«Краще б тобі сподіватися, що це шоу провалиться, — каже Теренс Террі, підкидаючи на коліні белькітливе немовля. — До речі, де наш фатальний гульвіса?»

Я кажу йому, що Вебб, мабуть, справді зненавидить міс Кеті після того, що вчора трапилося.

На сцені Лілі Гелман кричить: «Увага всім! Почнімо спочатку». Японська імператорська армія заходить на поземний політ над Гонолулу, щоб висипати свій смертоносний вогняний вантаж із пекельної смерті на Констанс Талмадж[164].

Зразок Вебстер зараз проходить лікування у «Докторз госпітал». Аби не з’являтися в таунхаусі, міс Кеті бере участь у репетиціях, а Вебстер Карлтон Вестворд III одужує від незначних рваних ран на руках і торсі.

Террі каже: «Подряпини від нігтів?»

Удома, кажу я, приходять усе нові й нові сиділки. Черниці та соціальні працівники. Свіжих другосортних немовлят доставляють і далі, а міс Кеті відмовляється обрати. За останні кілька днів кожна нова дитина здається не стільки благословенням, скільки прегарною бомбою сповільненої дії. Неважливо, наскільки сильно ти її любиш і обіймаєш — вона все одно може вирости у Мерседес МакКембридж. Незважаючи на всю любов, яку ми виливаємо на дитину, вона все одно може розбити нам серце, якщо стане Сідні Скольски. Все ваше виховання, і хвилювання, і дбайлива увага можуть призвести до появи ще одного Ноеля Коварда. Чи звалить на людство ще одного Алена Рене[165]. Досить просто поглянути на Вебба і побачити, що жодна кількість кохання міс Кеті його не врятує.

Підкидьок, якого я тримаю, має на зап’ястку вишитий браслет, на якому зазначено: «Незапитаний хлопчик номер 34».

Це сміховинно — сама ідея того, щоб я виховувала дитину, на додачу до того, що мені треба панькатися з міс Кеті. Немовля — така чиста дошка, це те ж саме, що тренувати дублера на роль, яку ти більше грати не будеш. Ти справді сподіваєшся, що заміна віддасть п’єсі належне, але потайки хочеш, щоб критики сказали: ти грала цього персонажа краще.

«Не дивись на мене, — каже Террі, жонглюючи сиротою. — Я зайнятий: намагаюся піднятись».

Незважаючи на неодноразову можливість загинути в аварії чи на обіді у «Каб Рум» із Лілі Гелман, міс Кеті запросила Вебба пожити в її таунхаусі — щоб ми могли краще відстежувати майбутні чернетки його ще не написаної книжки. Вона зізналася: тепер, коли вона знає, що Вебстер насправді вбивця-психопат, безжальний і холоднокровний, тепер їхнє сексуальне життя стало таким пристрасним, як ніколи раніше.

Саме Вебб приніс цей проект міс Кеті, дав їй почитати сценарій і сказав, що вона ідеально зіграє енергійну Гелман, яку зваблює Семмі Девіс-молодший і яка спускається на парашуті на пляж Вайкікі, не маючи при собі нічого, окрім пляшки крему від засмаги та наказів затримати наступ імператорської армії. На цьому шляху вона закохується в Джої Ленсінґ[166]. За словами Вебба, ця провідна роль просто гарантує їй премію «Тоні».

За словами Теренса Террі, зразок Вебстер просто підготовляв мою міс Кеті. За останні кілька років вона опинилася в невідомості. По-перше, тому що відмовлялася від театральних і кінопроектів. По-друге, тому що не стежила за своїм сивим волоссям і вагою. Підростало ціле покоління молодих людей, які ніколи не чули ім’я Кетрін Кентон і не пам’ятали більшої частини роботи міс Кеті. Ні, їй не можна вмирати в такий момент — не до того, як вона успішно повернеться. Таким чином, Вебстер Карлтон Вестворд III умовив її схуднути — за всією вірогідністю, він примусить її записатися до хірурга і погодитися стерти з обличчя будь-які нові зморшки чи мішки.

Якщо ця нова постанова стане хітом, якщо вона поверне популярність моїй міс Кеті, якщо покаже її новому легіону шанувальників, — це стане ідеальним часом для завершення його останнього розділу. Його «Брехня-графія» опиниться в крамницях того ж дня, коли її некролог у газетах опиниться на вулицях. На тому ж тижні, коли її нове шоу на Бродвеї дістане захоплені відгуки критиків.

Але не на цьому тижні, кажу я Террі.

