Мама додала снодійного, до молока. Спеціальний відвар, який інколи нам давали за неспокійного сну. Пригадую цей нудотно солодкий смак. Я ж відразу відчула його у молоці, але чомусь продовжила пити, можливо краще знову зануритись в темряву.

Наступного ранку, я відкрила очі у власній кімнаті. Приємне здивування від почутого муркотіння в ногах. Дзвіночок калачиком згорнулась внизу ліжка. Вона не надто часто навідувалась до мене у кімнату. ЇЇ улюбленицею стала Аманада. Потім все змінилось, сестричка одружилась і перестала мешкати в будинку. Тоді Дзвіночок обрала собі іншу улюбленицю. Звичайно нею стала не я, а Дон, що народилась через деякий час. Та все ж Дзвіночок звикла спати з Амандою, тому частенько вона засинала в моїй кімнаті.

Я полегшено зітхнула, зілля подіяло дуже добре. Жодних кошмарів, взагалі ніяких сновидінь. Нічого. Краще вже повна відсутність снів, ніж кошмари.

Я тихенько встала з ліжка, кішка не повинна прокинутись, нехай відпочиває. Попрямувала до ванної, сподіваючись що батьки сплять. Поки нікого не видно, я перевела себе до ладу. Мама завжди вчила бути гарною. В її розумінні слідкувати за собою. Вмиватись, чистити зуби, розчісувати волосся, доглядати нігті. Відьма має бути не лише сильною, а й здоровою. Гігієна на першому місті. Депресія не відмовка в догляді за собою. Впевнена, якби не подібне виховання там у Пінсі, я б перетворилась на міні-монстра, з нечесаним волоссям, брудним обличчям. Адже більшість часу, я дійсно перебувала у подавленому настрої.

Я відчинила двері ванної кімнати і швиденько виконала усі ранкові процедури: прийняла душ, розчесала волосся, вмилась, почистила зуби. Потім повернулась до кімнати Дзвіночка, як і не було. Мабуть вийшла через відчинені двері. Я ж поспішаючи до ванної кімнати, забула причинити двері повністю.

Необхідність вибирати одяг, трішки підвищила настрій. Я відчинила шафу, і побачила купу знайомих речей. Чомусь відразу пригадалась Клер. Вона одягнута дуже добре у сукні, коктейльного типу, наряди стилю вінтаж і кежуал. Мешканці Пінсу не дотягують до цієї розкішної дівчини.

Я вирішила одягнути тоненькі джинси. На вулиці не надто спекотно, тому можна дозволити собі таку дрібничку. І синю футболку, з ґудзиками.

Розчесала ще раз волосся та заплела собі невеличкий колосок. Аманада не любила коли я ходила з розпущеним волосся, так я здавалась їй більш привабливою. Сердити сестричку, яка чомусь повернулась до образу злюки не входило в мої плани. Я повинна дочекатись на неї та Стівена. Можливо, сьогодні вони приведуть з собою Дон. Я за нею сумувала. Вона така мила, на відміну від своєї мами, жодних гострих слівець. Сподіваюсь з часом, вона не набереться усіляких там коментарів від матусі. Зараз це наймиліше створіння у світі. Я постійно з нею граюсь. Показую прості закляття з білої магії. На жаль Дон не може їх виконувати. Вона успадкувала напрям магії, від батька і володіє темною магією. Думки про Дон ще більше піднімають мій настрій.

На протязі дня я те і роблю, що очікую на появу племінниці. Думки частково затьмарюється. Мама і тато не надто намагаються розпитувати про життя у Пінсі. Їм досить вчорашньої розповіді. Все ж я наважилась запитати про зілля з Дзвіночку у тата. Він поміркував, і відповів, що вперше чує про подібне застосування цієї рослини. Мовляв смертельне зілля із дзвіночка ніхто не варить. Маму запитувати також не має сенсу. Залишається Стівен. Лише він зможе прояснити бодай щось з цією рослиною.

Очікування не найгірша річ. Мені явно є чим зайнятись. Шкільні подруги закидали почтову скриньку усілякою купою запрошень. Такі прості речі. Ось чим подобається звичайна школа. В ній не має ніяких заклять, зіль і будь-яких магічних речей. Лише учні зі своїми буденними проблемами і купа домашнього завдання. Одне повідомлення зацікавило мене. Сходити по крамницям з Камілою — непогана ідея. Враховуючи 2 місячне перебування у майже повній ізоляції, думаю сходити в торговий центр навіть на користь. Придбати декілька суконь, поспілкуватись з дівчатами, відволіктись від проблем. Досить непогана ідея. Все ж я не забуваю про Стівена, його необхідно терміново побачити.

