжується цілий тиждень. Ніхто не дізнався про нічні жахи в моїй кімнаті. Я намагаюсь сховатись за днем. Допомагаю мамі у побуті, вчу нові закляття та рецепти зілля з татом, спілкуюсь з Камілою, Сарою, Ізабель. Граюсь з любою небогою і намагаюсь не дратувати Аманду. Все як завжди. Минає ще один тиждень і стає простіше. Я не бачу жодних снів. Тому що потай готую снодійне, яке в дитинстві інколи давала нам мама. Звичайно використовувати подібний напій дуже часто шкідливо. Байдуже. Краще нашкодити власному здоров’ю через снодійне, ніж знову повернутись в маєток Рейнольдс і бачити як Клер пригощає дуже смачним чаєм. Тиждень без снів, і наступний тиждень вже проходить краще. Снодійне більше не потрібне. Адже я знайшла інший спосіб загасити спогади. Кожен день це постійна праця. Дарма, що кажуть ніби доба складається з 24 годин. Я вважаю, що там більше годин. Тому спати можна трішечки менше. Навантажити себе роботою доволі цікава справа. Для початку можна вивчати додатково магічні закляття, так сказати поглибити знання. Ще один варіант гуляти з друзями проводити якомога більше часу, поза стінами власної кімнати. Влаштуватись на роботу, доглядати сусідського хлопчика на ім’я Мартін, який полюбляє коли до нього приводять погратись симпатичну дівчинку Дон. Здається нічого складного. Погоджуюсь свій вільний час я розписала щохвилинно, і залишила на сон якомога менше годин. Коли я доходжу до ліжка, то вирубаюсь миттєво. Мій мозок не хапається за жахіття пов’язані з Пінсом. Він намагається проаналізувати пережитий день. Витівки Мартіна, складні закляття, проблеми Каміли з хлопцем. Десь в такому сенсі. Проте дієво, такий скажений графік допомагає. Він дуже виснажливий, та я не скаржусь краще, ніж нічні жахи. До того ж ось-ось розпочнеться школа і доведеться трішки скорегувати власні справи. Приділити навчанню достатню кількість часу, звільнитись з роботи і навіть подовжити кількість сну. Шкільне життя зробить власну справу і зверну всю увагу на себе. Принаймні основну частину.

Однокласники мабуть з небажанням підуть до школи. Звичайно їм не хочеться знову вчити уроки. З іншого боку останній рік можна і потерпіти. Кожен навчальний рік розпочинається з розповіді про проведене літо. Так чинять більшість однолітків. Серед яких не виключення і мої знайомі. Наприклад, Рейчел з якою ми ходимо разом на англійську та математику, історію, завжди хизується відмінним канікулами. ЇЇ родина полюбляє подорожувати. Вони облетіли добрячу половину світу. З кожної подорожі Рейчел робить безліч фото, які неодмінно потрапляють до соціальних мереж. Купує величезну кількість одягу і весь навчальний рік з’являється у новому та ексклюзивному вбранні. Більшість учнів школи не може похизуватись закордонним одягом. Рейчел хороша дівчина. Не можу сказати про неї щось погане. Ми завжди можемо обговорити з нею уроки, допомогти одна одній з домашнім завданням. Ця дівчина навіть мила, спеціально купує усілякі дрібнички для тих з ким спілкується. Рейчел подобається усім, адже справляє дуже непогане перше враження. Моя мама наприклад, коли вперше зустрілась з нею, звернула увагу на її зовнішній вигляд. Довге біляве волосся взагалі підкупило матусю, Рейчел нагадала чимось юну копію моєї мами.