— Ну що, вивчив геологію? — запитав він, коли його половину кімнати поглинули тіні.

— У повній бойовій готовності, — відповів я. Роки по тому, коли повертався додому пізно ввечері після покеру і дружина запитувала, скільки я випив, то відповідав, що вихилив пару чарчин точнісінько таким же бадьорим тоном.

Я повалився на ліжко, вимкнув свою лампу і майже відразу заснув. Мені снилося, що я граю в «чирву». Роздавав Ронні Мейленфант. На порозі вітальні стояв Стоук Джонз, скоцюрбившись на милицях і втупивши в мене — у нас всіх — суворий, несхвальний погляд пуританина з Колонії Массачусетської затоки. У моєму сні на столі лежала величезна купа грошей — сотні доларів зім’ятими п’яти- і однодоларовими купюрами, акредитиви і навіть один або два чеки. Я глянув на них, потім знову на двері. По один бік від Стоука там тепер стояла Керол Джербер, а по інший — Нейт у своїй піжамі льодяникового кольору.

— Нам потрібна інформація, — сказала Керол.

— Ви її не отримаєте, — відповів я. У телесеріалі Патрик Макґуен завжди відповідав так Номерові Два.

Нейт промовив:

— Піте, ти не зачинив вікна. В кімнаті холодно, і твої папери порозліталися на всі боки.

Знайти адекватної відповіді на це я не зумів, тож узяв свої карти і розгорнув їх віялом. Тринадцять карт, і всі до єдиної — пікові дами. Всі до єдиної — la femme noire. Всі до єдиної — «стерва».

13

«У В’єтнамі війна йде добре», — заявив Ліндон Джонсон під час подорожі півднем Тихого океану. Однак були й деякі дрібні накладки. В’єтконгівці збили три американські гелікоптери «Г’юї» ледь не на задвірках Сайгона. Трохи далі від Великого С, близько тисячі в’єтконгівських солдатів розгромили майже вдвічі більший за чисельністю загін південнов’єтнамської регулярної армії. У дельті Меконгу американські військові гелікоптери потопили сто двадцять в’єтконгівських річкових патрульних катерів, що, як з’ясувалося, перевозили багато (отакої) дітей-біженців. Того жовтня Америка втратила в цій війні свій чотирьохсотий літак — F-105 «Тандерчіф». Пілот вистрибнув з парашутом і перебуває в безпечному місці. У Манілі прем’єр-міністр Південного В’єтнаму Нгуєн Као Кі категорично заявляв, що ні він сам, ані члени його уряду не корумповані, а те, що з десяток їх подали у відставку, поки Кі перебував на Філіппінах, — усього лише збіг.

У Сан-Дієґо Боб Гоуп виступив перед хлопцями, що вирушали до В’єтнаму. «Я хотів послати з вами Бінга, — сказав Боб, — але цей паскудник, що любить смалити люльку, видалив свій номер з довідника». Хлопці аж зайшлися з реготу.

На радіо панували «Містеріанз». Їхня пісня «96 сліз» стала бомбезним хітом. Єдиним за всю їхню кар’єру до і після.

У Гонолулу гавайські танцівниці гула-гула вітали президента Джонсона.

В ООН генеральний секретар У Тан благав американського представника Артура Ґолдберґа хоча б тимчасово припинити бомбардування Північного В’єтнаму. Артур Ґолдберґ зв’язався з Великим Білим Батьком на Гаваях, щоб передати йому прохання У Тана. Великий Білий Батько, напевно, ще не знявши з шиї вінок лей, відповів: «У жодному разі. Ми не припинимо, доки не припинить В’єтконг, а доти нехай проливають своїх дев’яносто шість сліз. Це як мінімум». Джонсон коротко і незграбно станцював шимі з танцівницями гула-гула: пригадую, що бачив це в програмі Гантлі та Брінклі й подумав, що він танцює, як усі білі, яких я знав… а знав я, до речі, лише білих. Поліція розігнала марш миру в Грінвіч-Віллідж. Демонстранти не мали дозволу, пояснили правоохоронці. У Сан-Франциско проти учасників антивоєнного мітингу, що несли на палицях пластикові черепи і розфарбували обличчя набіло, неначе група мімів, був застосований сльозогінний газ. У Денвері полісмени зірвали тисячі плакатів із закликами на антивоєнну демонстрацію в парку Чатаква у Боулдері. Поліція відкопала норму закону, що забороняє такі оголошення. Ця норма, за словами начальника поліції, не забороняє розвішувати афіші фільмів, запрошення на розпродаж старого одягу, танцювальні вечори «Асоціації ветеранів», а також оголошення з обіцянкою винагороди за розшук зниклих домашніх улюбленців. Ті оголошення, пояснив начальник, що були неполітичного характеру.