Я не хочу ні на кого тиснути, тож вирішую зателефонувати Аманді, поцікавитись чи з’являться вони сьогодні разом з Дон.

Аманда не надто задоволена моїм телефонним дзвінком. Сестричка чомусь не в гуморі. На щастя вона погоджується прийти і взяти з собою дочку.

Ввечері Аманда зі Стівеном ідуть в театр, квитки куплені, Дон залишається під наглядом дідуся та бабусі і своєї любої тітки Меган.

Аманда не зважаючи на аналогічним вчорашньому дню настрій, виглядає також чудово. Високі підбори, срібляста сукня з величезною трояндою з боку, і відповідні аксесуари. Стівен одягнутий в білу сорочку і чорні штани, також приголомшено гарний. Його темні очі так і сяють при вигляді дружини. Помітно, що сьогодні йому довелось витримати гостренький язичок Аманди, та це ніяк не відображається на почуттях до неї. Навпаки він радий, що має змогу поліпшити настрій коханій завдяки походу в театр. Дон також виглядає дуже гарно. Невеличка блакитна сукня, зі стрічкою у волоссі того ж кольору, і бантом на талії. Вона, немов маленька принцеса.

Дон відразу ж зраділа, побачивши мене. Я також. Вона так міцно обняла мене, що здається маленька дівчинка вже не така маленька.

— Я сумувала за тобою, — шепоче вона, і притискається ще сильніше.

— Я теж, — промовляю у відповідь.

Все ніби добре, та от Аманда поспішає у театр, і Стівен зникне разом з нею необхідно щось придумати. Я залишаю Дон на свого батька. Вони завжди легко знаходять спільну мову. Залишаться ліквідувати сестричку. Знаю, що мій вчинок не дуже гарний все одно, краще ніж нічого.

— Сестричка, ти дуже приваблива, та чи мені здається, чи ні твоя зачіска щось не дуже пасує до сукні, — мама здивовано витріщається на мене. — Сріблястий колір вже не надто модний, тобі необхідно освіжити хоча б зачіску.

Вираз обличчя Аманди показує на скільки мої слова стали образою. Я ж нічого такого не зробила, звернулась до неї у її власній манері.

Мама відразу почала заспокоювати дочку, аби уникнути спалаху гніву, і повела Аманду на гору для невеличкої корекції волосся.

Стівен невдоволено спостерігав за усім, поглянувши зайвий раз на годинник. Ясно одне хлопець зрозумів мій план.

— Меган від тебе такої підстави я не очікував, — він не образився, а навпаки з цікавістю очікував на моє виправдання.

— Знаю, такий вчинок не личить добрій відьмі. Та нам необхідно поговорити.

— Маєш не більше п’яти хвилин, доки Аманда не опанує себе.

— Думаю часу вистачить.

Ми прямуємо у сад, де знаходиться альтанка. Зручно вмостившись, я дивлюсь на Стівена. Темна енергетика хвилями проходить через його тіло. Він повинен розумітись на зіллях темної магії.

— Допоможи зрозуміти мені одну річ із дзвіночком.

— Що ти хочеш знати?

— Чи дійсно зілля зварене з нього може вбити відьму?

— Так, правильно зварене зілля дійсно вб’є відьму, але це дуже темна магія. І подібне закляття використовують для знищення ворогів. Важко виявити дзвіночок у зіллі вже через півгодини його екстракт перестає діяти, тому напій необхідно дати жертві одразу після залиття окропом. Бажано почекати декілька хвилин поки простинне рідина. За цей час напій встигне насититись отруйною речовиною дзвіночка. Якщо взяти дуже велику кількість цієї рослини і поєднати з деякими іншими травами, то можна отримати ще більш смертельний напій. На жаль мороки з ним більше, ніж з першим рецептом.

Мої очі закруглюються від здивування. Стівен так легко говорить про зілля рослини, що здатні забрати чиєсь життя. Важко уявити собі, як можна користуватись подібним. Але для темної магії, для таких відьмаків як Стівен здається звичайнісінька річ.

— Можливо через півгодини я і прокинулась, напевно дзвіночок став неактивним, — роблю подібне припущення. — Скажи я померла чи ні, або чому я вижила?

— Не знаю, важко відповісти, — знизує плечима Стівен.