Я промокаю обличчя малюка, якого тримаю, краєм свого крохмального фартуха. Я нахиляюся до підлоги й піднімаю тонку пачку паперу, засунуту під пелюшку немовляти, яке поруч. Даю друковані сторінки Террі і питаю, чи він хоче прочитати другий варіант «Рабині кохання». Тільки останній розділ — ось чернетка найновішого зіткнення міс Кеті зі смертю.

«Як так трапилося, що наш красунчик-убивця опинився в лікарні?» — питає Террі.

І я кидаю найновіший, перероблений останній роздіті йому під ноги.

На сцені Лілі демонструє міс Кеті, як правильно виконати tour еn l’air[167] і перерізати горлянку вартовому ворога.

Террі збирає сторінки. Все ще тримаючи на колінах сироту, він каже: «Колись жив-був... — Він обіймає сироту однією рукою і заглядає в його крихітне обличчя, наче це радіомікрофон чи лінза камери — будь-який записуючий пристрій, у якому він зібрався зберігати своє життя. Говорячи в цього конкретного підкидька, наповнюючи його порожній розум, заповнюючи його очі та вуха звуком свого голосу, Террі читає: — Можливо, в цьому є іронія, але жоден кінокритик — ані Джек Ґрант, ані Полін Кейл, ані Девід Оґден Стюарт ні за що не розірвуть Кетрін на скривавлені шматки так, як би це згодом зробили дикі ведмеді гризлі...»

АКТ ДРУГИЙ, сцена четверта

За кадром ми чуємо голос Теренса Террі, який читає з переробленого останнього розділу «Рабині кохання». Даючи напливом театр із попередньої сцени, ми чуємо й далі навколишні звуки репетицій: теслі прибивають частини декорацій, чечітка, вогонь автоматів, передсмертний вереск моряків, які горять заживо, і Ліліан Гелман. Однак цей галас стихає, і ми знову бачимо нечіткий кадр будуара міс Кеті. Ми бачимо Вебстера Карлтона Вестворда III — вище талії, його оголений торс блищить від поту, — який підносить руку до носа — а з пальців щось капає — і, прижмуривши очі, глибоко вдихає. Він опускає руки, так що вони виходять із кадру, потім піднімає — вони тримають тонкі щиколотки. Піднявши дві ноги до своїх плечей, від широко розводить їх. Стегна Вебба рухаються вперед, а потім назад, вперед — назад, а коментатор читає: «...В останній день життя Кетрін Кентон я дуже-дуже ніжно підштовхнув ніс свого жадаючого прута кохання до сплутаних складок її забороненого коридору...»

І знову чоловік і жінка, які спаровуються, — це ідеалізовані версії Вебба та міс Кеті, показані через потужні фільтри: їх рухи даються в уповільненні, вони текучі, а можливо, навіть розмиті.

Голос Террі читає далі:«...пікантний аромат її тілесної квітки дражнив мої відчуття... Моє постійно зростаюче захоплення і професійна повага кипіли, вимагаючи звільнення, — і я глибше входжу до ламких, брудних пелюсток її родючої троянди...»

За рік до Французької революції, якщо вірити Теренсу Террі, антироялісти прагнули знизити повагу суспільства до Людовіка XVI і його королеви, Марії Антуанетти, опублікувавши малюнки, на яких монархи були зображені під час дегенеративної сексуальної діяльності. Ці карикатури, що їх опублікували в Швейцарії і Німеччині, а потім контрабандою переправили до Франції, звинувачували королеву у спаровуванні з величезною кількістю собак, слуг, священиків. Ще до штурму Бастилії, до мадам Гільйотини, до Жан-Поля Марата, ці грубі малюнки олівцем просочилися до сердець громадян як авангард повстання. Комічна пропаганда. Непристойні малюночки та брудні історії йшли на вістрі атаки, розчищали шлях для майбутньої кривавої бойні.

Ось чому зразок Вебстер написав таку мерзоту.

Читаючи далі останній розділ «Рабині кохання», коментатор каже: «...заглиблюючи свою сталеву мужність, промірюючи шляхетні глибини соковитої дірочки Кетрін, я не міг не відчути кожну з її чудових вистав. Піді мною стогнала і пускала слину Елеонора Аквитанська. Верещала та притискалася до мене Една Сент-Вінсент Міллей[168]. Мої жадібні звірячі руки стискали мініатюрну талію Зельди Фітцджеральд, яка стогнала, доки вистачало дихання, а її голова борсалася з боку в бік...»