У нашому маленькому кампусі біля східного крила, де представники «Коулмен кемікалз» проводили інтерв’ю щодо прийняття на роботу, теж відбулася демонстрація. «Коулмен», як і «Доу», виробляла напалм. Крім того, «Коулмен», як виявилося, виробляла «Агент оранж», а також ботулінову речовину та антракс, хоча ніхто про це не знав, поки компанія не збанкрутувала в 1980-му. Університетська газета розмістила маленьке фото, на якому протестувальників виводили геть. На дещо більшому фото було видно, як університетський полісмен відтягує від дверей східного крила одного протестувальника, а другий коп стоїть поряд із милицями. Зазначеним протестувальником був, звичайно ж, Стоук Джонз у шинелі з горобиним слідом на спині. Я впевнений, що копи поводилися з ним чемно — на той час учасники протестів проти війни були швидше новинкою, аніж неприємністю — та все одно поєднання кремезного полісмена і напівпаралізованого хлопця на світлині викликало моторошне відчуття. Я багато разів згадував цю фотографію між 1968 і 1971 роками, коли, кажучи словами Боба Ділана, «гра стала грубою». На найбільшому фото номера, єдиному, що зайняло всю шпальту, були зображені члени РОТК у формі, що маршують по залитому сонцем футбольному полю перед численними глядачами. «НАВЧАННЯ ЗІБРАЛИ РЕКОРДНИЙ НАТОВП», стояло в заголовку.

І вже ближче до дому, якийсь Пітер Райлі отримав D за контрольну з геології, а за два дні — D з плюсом з соціології. У п’ятницю я отримав назад твір-роздум на одну сторінку, який нашкрябав у понеділок перед семінаром зі вступу до англійської. Тема була: «Слід (не слід) вимагати, щоб чоловіки обов’язково ходили в ресторан у краватках». Я вибрав «не слід». Це коротке обґрунтування власної думки було позначене великим червоним С, першим С з мови, яке я отримав з моменту вступу до МУ, куди я потрапив, маючи суцільні А зі школи і сімсот сорок балів за відбірковий тест. Ця червона карлючка вразила мене так, як це не вдалося двом D за контрольні, та ще й розлютила. Вгорі містер Бебкок написав: «У творі наявна ваша звичайна чіткість, та в цьому випадку вона тільки ще більше підкреслює, яка це пісна їжа. Ваш гумор, хоч і невимушений, зовсім позбавлений дотепності. С — насправді подарунок. Дуже недбала робота».

Я зібрався був підійти до нього по закінченні занять, однак потім передумав. Містер Бебкок, що носив краватки-метелики і великі окуляри в роговій оправі, вже протягом перших чотирьох тижнів чітко дав зрозуміти, що вважає тих, хто вимолює оцінки, найнижчою формою академічного життя. До того ж був полудень. Якщо я нашвидкуруч перехоплю щось у Палаці прерій, то ще до першої встигну повернутися на третій поверх Чемберлена. О третій усі столики (та й усі чотири кутки) вітальні будуть зайняті. Але о першій місце для мене ще знайдеться. До цього часу мій загальний виграш становив майже двадцять доларів, і я планував провести останні прибуткові вихідні жовтня, ще більше набиваючи кишені. Крім того, я планував піти в суботу ввечері на танці до гімнастичного залу «Ленджілл». Керол погодилася піти зі мною. Там грали «Кемберленди», популярна студентська група. Рано чи пізно (а, найімовірніше, і не один раз) вони зіграють свій варіант «96 сліз».

Голос совісті, що вже промовляв з інтонаціями Нейта Гоппенстенда, підказав, що було б незле хоча б частину суботи та неділі присвятити підручникам. Мені треба було прочитати два параграфи з геології, два — з соціології та сорок сторінок історії (середньовіччя одним махом), а також відповісти на кілька питань щодо торговельних шляхів.

«Та дійду я до цього, не турбуйся! Сказано, дійду, — повідомив я голос. — Неділя — мій день навчання. Можеш покластися на це. Надійно, як у банку».

В неділю я дійсно деякий час читав про мікрогрупи, макрогрупи та про групові санкції. Читав я про них між здачами. Потім гра стала цікавішою, і моя соціологія опинилася на підлозі під канапою. Лягаючи спати в неділю — пізно вночі — мені спало на думку, що мій виграш не лише зменшився, замість того щоб зрости (Ронні тепер немов би навмисно намагався опинитися зі мною за одним столом), та ще й не вельми я просунувся у навчанні. Крім того, не зробив одного телефонного дзвінка.